Бумбокс. Таємний код Рубікон. Частина 2. Вдалий альбом?

Нещодавно вийшла друга частина альбому “Таємний код. Рубікон” гурту Бумбокс. Який він? Про що? І чи зміг переплюнути першу частину? Про це і поговоримо

Як я і казав раніше, слухати цей гурт я почав нещодавно, втім мені подобаються як деякі старі треки, так і нові. Як я бачу творчість гурту? Наскільки вона для мене цікава? Саме про це я хочу розповісти далі а також трішки зазирнути в композиції альбому.

Перша частина, в певному сенсі, останнє з того, що сподобалось у більшості своїй. Кожен трек має своє місце, в кожному йдеться про щось своє, але разом вони створюють єдину картину, котра визиває в тебе відчуття завершенності. Щось більше сподобалось, щось менше, але коли тобі загалом сподобались всі 7 треків ти чи захворів на колективі, чи в тебе поганий смак. Мені б хотілось вірити, що дійсно композиції всі вийшли добрі, і зі смаком у мене все у порядку. То ж переходимо до другої частини! 🙂

Друга частина починається з трека Малюнки на стiнах. З перших секунд відчувається певне підігруванння напрямку року. Як мені здається сам коллектив бачить свою подальшу творчість саме в такому напрямку – на межі фанку, хіп-хопу і року. Чи погано це? Це дивно, бо коли хтось каже, шо “рок помер”, а світом править реп, гурт по суті переходить у “мертвий” напрямок. Втім це актуально для російськомовних колективів, з українською музикою все не настільки однозначно. Вдалий дует з O.Torvald, The Gitas, (ок, з Тіною Кароль) показав, що для Бумбокса відриті всі двері і публіка (не в останню чергу нова) готова зустріти їх не дивлячись на музичні експерименти. Лише чем покаже чи варто було воно того, а ми повертаємось до композиції:

“Чи загоїлось в тебе скажи чи так само
Сукровицею з рани розлука
Хто гукав хто не вронив і звуку
А ти ніколи нікого ніколи нікого ніколи нікого

Це тебе хтось малює дахами
Ті що вірять і ті що не зрадять
Коли в’їдеш поглянь на графіті
Варті золота всі наші миті

Малюнки на стінах
Слова на бетоні
Про те що постійно
Про те що вагомо”

Про що ця композиція? Я не розповім, бо не знаю. В мене жодних образів того, про що в пісні і не дуже ясно, чому вона перша. Можливо з часом я зможу сказати “боже, то така пісня, що краща за всі”, але поки що альбом почався з того, що зачепило звучанням, але не текстом.

Твiй номер сподобався мене ще в ту хвилину, коли я почув її в акустичному варіанті. Мені було дуже цікаво, якою її запишуть на альбом. Чи виправдались мої сподівання щодо неї? На 12 з 10! Без зайвих слів я можу сказати, що це найулюбленіша композиція з обох частин альбому. Вона дуже лірична, дуже кайфова, вона те саме, за що я полюбив цей гурт – цікавий тандем з добрим текстом+музика, котра не виривається на передній план, не забиває собою вуха. Вона лунає фоном, але не тихо-тихо, а саме так, як має. В драйвові моменти композиція стає трішки гучнішою, втім, знову ж таки, не забиває собою все довкола, коли ти не можеш розібрати текст. Це, знову ж таки, в першу чергу якість запису. Це саме те, через що нам довелось почекати альбом/другу частину трішки довше, ніж очікувалось.

“Тепер, коли знаю твій погляд,
Я поглядів інших не бачу,
Нехай твої очі ніколи не плачуть!
Я просто побуду поряд!
Тепер, коли знаю твій голос,
Я перш, ніж кричати, подумаю сто раз!
Назавжди єдиний мій клопіт –
Аби з голови її не впав жоден волос!”

Це той самий рідкий трек, котрий ти сприймаєш, в першу чергу, не піснею, а віршом, на який хтось в майбутньому запише композицію. Втім і без такого трека на альбомі не обійшлось, але до нього ми ще повернемось.

Рубікон. Коли трек має назву альбому, ти чекаєш від нього чьогось надзвичайного. Яким я його почув? Після спокійної україномовної “Твій номер”, колектив повертається до рокових акордів і переходить на російську.

“Холодно, как на дне
Весело, как в аду
Знать бы какой теперь век
Знать бы куда иду

Нам говорят, мол,
Ни черта, ни Бога – нет
Можно все то, что нельзя
Тьмой называть свет

А на земле тысячу лет
Все так – нищими правит батрак
Смелые на войне, честные взаперти
Скупые правят бал
С кем из них нам с тобой по пути?
Выбора час настал”

Не знаю як ви, а я в кожній подібній композиції намагаюсь зрозуміти, кому саме вона адресована? В певному сенсі і нікому і, мабуть, всім нам. Цікаво, що та чи інша композиція, що вийшла у той чи інший час, сприймається по різному. От, наприклад, композицію Сергія Міхалка “Воїни світла” записали ще до подій на Майдані, але саму по собі композицію вважали таким собі гімном цих подій. Рубікон це композиція про те, що ми самі маємо вирішити, який світ хочемо бачити, і в якому світі будуть жити наші діти. Можливо, саме тому, ця композиція російською…

Монотонна “Впало небо” чомусь нагадала мені “Побачимось” з попередньої частини. В житті кожного з нас бувають миті, коли в буквальному сенсі відчуття, що “небо впало”. Важкість людських відносин в тому, що ніколи не знаєш, що саме з тобою чи з близькою людиною може статись через годину чи день. Про щось подібне і йде в цій композиції.

“Впало небо, розтеклось так безпорадно
Відпалало і розвіялось як дим
Ніч без тебе ніби вічність це так складно
Нічим крити, відлякати кроків цих нічим

Чому ж ми такі налякані, нерви як струни змотані
В міцні канати времені, в лати вдягнені
Ну, пробач мені…

Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай
Словом холодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Я все одно не кину і не втечу”

Коли я її прослухав перший раз, вона мені здалась якоюсь “ні про що”, втім, як завжди це буває, на третій раз ти “в’їжджаєш” про що саме річ, і така композиція ледь не стає твоєю найулюбленішою в альбомі.

От ми і дійшли до композиції на вірші Лесі Українки – “Плющ“. Хтось в коментарях на Ютубі відписав про те, як чудово почути пісню на вірші, котрі ти знав з дитинства.  Нажаль я ріс там, де цих віршів не було, тому ця пісня стала для мене таким-собі відкриттям. Це є ще одним доказом того, що не варто комусь платити купу грошей, щоб вони написали для тебе пісню – серед творів українських письменників є багато тих, котрі просто ідеально лягають на акустичну музику, в результаті чого ми отримуємо ледь не одну з народних пісень.

“Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.

Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.

Їм добре так удвох, – як нам з тобою, –
А прийде час розсипатись руїні, –
Нехай вона плюща сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?”

Мабуть слід подякувати Андрію Хливнюку за те, що відкрив для мене (і інших багатьох людей) такий чудовий вірш, а потім ще й записав на нього пісню. Це гарний приклад того, як можна дати друге життя віршам поетів, про котрих люди часом забувають. Не портрет  на купюрі робить людину великою. Її роблять такою твори, котрі люди полюбляють навіть через більш ніж сотню років…

Наступний трек “Abrásame feat The Gitas (spanish version)” є інкарнацією композиції “Тримай мене” на іспанські мотиви. Як кажуть самі виконавці – ідея записати цей трек прийшла, коли дізнались що в гурті The Gitas є носій іспанської мови. Він переклав текст (котрий, до речі, звучить так, немов дійсно був написаний в оригіналі на іспанській), і відповідно ця композиція стала таким собі додатком до альбома.

“Feliz triste
Ser honesto o ser listo
La opción siempre estara aquí

Nervios, cansado
Alguien siempre está esperando
El Viento, sopla tu canción

“Abrásame, y no me dejes ir
Ni por un segundo
Por que no me encontraras
Puedo hacer más
Bajo esta lluvia
En Tiempos destruidos
Accidente aún fatal””

Навряд чи ця версія буде звучати десь на концертах, втім сама ідея записати трек на мові, котра відрізняється від класичних (українська, англійська, російська) є цікавий експеримент, котрий в перспективі можливо надасть можливість почути композицію українсько-американського дуету навіть там і навіть тим, хто раніше про них не здогадувався.

Закриває альбом вже знайома нам “Твій номер”, але в акустичній версії. Саме такій, як ми почули раніше в лайвовому варіанті. Можливо через те, що я її почув раніше, можливо, тому що вони схожі самі по собі, для мене вони обидві звучать більш менш однаково, щоб був сенс записувати окремо ще й акустичний варіант. Втім це добре підспір’я для того, щоб показати, що композиції гурту можуть захопливо звучати навіть у лайтово-акустичній версії.

“Тепер коли знаю твій номер
Ніхто ще нікому нічого не винен
Невже зупинитись повинен
Це все що лишилось від чемних манер
Тепер коли знаю твій профіль
Мистецтво і політика по…
А раптом єдиний мій клопіт
Тремтіти, почувши їі взуття цокіт”

Коли я почув, що друга частина альбому буде більш спокійною, мені здавалось, що спокійніше і так вже  нема куди, але, всеж таки, є. І це добре, бо кожен раз, коли гурт може чимось здивувати – це цікаво. Ти не думаєщ, що тобі дадуть “те саме, що ти вже хавав багато разів”. Видно, як колектив змінюється, і в той же час не відходить від своїх канонів в цілому.


Друга половина платівки дала нам можливість побачити певні зміни в творчості колектива у бік глибоких ліричних мотививів, від чого, як варіант, будуть не в захваті фанати ранньої творчості колектива. Але зробіть одну просту річ. Зайдіть у коментарі під будь яку композицію з нової платівки і просто почитайте, що пишуть ті, хто безпосередньо слухає цю музику. Я думаю там ви побачите, що є багато тих, кому ця творчість дуже “заходить”. Що ж власно до мене, я альбомом задоволений. Це як з Princesse angine. В тому чи іншому вигляді мені сподобались всі композиції, в більшості я закохався в текст, а це для мене все.

Чи варто тепер піти на концерт? Без сумнівів! А поки що пропоную подивитись/послухати опубліковане вчора відео композиції Твій номер/Плющ

А для тих, хто хоче почути альбом в цілому, пропоную зробити це нижче

Вам помогла наша статья? Если хотите помочь нам - узнайте, как это сделать (перейти по ссылке)

Author: revolytion

Тут могла быть ваша реклама ^-^

Добавить комментарий