Бумбокс і його Таємний код. Наш на 100%?

Поговоримо про новий альбом гурту Бумбокс, і…про те, як бачить творчість гурту людина, для котрої цей альбом став першим

Так вже вийшло, що до цього моменту я був далекий від робіт Андрія Хливнюка і його гурту Бумбокс. В певний час мого життя вони мені здавались досить попсовими, в інший просто «не форматом». Були і часи, коли я знав людину, котрій вони подобались, але котра мені була неприємною, і…відповідно гурт теж в той час визивав у мені не найкращі емоції. Але час пройшов, тої людини я більше не знаю, мої музичні смаки трішки змінились у бік «слухаю те, що цікавить», і, якщо не помиляюсь, перший трек нового альбому став першим треком, після якого я відкрив для себе цей гурт. Почнемо!

Тримай мене

«Смішно сумно
Чесним бути чи розумним?
Вибір несумнівно є
Нерви втома,
Але хтось чекає вдома
Вітер музику несе

Тримай мене
Не дай мені піти
Навіть не на хвилину
Бо не зможеш більш знайти
Під цим дощем
Дивись я можу ще!
Регтайми безупину
Розібємося вщент»

В цю композицію я закохався одразу як почув. Чи то через тандем, в якому окрім Бумбоксу приймав участь ще і лідер гурту Димна Суміш і The Gitas — Олександр Чемеров, чи то більш «роковий» звук як для Бумбоксу, яким я звик його сприймати. Ця пісня встигла побувати в мене на дзвінку, цю пісню я встиг заслухати вщент. І я вважаю, що ті, хто як і я, не дуже знайомі з творчістю гурту, мають почати слухати його саме з неї. Не тому, що вона краща, а з точки зору, що тут гурт має трішки інше звучання, котре може сподобатись тим, кому рання творчість «не зайшла».

UPD згадав — першою піснею були Люди, ця скоріш була друга/третя.

Ангела feat Крихiтка

«Де ти знайдеш такого ангела, як я?!
Ангела, як я, ангела, як я,
Ангела…»

«Ангела» є таким собі «варіантом на тему» оригінальної композиції гурту Крихітка Цахес. Я не скажу, що я не стану слухати цю пісню через тиждень чи два, втім зараз я…не дуже розумію, чому інші поцінювачі гурту так полюбили цю композицію. Сам по собі текст, як на мене, не про що, а приспів…приспів і є тим самим, через що у назві є «feat Крихiтка». Проблема в тому, що самі ці слова приспіва мають якийсь літературний сенс, тому що в оригінальній композиції гурту Крихітка Ціхес воно звучить більш гармонічно, а от інша частина тексту мені не зрозуміла. Може я з двох разів щось не розчів, втім…поки що, мабуть, мимо мене.

Дрантя

«Пам’ятай про що ти мріяв і чого хотів,
Це і є твоє останнє з дев’яти котячих життів»

Місцями я не чую текста. Я полюбляю цитувати тексти. Мені подобається, коли я можу розчути кожне слово, і відповідно зрозуміти той сенс, який до мене хочуть донести. Уявіть, що ви чуєте пісню на іншій мові. Вам вона може подобатись, ви будете її слухати, втім ви ніколи не зможете зрозуміти, про що саме в ній співають. Так і тут. Я хочу почути, але не можу розібрати певні слова. Пісня драйвово починається, але це щось…кхм, не зрозуміле для мене в другому куплеті в витті половину тексту. Вибачте, але якщо це…ай, ні, помиляюсь. Це запис не у Франції чи ще десь, а в Україні. Ну…тоді в мене питань нема, чому так ху…во звучить. Я не розумію, про що співають в данній композиції. Не розумію текста…ще одна композиція мимо мене?

Безодня

«Руками, вустами, волоссям, плечима,
Мовчанням, словами, думками, очима,
Однакові й різні ми рівні сьогодні,
Між нами півкроку, між нами безодня,
Маленька сховалася в темряві лячно,
Я все відчуваю, я всю тебе бачу,
Я ковдрою теплою, кожухом стану,
Якщо ти попросиш,
Як не перестанеш,

Листами, світлинами, текстами, снами,
Ні, не передати, що діється з нами,
Я знаю, як часом буває самотньо,
До тебе півкроку, до тебе безодня,
Якби докричався, якби ти почула,
Навшпиньки, навпомацки, навпіл лечу я,
Скажи, чи Нам з іншими буде так само,
Руками, плечима, волоссям, вустами?

Тебе, тебе,
Я дарма серед ночі кличу,
Тебе, тебе не продам і не позичу,
Тепер, тепер скелею із солі стану,
Але, але віритиму мов в останню

Наш світ під три чорти несеться,
Як вибуху хвиля, як річкою крига,
Нехай шкереберть все і догори дрига,
Твій голос прямісінько в серце.

Тебе, тебе,
Я дарма серед ночі кличу,
Тебе, тебе не продам і не позичу,
Тепер, тепер скелею із солі стану,
Але, але віритиму мов в останню»

Ця пісня прекрасна. Прекрасна мелодією. Прекрасна текстом. Саме тому я запостив повний текст. Бо його хочеться чути. Він подобається. Він грає, він проникає в тебе. Він ємоційно переданий. В цій композиція, порівнюючи з двома попередніми, мені подобається все окрім виття Тіни Кароль, втім (дивлячись на інші відгуки) це не подобається не тільки мені…сам Андрій Хливнюк сказав, що це саме він так попросив її заспівати в данній пісні. Ну…що ж. Це його право. Я вважаю що кожен митець має показувати свою творчість в тому ключі, в якому бачить її сам. Тобто не підстраюватись під когось і просто створювати щось, що на його думку мають почути. Дуже хотілось почути цю композицію в акустичному звучанні без усього цього волання.

ДШ

«Каравеллы мои тонут, Шейлок
Ты ее из меня вырежи
Говорят, единицы выдержат
На достойных ножи точат шельмы
Когда кровь твою всю уже выпито
Когда правду под прессом выпытал

Я тебя через месяц выкричу
Педантично ему яма вырыта
Но глаза малышей безгрешные
Не должны проливать соленую
Быть растоптанным – окрыленными
И счастливыми – безутешным быть…

Наизнанку не значит внутрь
Без тебя не могу уснуть
Как с разбега мне камнем в грудь
Как разбилось стекло, покатилась ртуть

Когда нет никого и как набегут
Не страшись ничего, я побуду тут
Скоро станет прозрачной вся эта муть
Вдохнуть выдохнуть
Выдохнуть вдохнуть»

ДШ тот самый случай, когда в точку. Мне она напоминает отрывок Оксимирона из Би-2’шной «Пора возвращаться домой». Не устану повторять, что мне нравиться звучание речитатива, когда он способен донести пусть и тебе одному понятную суть. Когда для тебя есть, над чем поразмыслить. Она прекрасна именно такой, какая она есть. Хотел бы ли я ее услышать столь сильно, как «Сталеві квіти»? Нет, но вживую, пожалуй, это очень здорово должно звучать. Мой Бумбокс это именно тот, где роково-тяжелая «Тримай мене» колоритно переплетается с многогранной ДШ и с легкими вкраплениями «Безодні». Когда ты можешь сам выбрать, какое у тебя настроение и что именно тебе хочется услышать. Исполнителю, порой, очень сложно лавировать между, местами, разными стилями, но в результате получается отличный продукт. ДШ является одним из таковых.

Твiй на 100%

«На небі немає хвиль
І я — не її типаж,
В очах Пасадени пляж
За дуже і дуже багато миль.
Це все, як короткий метр,
Крізь терни і до біса,
Їх рейс десь на Ібіца,
Впізнала – і ось тепер…

Чи ти музикант, чувак?
Не бійся, я не вкушу!
У мене за дві літак,
Так, лише на льоту пишу.
Я слухала твій альбом
Із тим, кого вже нема,
Так добре було разом,
Не слухаю, бо сама…
Давні наші подорожі кудись,
Почуттів, спалахів білий дим,
Я його записував не тобі,
Але в нім ви разом з ним…
Там захований наш таємний код,
Там кохання на землі й на небі,
Я його записував не тобі,
А тепер він твій на сто відсотків!
Твій на сто відсотків!»

«Я його записував не тобі, а тепер він твій на 100%..» — звучить в навушниках…це дуже крутий трек. Коли я почув його вперше, він мені не дуже зайшов, втім тепер (як можна бачити по вчорашньому запису у Нотсу) це одна з улюблених пісень. Більш рокове звучання знову ж захоплює мене, а змістовний текст западає в пам»ять  вже після пари прослуховувань. Знову ж таки, для мене Бумбокс це композиції на кшталт цієї. Коли я мелодія, є текст, я можу зрозуміти його і почути. Коли його хочеться чути. По радіо, в маршрутках, на вулиці…це одна з тих пісень, що на мою думку має бути всюди. Можливо тому що, зі слів автора, ця пісня є реальною історією, вона і чипляє чимось таким близьким і зрозумілим багатьом з нас.

Побачимось

«Побачимось у тих містах,
Де мріяли побути вдвох
Побачимось
Побачимось
Побачимось
Побачимось в країнах тих,
Де ти вважала я твій бог
Побачимось..
Побачимось…»

Закриває платівку лайтово-джазова композиція «Побачимось». Кому як, а мене чомусь це нагадало Сплінівську «До встречи». Мабуть, тому що назва, по суті, одна й та. Можливо ще тому, що обидві композиції закінчують альбом. Є певна думка, що саме цією композиціює будуть закінчуватись концерти у осінньому турі презентації альбому. Для мене ж вона нейтральна. Не те, щоб вона сподобалась, не те щоб ні. На мою думку своїм звучанням вона ідеально може доповнювати такий собі вечір за бокальчиком чогось…мабуть саме таким має бути завершення альбому, а якщо бути більш точним, його половини.


Знаєте, бувають випадки, коли почувши чиюсь платівку, ти думаєш «і що за гидота оце вийшла у гурту?!», а іноді ти слухаєш кожну пісню по кілька разів, і альбом в тебе не виходить з голови місяць, два, три…в мене так було з останнім альбомом Zero people. Коли більшість композицій, що називається, влучили у ціль. У випадку з тими ж Порнофільмами достатньо пари пісень, щоб захотіти поїхати на їх концерт. Там ти, безперечно, знайдеш для себе ще кілька цікавих, котрі пропустив. Що для мене гурт Бумбокс і цей альбом в цілому? Поки що це, скоріш, такий собі лакмусовий папер. Є композиції, з котрими я живу вже не один місяць. Є якісь дуже нові для мене. В міні-альбомі Голий король, наприклад, мені сподобались 4 треки з 6. В цьому альбомі пок що 5.5 з 7. Чи це добрий результат? В певному сенсі, мабуть, так само я б оцінив і альбом. Є те, що тобі подобається. Те, що тебе чіпляє. Втім є і те, що, нажаль, залишилось для тебе незрозумілим.

Коли ми збирались, знову ж таки, на концерт Порнофільмів (рік тому), я вирішив трішки перечекати і не їхати на концерт…типу треба це робити тоді, коли вже «прикипить», і прикипіло через пів року і дуже захотілось на концерт (хоча ми туди і не потрапили). Приблизно так само і тут. Я хочу на концерт, але дивлячись на певні треки розумію, що краще почекати до другої частини альбому (яка буде зватись Рубікон), котра не заставить себе чекати і, наскільки пам’ятаю, має вийти протягом кількох місяців. А що поки? А поки що…

«Нам осталось немного, совсем чуть-чуть
Вдохнуть – выдохнуть
Выдохнуть – вдохнуть…»

Повна версія першої частини альбому:

 

Author: revolytion

Тут могла быть ваша реклама ^-^

Читайте также:

Добавить комментарий