Дружба між чоловіком та жінкою. Все-таки міф, чи…

І все-таки, чи існує дружба між різними статями? Чи це міф? Ділюсь досвідом, історіями, роздумами.

Якщо раніше подібне питання було дуже і дуже спірним, то зараз все частіше думки/розмови зводяться до того, що такої дружби немає і не може бути. Мовляв, все одно ми бачимо в протилежному полі (підлозі?) об’єкт для реалізації своїх сімейних, сексуальних та інших потреб, і дружби бути не може. Я спробую оскаржити це твердження своїм скромним прикладом.

Так уже повелося, що найкращими моїми друзями з дитинства були двоє сестер із міста, де я бував лише влітку у бабусі. Не дивлячись на життя в Одесі (здавалося б, великому місті) мені важко було знайти тих, кого б я сміливо міг назвати друзями з точки зору довіри до них. Так, хтось був, але скоріше знайомі. Особливо у шкільні роки. У технікумі з’явилися люди, які були ближче до поняття друзів, але я все одно був умовно осторонь. А з тими подругами ми дружили з моїх 8 років приблизно. Коли мій брат, їхній двоюрідний брат і вони покликали мене грати в Квача. Історія нашої дружби тривала (у явній фазі, коли бачилися, спілкувалися) років приблизно до 15-16 моїх (вони були старші на 2 та 4 роки). Я дружив з ними та їхніми подругами, ми рубалися в карти, ходили на річку, на місцеві дискотеки, постійно гуляли, пили разом, я знав подробиці їхніх стосунків із хлопцями, свого часу ми переписувалися паперовими листами та розмовляли телефоном, але навіть якогось романтичного натяку між нами не було. Звичайно, я сприймав їх як дівчат, але не через призму завести з ними стосунки, а скоріше як братерсько-сестринські стосунки. Але час минав, ми подорослішали, у них вже з’явилися свої діти, я перестав їздити до бабусі, і спілкування зійшло нанівець. У мене були там друзі хлопці, але самими була ця парочка. я перестав їздити до бабусі, і спілкування зійшло нанівець. У мене були там друзі хлопці, але самими була ця парочка. я перестав їздити до бабусі, і спілкування зійшло нанівець. У мене були там друзі хлопці, але самими була ця парочка.

Час йшов, я вступив до технікуму, були нові знайомства, але знову ж таки, мені завжди здавалося, що з дівчатами мені простіше щось обговорити з точки зору психології чи музики, кіно, ніж говорити про спорт, контр-страйки та іншу лабуду, модні в той час. І частіше у моєму списку контактів спілкування велося з дівчатами. Я познайомився з людиною, яка запросила мене на свій форум, де також колектив був переважно жіночий (місцями це закінчувалося сумно, бо жіноча дружба подекуди під великим питанням для мене, ніж жіночо-чоловіча), були кілька хлопців, і там я познайомився зі своєю першою дівчиною. Історія замовчує про ті відносини, але вони були виключно платонічними і, знову ж таки, меншою мірою, навіть зустрічаючись із дівчиною, я розглядав її із сексуальної точки зору. Хоча цей період припав на моїх 16 років, коли здавалося б гормони вирують і думки тільки про одне.

Після цього зі мною трапилося ще кілька людей, з якими спілкувалися. Саме тоді я зрозумів, що в дівчатах мені насамперед цікавий співрозмовник. Така собі альтернативна думка на речі, які я бачу виключно під своїм кутом. Саме тоді я зустрів людину, в якій бачив увесь свій світ. Пардон, не писку в піску (це було вже 17 років), а захоплення тим світом, який був у голові людини. Я не пам’ятаю жодного натяку на те, що мені хотілося переспати з нею чи навіть поцілуватися. Але моє бажання стосунків із цією людиною поклало край тій яскравій дружбі, що була. Це була моя помилка, і з того часу я дотримувався єдиного правила – краще добрий друг, ніж хрінний ніхто.

Відносини як стосунки у мене склалися трохи пізніше, з усім їх витікаючим, і можна було б поставити крапку, але це тільки початок історії.

Що в цих відносинах, що за межами них у мене були співрозмовники, і знову ж таки частіше дівчата. Я спілкувався з хлопцями по роботі, я списувався на форумах, але здебільшого мені не були близькі теми “танчиків” і “набухати”, що почалися тоді, а отже спілкування зводилося до мінімуму. Мені цікавіше було щось обговорити чи допомогти порадою, аніж говорити про теми, що для мене були порожніми.

Перебуваючи у стосунках, я не шукав зв’язків на стороні чи планів завести інші стосунки, мені було цікаво виключно спілкування. У мене вже був приклад поганої спроби стосунків, отже якщо доти я в цілому не дивився на кожну дівчину, як на “розмір цицьок”, “жопу”, “мордяшку”, а сприймав насамперед людиною, яку мені цікаво слухати, і якому я і сам міг щось розповісти, то потім взагалі став бачити виключно співрозмовників/друзів у будь-якій людині, яку я зустрічав.

Була ще Настя, з якою ми майже спілкувалися близько 13 років, і також не було навіть якихось натяків на ідею “дружніх сексів”, поцілунків та іншого. Просто тому, що на мій погляд це було не потрібно. Коли ти в людині любиш людину, а не дівчину, ти не сприймаєш її шматком м’яса з потрібними отворами для задоволення своїх потреб.

З Сашкою ми у стосунках більше 7 років, і я не пам’ятаю за собою прикладів того, щоб були думки, що я до якогось “співрозмовника” піду чи щось на зразок, отже і їй немає приводів не довіряти мені, коли я спілкуюся з якоюсь дівчиною.

Так уже склалося по життю, що я в той чи інший період намагався завести спілкування із чоловічою половиною населення планети. Я спілкувався з Олексієм, з Пашею ось спілкуємося зараз часто, ще є пара чоловік, але за фактом мені складно не розібратися з кимось через розбіжність точок зору на якісь речі, отже в більшості випадків будь-які спроби розпочати спілкування з людьми своєї статі у мене закінчуються раптовим завершенням спілкування.

Я не кажу, що я святий, що часом чогось там не уявляю або що за кожну згубну думку йду катувати себе батогом. Будучи звичайною людиною, мені не є чужим захоплюватися чимось відвертим. Я як і 99% людства дивлюся порно, а деякі теми в блозі взагалі ведуть до розуміння, наскільки я розпусна особистість. Але в моїй голові є чіткий поділ на це секс і це людина. Не можна жерти все живе і не можна трахати все живе, бо ти або обжерешся, або затрахаєш…саме це дозволяє мені об’єктивно концентруватися на тому, про що розповідає особисто або пише в блозі людина. Можливо, саме це є причиною, чому мені з жіночою статтю простіше спілкуватися, ніж із чоловічою.


Мій приклад не є що-небудь підтверджуючий чи заперечливий. Це лише приклад того, що не завжди головним бажанням спілкування чоловіка з жінкою є теоретична можливість сексу. Мій список постільних досягнень обмежився трьома людьми з якими я був у стосунках, і для мене це, скоріше, привід для гордості, ніж для сорому. Можете самі вирішити, ким для мене були десятки (або сотні) дівчат, з якими я встиг поспілкуватися в мережі за ці 16 років.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання