“Кава – найміцніший алкоголь…”

Останнім часом я зовсім не пишу, взагалі нікуди. Хоча в мене тепер лише 2 місця для вираження думок, але скрізь тиша.

І зовсім не тому, що нема про що писати, чи в мене знову чергова творча чи натхненницька криза. Зовсім немає. Просто немає часу чи немає сил. У голові постійно крутяться думки. У найпотаємніших куточках мозку зберігаються заготовки для постів, міні-оглядів і, нарешті, для фото! Все це я дбайливо зберігаю, щоб ось так виділити день і навести з цим порядок. А поки в голові черговий бардак – все поєднується, і так хочеться постійно щось робити. Зараз вже середина весни і я дуже хочу вже сісти на велосипед, і нарешті випробувати лонгборд, хочу ходити на море і, звичайно, все фоткати!

Насправді усіляких різних ідей, планів, думок вистачає, я просто не встигаю всім ділитися, якщо щось здійснюється. А заздалегідь я говорити не дуже не люблю. У житті з’явилася нова музика, але про це, я сподіваюся, я напишу окрему посаду. У мене з’явився підробіток – хендмейдівський!) Мені дуже подобається – отримую нові навички, спілкування та поради на тему рукоділля, і головне, я не відчуваю це якоюсь рутиною і в повному розумінні роботою. Це така собі творчість, за яку мені ще й гроші платять) Я дуже задоволена.
А ще я почала ходити до театру. Ще десь із жовтня та щомісяця. День культурного відпочинку! Це дуже здорово – надихає та розслаблює одночасно! Сьогодні буде черговий театр, море вражень та захоплення! Я в передчутті дива))) Буде вечір відпочинку. Я весь тиждень готувалася до благодійного ярмарку, який буде у неділю. Можливо, що я ще щось встигну зробити за дні, що залишилися – дуже мені хочеться творити всякі красиві речі!))

Поки писала пост, згадала ще про одну подію. Коли я взимку хворіла, у мене був досвід знайомства з аудіокнигою. Слухала я “Колискову” Чака Паланіка. Книга чудова! Мені дуже подобається як він пише, навіть його докладний опис всяких гидотів не може залишитися без належної уваги та захоплення. Правда мене захоплює те, як саме він це описує, наскільки точно, докладно і барвисто, так що уяву легко малює картинку. Але я не про це. Скоріше про сам формат книжки. Мені важко сприймати на слух читання, але в той момент я не мав вибору – валятися просто в ліжку я не могла, а читати боліли очі. Тому мій вибір ліг на книги, але в незвичайному для мене форматі. У будь-якій іншій ситуації я не виберу такий спосіб читання. Але відчуття від начитки тексту з музичним супроводом на задньому плані для мене були дуже незвичайними. У мене в мозку виникали яскравіші картинки, для мене це було схоже на серіал, або фільм. Не було почуття, що я читаю книгу. Щоправда, мені варто було дуже зусиль зосередитися на тексті. Для мене це величезний мінус, найпростіше читати звичайну книгу.

Мабуть мій сумбурний пост під ранкову чашку кави добігає кінця. дуже сподіваюся, що я незабаром здійсню всі задуми по постах і не закину це все в довгу скриньку, як завжди!)

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання