Навіщо відкладати написати про щось на завтра, коли це можна зробити о 2-й годині ночі та на емоціях? Короткий реценжн на концерт Дмитра Спіріна (“Таракани!”) та Дмитра Кежватова сольно в Одесі
Після подій вже далекого 2014 року до нас стали мало пускати (або майже не пускати) багатьох російських виконавців, до яких потрапили також і люди, які не особливо й підтримували дії тамтешньої влади щодо деяких дій. Приїзд деяких виконавців став практично неможливим або можливим, але з купою нюансів. Таким чином, можливість потрапити на концерт “частинки” Тараканів! хоча б у сольному вигляді здавалося чимось нездійсненним, зокрема з урахуванням, що кілька разів їх уже не пускали до нашої країни. Але трапилося диво, і 19 листопада відбувся повноцінний концерт за участю двох дуже талановитих людей.
Я не перебільшу якщо скажу що це, мабуть, був найкращий концерт з часів приїзду Animal ДжаZ та передостаннього концерту Lumen (обидві події датуються приблизно 2010-2011 роками). На мій погляд такого рівня душевності і няшності складно було б досягти на електричному концерті, а тут було більшою мірою таке собі відчуття квартирника.
Людей на подив (а може й на щастя) зібралося понад 100 осіб і якщо Дмитру могло здатися, що це дуже мало, то хотілося б зазначити, що в Одесі складно зібрати зал. Зокрема з огляду на те, що по місту афіш не було, можна сказати, що людей було дуже багато. На моїй пам’яті з тими самими Animal ДжаZ навіть з урахуванням їхнього повного складу людей прийшло приблизно стільки ж (можливо тому вони більше до нас і не приїхали).
Весь зал був наповнений осудними людьми. Як сказала Сашка найімовірніше ті, кого ми бачили на тому ж БП та FPG швидше прийшли б на електричний концерт, зі слемом та іншими плюшками, а тут “не та атмосфера”.
Це той вечір, коли присутні люди, музиканти і сам настрій вечора злилися в якийсь потік, що зносив все на своєму шляху і тривало це дійство не мало, а близько 2 годин! Всі (не рахуючи мене, соромно-соромно) знали всі пісні та охоче їх підспівували, безліч жартів (з обох боків), протягом усього концерту Дмитро щось розповідав і час пронісся настільки швидко, що я давно вже не був на концертах, де ти не дивишся в телефон, на якийсь час, а просто насолоджуєшся цими секундами, хвилинами, годинами…
Колись я дивився на схожий концерт у Києві і мені воно здалося хоч і милим, але…дуже “нудною” подією. Так ось, дві великі різниці коли це дивишся на екрані і коли сам присутній у такій душевній атмосфері, створеній музикантами та слухачами.
Отже, чи воно того коштувало? Безумовно так! Крім того, що ми побували на чудовому концерті, для мене цей день буде знаковим ще й тому, що у мене з’явився мій перший вініл, а точніше відразу два – “двох-вінільна” версія концертного Maximum Happy (прослуховування якого у звичайній студійці для мене є чим святим, коли я перевіряю позачергові навушники) і, звичайно ж, альбом трохи старший – “Вулиця свободи” (українська версія великої пісні з якого просто чудова).
Ps відео, що залишилися:
P.ps завтра (вже сьогодні) 20.11.2016 два Дмитра виступатимуть у Києві у клубі “Бочка”. Концерт розпочнеться о 19:00 тому всі хто не встиг прийти на цей чудовий захід в Одесі – руки в ноги та Київ!:)