365. Catch the moment. Завершення проекту та результати

Рік тому я розпочав проект 365 – щодня робив по одній фотографії. Чим він скінчився? Що дав і що далі?

Рік минув, на диво, швидко. Події, які відбувалися протягом нього, назавжди залишаться в нашій пам’яті відразу з двох причин – було багато хорошого та поганого, а також тому, що щодня документувався у вигляді фотографії.

Початкова мета проекту була розвинути у собі прагнення фотографії. Почати фотографувати, привчити себе носити фотоапарат скрізь і вся, знімати частіше ніж раз на рік. І це дало вельми плідні результати.

Я зрозумів, що для мене зняти близько 200 фоток на день не є проблемою. А якщо це подорож так і зовсім. Дізнався, що в телефоні є ручні налаштування, якими (на диво?) мені виявилось зручніше користуватися, ніж на фотоапараті. Я навіть хотів певний час мати Люміксівську мобілку де головною функцією телефону є камера. Але зараз у мене мій LG V20 з купою ручних налаштувань та функцією focus peaking (показує точку фокусування, що іноді дуже зручно), і його мені більш ніж вистачає. У мене встигло помінятися кілька фотоапаратів і на сьогодні залишилося всього два – Panasonic Lumix GX7 і GX8, що приїхав сьогодні. Перший для фото всього і вся, другий для фото та відео (з чим допоможе поворотний екран та наявність роз’єму під мікрофон). Я став серйозніше ставитися до зйомки відео, але так і не зміг вивести якість контента на актуальний для мене рівень.

Сам по собі конкурс навчив мене бачити навколо більше прекрасного, ловити ці моменти не перебуваючи осторонь, а проживаючи їх. І хоча часом я забував зробити фото з тієї чи іншої причини (таких було три дні), а часом це було не фото, а скрін, що відображає або розповідає щось – я все одно вважаю, що сама ідея була реалізована на 100%. . Мені складно за щось схопитися і нести через тривалий період життя, але в даному випадку я не закинув ідею і провів все від до.

По дорозі були деякі проблеми – коли я лежав у лікарні і було не до фото, коли справ було безліч, коли настала зима і можливість щось знімати по суті зникла. Дощова весна з однотипними днями. Руки не те щоб опускалися, але ентузіазм щось створювати зник досить швидко. Часом хотілося зробити фото хоч чогось, щоб “відчекінити” день та закрити його будь-якою фотографією. Іноді, навпаки, я вів спеціальну підготовку та обмірковував ідею, щоб це було цікаво.

Конкурс не змусив мене дочитати хоча б одну книгу з фотографії, але дав мені більше – вільність вибирати, як і що знімати. Всебічно розвивати мене не стільки як фотографа, скільки людини, яка обмірковує те, що вона хоче показати і про що розповісти.

Була ідея, і я її колись реалізую – зробити план для фотографій на кожен день. Такий собі челендж, завдяки якому людина матиме можливість і весело провести час і, водночас, творчо реалізуватися. На жаль, до цього моменту так і не примудрився його скласти 🙂

Фінал конкурсу мав стати такою собі галочкою у списку. Ідея конкурсу прийшла у день народження братика і я планував поїхати до Одеси до них у гості, малих побачити, зробити заключне фото. Але не склалося. Наразі планували на концерт на 14 березня, і, ймовірно, теж не скластися. Але знаєте, є щось знакове в тому, що останньою фотографією став Panasonic Lumix GX8, що приїхав сьогодні. Є припущення, що ці два мої улюбленці (ви не уявляєте собі, з яким трепетом я ставлюся що до “одноокого” GX7, у якого умовно проблеми з видошукачем, що до не менш одноокого GX8, у якого, якраз таки, навпаки, не працює екран, але працює видошукач) дозволять мені ще більше реалізуватися не як фотографа, але як людину, яка в тому чи іншому вигляді здатна показати свій погляд на світ. Я люблю знімки, але не настільки, щоб йому вчитися та робити його своєю професією. Я зроблю його своїм хобі, а це цінніше.


Що буде далі? Якою б не була моя відповідь на це питання, вона, ймовірно, буде неправильною. Я не готовий прагнути щодня знімати щось, щоб робити це знаковим або намагатися видавати його за таке, але неодмінно тепер мої особисті фотографії, а не картинки, частіше супроводжуватимуть записи в Нотсі. Цей рік був добрим стартом для того, щоб наповнити сторінки міні-блогу своїми фотографіями та історіями буднів.

На даний момент це найтриваліший челендж або конкурс, в який я вплутувався. Хотілося б відпочити і вплутатися в щось нове. Була ідея. Дуже дивна і складна, але цікава – робити фото, яке характеризуватиме (у моєму сприйнятті) той чи інший рядок із композиції чи вірша. Такий собі кліп у два рядки.

Подібний челендж чудова штука, якщо ви хочете запам’ятати той чи інший період свого життя. Це такий собі міні-максі-фотоальбом завдовжки один рік вашого життя. З дитинства у нас збереглося близько 10 плівок із фотографіями. Це приблизно стільки ж, скільки було зроблено знімків за цей рік. І складно знову переживати ті моменти, що були сумними, і на радість від тих моментів, які цього року були приємні. Мабуть, знаково, що Еля та дядько дісталися до нас саме цього року. Саме цього року в нас уперше тут кішка привела кошенят. Багато чого трапилося за рік, тому якщо хочете випробувати себе в чомусь корисному та цікавому – це задум саме для вас! 🙂

Ах так, мало не забув! Кому цікаво – всі фотографії пронумеровані днями/назвами є в окремому альбомі у галереї – http://photos.in.ua/index.php?/category/33 . Кому цікаво усі їх можна переглянути там 🙂

2 коментарі до “365. Catch the moment. Завершення проекту та результати”

  1. Привеееет)
    Это очень крутой челлендж. Недавно осознала, что фото, когда через время их пересматриваешь, погружают в тот день. Это не открытие, но для меня так случилось. Теперь стараюсь фотографировать чаще и лучше) особенно близких и дорогих) Потом когда приложение составляет видеоряд – так круто смотреть за изменениями) и в себе и в окружении )

    Відповіcти
    • Привет. Рад слышать 😉

      Это очень крутой челлендж

      Я смотрю сейчас мода на что-то такое. Когда наткнулся у того мужика вроде еще не особо повсеместно было 🙂

      Теперь стараюсь фотографировать чаще и лучше

      я теперь тоже стараюсь хоть на телефон но фоткать. Взял себе ЛЖшку V20, порадовался чуть “мегафотику в телефоне”, но длилось недолго. Вернулся на свой Ми3 (тот что еще в Одессе с 14 года был), тоже доволен, в том числе ручным режимом. Кста многое из фоток с него и было по сути 🙂

      особенно близких и дорогих

      двояко. Бабушки не стало, точнее двух за год. Маман делала фото, но сложно это сравнить с тем когда приезжаешь к ним и тебя встречают. Все откладывали и так и не доехали к ним

      Потом когда приложение составляет видеоряд – так круто смотреть за изменениями) и в себе и в окружении )

      это об Инсте? У меня там травмограмм 😀
      Часто травмировался – завел себе инстаграм на тему увечий. Жду миллион подписчиков с минуты на минуту 🙂

      Відповіcти

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання