“З того, що мені довелося зробити, Видихнути випадково довелося…

…може, набереться строчок десять…
Добре, якби набралось.”(Р. Рождественский)

Мабуть найскладнішим собі вважаю вміння відмовляти собі у чомусь, коли доводиться говорити “згодом це в тебе буде”. Можливо це внутрішня дитина, яка потрапила в магазин іграшок де все її, або скоріше як вийти з задушливого кабінету і дихати-дихати-дихати повітрям, яке навколо тебе і якого тобі не вистачало, але зараз у мені живуть саме такі почуття, хоча має бути щось інше.

У будь-якому випадку зараз багато різних справ які здавалося б особливо не нав’язують собою, але на які йде весь вільний час і написати щось тлумачне сюди просто-таки не виходить, хоч парочку задумів і тим для цього місця все-таки є. Нещодавно запропонували нову роботу і спочатку був у захваті, мовляв “здорово, висока зарплата та й недалеко”, але після знайомства задумався чи варто воно того, щоб заради грошей втратити сон і спокій, бо там могли викликати буквально у будь-який час дня та ночі і відповідно поняття “життя” втратило б свій сенс остаточно. Так от коли я надумав відмовитися від цієї пропозиції, в результаті виявилося що мені ніхто особливо і не поспішав передзвонювати, але вся ця історія відкрила для мене що мабуть не так важливі зайві, кхмгм, з нинішнім курсом це 200 баксів, як час.

У вихідні ми тепер часом сидимо за пивоіграми і шкідливою їжею з друзями і… це здорово. Я радий, що є люди з якими можна так просто посидіти і постраждати всякою фігнею.

Поїдаючи полуницю, картинку вирішив поставити відповідну. Всім солодкої полуниці! :))

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання