Електрокруїзер із Felt Little Bastard. Мій перший серйозний проект

Проект закінчено на 95%, а отже, саме час про нього розповісти. Який він, електрокруїзер? Ділюсь враженнями

Ідея створити електрокруїзер прийшла до мене ще за часів, коли транспортним засобом у мене був Pride Donut. Я цілком успішно намагався зробити з нього круїзер, але затік стався на моторі, який коштував для нього близько 7000 грн. Було вирішено переінакшити проект під дешевші комплектуючі, і … чесно кажучи, то Pride Donut з мотором вийшов би, швидше за все, дешевше. Але наш девіз недоумство і відвага, а значить було вирішено почати зі зворотного – покупки справжнього велосипеда-круїзера – Felt Little Bastard.

Про сам Felt’e у мене був окремий пост , тому загострювати на ньому увагу не стану, скажу лише, що донором став повноцінний брендовий велосипед виконаний на сталевій рамі, яка в перспективі дозволяє без проблем встановити повноцінний бензомотор на зразок F80, але у нас трохи інший шлях Тому наш ровер їздитиме електрикою. За час складання трапилося кілька проблем, тому я дуже радий, що проект отримав своє логічне завершення і далі чекає лише остаточне доопрацювання ідеї до досконалості. Далі або залишу собі для душі, або продам на користь реалізації іншого проекту.

Зміни торкнулися кількох частин велосипеда. Найбільш великим оновленням, крім електрифікації, стала заміна рідної вилки на двокоронну вилку німецького виробника Ruff Cycles.. По виробнику скажу ай-яй-яй, тому що він спочатку відправляв вилку майже тиждень, потім відправив не той інвойс (через який мені митницю могли ай-яй-яй як нарахувати, тому що івойс був на 450 євро замість 100), а після виявилося, що ще й вилка була погано упакована і прийшла з незначними подряпинами. Проте прихід вилки означав момент, коли можна було повноцінно збирати електро-конверсію, оскільки на рідній вилці моторколесо вставлялося в дропаути з великим зусиллям і розсуванням вилки. Сама по собі вилка дуже крута, за заявами виробника хромольова, є кріпленням для бризковиків. За бажання на неї без проблем ставитися мотофара, що ще не зроблено. Вилка у раму сіла як влита що не дивно, адже приблизно схожу вилку я бачив на американських форумах, де публікувалися фотографії з модифікованими Felt’ами.

Головною перевагою вилки для мене стало кріплення дискових гальм (рідна вилка розрахована тільки під барабанне гальмо), завдяки чому велосипед (нарешті, бо я їздив деякий час тільки з педальним гальмом) придбав повноцінне гальмо. Наявність переднього дискового і заднього, якщо не помиляюся, барабанного (не зовсім правильно гальмо планетарної втулки називати “педальним”) дозволяють з комфортом загальмувати, що було перевірено мною безпосередньо перед пішохідним переходом. Гальмо я підкинув вже наявний у мене Avid BB7 (який якась школота, що перевіряла мій фетбайк, хотіла поміняти на гідравліку), який відмінно зарекомендував себе на фетбайку і другий такий же буде у Сашки стояти на триколіснику коли я днями його дозберу (дуже сподіваюся, по ньому також відпишу статтю). Тому що розуміння принципу їзди на велосипеді з мотором у мене є а також знання того, що не варто затискати гальмо і тиснути ручку газу. Гальмівну ручку було вирішено поставити Авідівську, яка викликає у мене більше комфорту, ніж та що призначена для електровелосипедів.

Коли основна частина концепту вже була продумана, було замовлено сумки під батарею та контролер . Перша прийшла раніше і чудово вписалася в дизайн мого задуму. Другу купував коли вже була на руках вилка, щоб було розуміння як воно виглядатиме. Друга бралася із запасом, щоб разом із контролером можна було закинути ту саму запаску, набір ключів, на випадок, якщо знадобиться в дорозі щось відремонтувати. Сумки замовлялися у однойменному магазині Мотосумки. До речі саме мою, яку попереду, можна побачити за посиланням тут , та ж що йшла під батарею була ось такої моделі . Це жодним чином не реклама і ось чому.

Насамперед я поліз шукати сумки під батарею на Ебей. На ньому цього формату сумки коштували близько 30-40 у.о. без урахування доставки. У нас на всьому відомому майданчику ціна варіювалася також від 1000 грн і вище. У цієї людини можна замовити сумку під свої розміри та потреби, яка буде якісно виконана та коштуватиме вона при цьому в районі 500-550 грн. Це той рідкісний випадок, коли краще взяти у людини, яка робить ручного виготовлення сумки та кофри (а також інші плюшки, подивіться по сайту), ніж шукати готовий варіант, який також не факт, що буде фірмовим. Сумка під контролер, до речі, пережила “краш-тест” – коли їхав не помітив, що сумка сповзла і почала терти о колесо. Я так проїхав близько 3-4 км, сумка не прорвалася, а лише трохи стерлася. Як на мене гідна перевірка якості матеріалу, що використовується.

Електроніку я замовляв з Алішки, сенсу брати у нас не дуже багато було, та й якість виявилася не найгіршою. Контролер і екран вийшли в скромних близько30баксів , при тому що у нас і контролер і екран коштують окремо по стільки, ручка газу в долара 4 , у нас вона коштує приблизно в 2 рази більше. Електроніка ніщо без двигуна, тому переходимо до нього.

Історія двигуна була довгою і почалася вона з Вольтовською 350Вт моделі “Міні мотор колесо” з компактним діаметром. Швидкість була нормальною, але здалося що слабка тяга і Вольта мені бреше, тому замовив 250 Вт мотор Mxus XF11. Другий спицювався вже у рідний Фелтовський обід, мовляв “кінцевий варіант”. Але чи то батарея дала збій (про це далі), чи мотор більше в тяжкість – на гірку виїжджав добре, але дорогою 25-30 км/год навіть за допомогою педалей було його верхи. Плюнув я на розміри і замовив також двигун Mxus XF07, який трохи більше за розмірами і має потужність 350 Вт. Перший раз поїхав на розряджену батарею і не повністю його зацінив, а після поїздки батарея й сама померла, тож із тестуванням виникли складнощі. Коли я пожвавив батарею – побачив справжню потужність цього двигуна і він мене приємно здивував. Незважаючи на те, що розмір його за фактом виявився трохи більше ніж у XF11 (який у фірми Mxus є найменшим і схожий з Вольтовським міні мотор колесом на 350 Вт), при цьому і швидкості і тяги вистачає, щоб ровер сприймався швидше за мопед, так як своїм ходом навіть без допомоги педалей цілком собі бадьоренько набирає швидкість і тримає її навіть якщо не крутити педалі. Швидкість за відчуттями схожа з Вольтовським, а ось тяга приблизно в 2 рази більша, тому що на гірку біля будинку ровер просто вилітає.

По моторах виникла ось яка чудова історія – перший (250 Вт) я збирав у магазині Megaenergy. Воно не хотіло ставати у вилку. Трохи посварився з хлопцями з магазину, мовляв “що ж ви продаєте, якщо вилка 100мм, мотор 100мм, а воно не стає як потрібно, а якщо проставляти шайбами ​​то дискове гальмо викривляється і саме по собі третє. Другий мотор вирішив брати не у них, але виявилося що в одному магазині (El-vel) дуже хамовитий продавець (що сумно, перший мотор на електровел брали у нього, мабуть найхреновіше відношення з постійними покупцями що я зустрічав) і сказав що спицування у чужий обід немає. Було ще пару магазинів, які також відмовилися спицювати мій широкий (50 мм) обід. Безпосередньо постачальник моторів – Veola сказав що можна спробувати, але по здоров’ю людині тоді було “не до того”, тому з тим що питання по першому мотору вирішилося (вирішилось все смішно, в цій моделі кабель мотора потрібно виводити знизу вилки і тоді додаткова шайбочка не знадобиться), вирішив замовити мотор знову в тому ж магазині. Роботою магазину та цінами залишився задоволений, єдине “але” – якщо вам потрібно спицювати у ваш обід гарненько його запакуйте і попросіть упаковати назад також, щоб обід доїхав у цілому вигляді. В іншому лише позитивні емоції.


Застереження за Фрейдом

Мотори та сумки купувалися за оригінальною ціною, як мінімум по моторах можу кинути фото покупки, щоб не було сумнівів, що це не реклама якогось із магазинів. Якщо мені подобається якість товару/обслуговування – я маю повне право уточнити, де саме я брав ту чи іншу річ, щоб вам було простіше її знайти. Я не даю прямих рекомендацій саме там купувати той чи інший товар – вибір виключно за вами.


Батарея . Батарея ніколи не змінюється…пардон, не в той степ. Батарея виявилася дупою відразу з двох причин – перша полягала в тому, що елементи в ній виявилися далеко не заявленими, про що я писав нещодавно , а по-друге вона загнулася. Після першої поїздки з новим двигуном. Швидше за все полетіла BMS’ка, яку замовив і поміняв, після чого батарейка знайшла друге життя. Це все той самий Evel’овський “як би Boston Swing 36v 10Ah”, який я б категорично не рекомендував до покупки через обман виробника. Але мені вибирати не довелося, тому батарейка була обрана наявною. Тим більше компактні розміри дозволили засунути її в кофр на рамі, де вона на мій погляд дуже гармонійно виглядає. Дальність поїздки поки не заміряв та й на електровелосипеді це дуже складно за рахунок нашої рельєфності та різної швидкості руху, плюс я найчастіше не забуваю про педалі і все одно їх кручу, навіть коли мчу на моторі. Сподіваюся з новою нормальною BMS’кою батарея буде ще живішою, ніж раніше.


Що залишилось

Залишилася фара, залишилося придумати під стиль багажник, можливо щось вирішити з крилами. Задній габарит із сигналізацією десь у дорозі їде. Загалом проект готовий приблизно на 95% від задуманого, що, звичайно ж, тішить.

Висновок

Це найбільш високобюджетний проект із реалізованих мною за все життя. Чи я їм задоволений? І так і ні. Поза реаліями акумулятора велосипед, все ж, важкуватий для звичайної їзди. Умовно “не важким” у мене може бути тільки триколісний алюмінієвий Schwinn, але і він у випадку з їздою після мотора здається важким, коли їдеш своїм ходом. Проте на ньому доїхати кудись педалями простіше, ніж на тому ж мопеді без бензину.

Мотор виявився дуже крутим для реалій двоколісника і за співвідношенням ціна/розмір/можливості я назвав би XF07 найоптимальнішим варіантом з тих, що у мене були. XF11 планую спіцювати та перевірити на триколіснику. Можливо, там він покаже себе ідеально для моїх потреб.

Хоча дизайн і йшов до ідеї cafe racer, я не намагався відвести його максимально в той вигляд. Просто тому, що його ідея трохи в іншому – бути гарним велосипедом, а не мопедом. Для мопеда вже й батарея потужніша потрібна, і колеса ще ширші, і зовсім інший мотор. У мене ж варіант якісного велосипеда, переробленого під електрику. Погляди він уже збирає і не дивно, адже в Україні такий велосипед є в єдиному екземплярі, бо зроблено його особисто мною.

Якщо таки залишу його собі, то часом блог поповнюватиметься інформацією про мого чудового електро-круїзера, який перетворився з мрії на реальність.

Вас, напевно, цікавить сума, в яку він вийшов зрештою? Буду коротким – подивіться ціни в будь-якому магазині на китайські велосипеди акумуляторні виконані “під бренд”. Так ось моя ціна від них не надто пішла в плюс, хоча сам донор брався новим у магазині.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання