“Частина чогось більшого …”

Пройшло приблизно пів року, відколи я купив собі великий (серпень? 20 числа? Десь так…), у мене з’явилася дивна звичка.

Не можу сказати з чим вона можна порівняти. Коли в мене з’явилася дзеркалка, пам’ятаю те відчуття, коли йшов вулицею, зайшов до знайомої додому похвалитися покупкою, і…якось з одного боку була якась величезна обережність (вперше тримав у руках таку дорогу річ), і водночас гордість що зміг купити собі не те, що “довелося”, а те, що хотів. Так от щодо великого це виглядає приблизно як “о, круто, у мене є великий!”, І що найцікавіше, це по-своєму трепетне відчуття все ніяк не пройде.

Коли я прийшов у магазин, саме про цю модель думки не було. На скільки я не розбираюся в машинах, на стільки для мене всі великі відрізнялися виключно на вигляд (не-не-не, я звичайно почитав трохи про нюанси з типом гальм, перемикачами і т.д., але за великим рахунком…). До покупки планувалося щось чорного або синього кольору з червоними або синіми смужками, а в результаті був куплений білий великий із токсично-оранжевими смужками. Коли я побачив його вперше, вирішив що мовляв “ні, це не для мене”, але … чи через відсутність вибору, чи за якимось “внутрішнім покликом” був обраний саме він – GT Avalanche 3.0 2013. Були куплені флягоутримувач, сумка під телефон і дріб’язок на раму, фляга, вело комп’ютер, загалом це все було другою покупкою після великої, теж ретельно вибирається і т.д., але через півроку я приходжу до “теплого” висновку, що… вибір був правильний і я задоволений тим, що взяв саме його. По місту зустрічав таких всього 1-2, можливо через місця дикого забарвлення (не згадуватимемо про версію 2012 року, коли на чоловічій рамі були рожеві смужки), можливо тому, що іншим людям подобаються інші бренди, але не дивлячись на тверде рідне сідло він є моїм першим особисто купленим велом, і найімовірніше це і робить його таким особливим для мене.

Коли я думав на тему того, який взяти транспорт, варіантів було багато, у тому числі розглядалися й велосипеди з електродвигуном, але проїхавши на ньому близько 250 км, приходжу до висновку, що такий вид транспорту цілком самодостатній.

Проїздивши майже все життя виключно на звичайних великах виключно в селі, спочатку було якось дивно Одесою їздити на гірському велику, але загалом приходжу до висновку, що особливої ​​різниці чи якихось складнощів немає. Зараз все більше людей пересідають на велотранспорт і ми приєдналися до них. Чи мають так робити все? Мені здається, що кожен вільний сам вирішувати, як йому зручніше, але я думаю, що було б набагато краще, якщо люди за дітьми, на прогулянку, в магазин каталися не на машинах, а на великих або якось подібному транспорті. Можливо ціни на бензин, які постійно зростають, якось позитивно посприяють тому, а ми й надалі кататимемося на своєму новому транспорті і відкриємо для себе нові горизонти:)

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання