Літо забудеться як забулася зима

Останнім часом стала зайнятість позначається на тому, що постійно відкладалося написання даного посту, і вже як би середина осені, а піст буде на тему літа, а якщо бути більш точним на тему того, як минуло літо. Прям дитячий твір:)

Насправді, це швидше буде ще одна спроба частіше і більше сюди писати, т.к. я 90% часу роблю сайт, і 5-10% його наповнюю, а всьому виною те, що завжди знаходяться якісь вади, через які спочатку змінюєш шаблон, потім щось додаєш і в результаті в тебе вже зовсім інший сайт . Виходячи з того, що сайт наповнюється мною та Сашкою, найімовірніше цей пост буде розділений на 2 частини, тобто мою/її, в яких кожен опише свої маленькі або великі досягнення, що припали на літній час. Відповідно кожен сезон буде таке собі підбиття підсумків у виконаних справах. Якщо в майбутньому до нашої скромної компанії хтось приєднається, то сподіваюся він підтримає цю традицію і це набуде певного обороту.

На початку кожного літа у мене в голові створюється відчуття, що ось це літо буде не таким, як раніше. Що будуть і походи на пляжі, і нічні прогулянки до моря, і … загалом щоразу те саме, але не зовсім так. З найяскравіших моментів це те, щопочинає хвалитисяя купив собі великий. Гірський, кароший, GT Avalanche 3.0 2013. І скільки б я не змінював нотиків, планшетів, телефонів (їх меншою мірою), ця покупка була по праву цінною, чи скоріше важливою. Мій перший великий, перший “особистий транспорт”, перша серйозна покупка, що не відноситься до техніки (у плані електроніки), це річ, на яку дивишся з деяким теплом. Ось майже як при покупці мого першого МотоДроїда в далекому 2009 році, тільки розчулюєшся частіше і більше. Проїхали з серпня щось близько 150-200 км, і в цілому є бажання їздити скрізь куди тільки доїдемо. Взагалі це дивне відчуття для мене в Одесі мати велосипед, бо зазвичай великі були в селі і лише влітку, тому дуже незвично, що я можу тут на ньому кудись проїхати. В Одесі я знав тільки татовий великий і менший, який у нас чиїм тільки не був,

Нових людей, які затрималися на якийсь час, за літо зустрінуто не було, та й загалом рідко про яких людей хочеться ось так розгорнуто писати.

Ось не скажу ще влітку, але зробив на балконі освітлення. На своє ж подив все вийшло дуже непогано, правда тільки днями довів його до стану “майже під ключ”, але річ хороша, особливо для літньо-осінніх посиденьок на балконі. За літо до речі балкон так і не був дороблений до стану “наша мішта 2014”, адже планувалося знайти тумбо-столик, знайти стільці дрібні та зручні, зробити якусь комору, але…не будемо сумне:)

Закрутки…тут можна розповідати та розповідати. Втім ні, розповім я про це все в окремому пості, а тут лише згадаю, що зробили десятки два баночок полуничного (так, цього разу ми її мало того що не пропустили, так ще й взяли із запасом), з абрикосу зробили всього 3 баночки, але торішнє ще залишалося (не кажучи вже про великі завали апельсинового!), по … радувало варениці з чорноплідної горобини. Мені стало раптом цікаво, як це взагалі до смаку. Насправді спочатку коли варив перший раз його – поставився дуже скептично, але результат був чудовим. Все-таки мабуть поїдемо на тижні і подивимося ще цю саму горобину, бо на ринку вона чомусь з’явилася вдруге за рік. Новинкою стало персикове варення. Його ми особливо не куштували ще, але бабусі яким відправили баночку були задоволені. З вишнями виявилося все складно, бо чи то зі шкідливості, чи то з моєї необережності парочку літрових бутлів “вишні у власному соку” розгерметизувалися, і…варилися, закочувалися за новою, тощо. За них теж складно щось сказати, крім того, що мабуть найгеморніше “варення”. Смородина? Тут усе просто! Перемололи з … а я не пам’ятаю з чим. можливо просто перемололи, проварили та закатали. Начитавшись по ній купи порад і знайшовши десятки складних рецептів пішли найпростішим, і начебто все вдалося.

Окремо варто згадати таку річ як наливки. Наливки, настоянки, вино, лікери … рецепти місцями дуже схожі і складно сказати, де і що робилося. Втім, порядок був приблизно такий: спочатку зробили вишневу наливку. Це класика. Вийшло досить-таки непогано, принаймні не гірше магазинного вина. Далі, якщо не помиляюсь, був персиковий лікер. Дуже незвичайна штука, яка мені сподобалася, мабуть, найбільше. Робиться з горілкою, але п’ється чудово, правда через деякий час після відкриття першої пляшки і після того, як вона постояла в міні-барі, воно чомусь почало “грати” (можливо через осад, так), і стало чимось на кшталт шампанського, тому від гріха подалі обидві пляшки пішли у холодильник. Не оминуло й чорноплідну горобину. Вона робилася без спирту, точніший рецепт вкажу в окремому пості, відзначу лише що вона досі стоїть, точніше вже наполягає, і має дуже приємний смак. Можливо друге улюблене з того, що робилося буде сливова…не знаю що, але робилося на спирті. Теж ще наполягає, але вже те що пробував дуже довелося до вподоби.

Повертаючись до теми покупки велетнів, зазначу, що купив собі дуже кумедний ліхтарик. Є таке поняття як “тактичний ліхтар”, які використовуються усіма, кому не лінькимисливцями, рибалками, та мабуть зараз усіма. Суть у тому, що він може далеко і яскраво світити, використовує певний тип батарей (найчастіше акумулятори формату 18650) і в моєму випадку він використовується як для “посвітити під ноги”, так і в ролі ліхтаря. Про нього більш детально з фото розповім так само в іншому пості, тому що дійшов висновку, що мабуть варто розповісти детальніше про деякі нюанси, з якими зіткнувся у темі велосипедів.

При складній ситуації в країні мені не хотілося спекулювати на тему політики і так далі, точніше я вважаю, що це місце не для цього всього, але ще однією річчю, яку я зробив, стала відмова від користування російськими ресурсами, а точніше в моєму випадку це стали вк і. пошта. Поштою я користувався чи не з перших днів свого перебування в інтернеті, а вч відстежував події і слухав музику, але в цій ситуації для мене здалося вірним відмовитися від того, що мені з певних причин стало гидко. Цікаво, що я мабуть із тих, кого знав, єдиний, хто зробив щось таке. Тепер ФБ, сайт – наше все. До речі, часу стало набагато більше вільного. Не дивишся на те, чи хтось писав, чи згадав.

Влітку ж найімовірніше (трохи гублюся в часі) для себе прикрив, можливо тимчасово, тему заробітку на Ардуїнівських залізцях і більше заглибився у той напрямок, яким зайнятий із зими. Грошей приносить трохи більше, і дуже сподіваюся що до зими або близько того я зможу вивести цей напрямок на самозабезпечення (це коли ти вклав гроші, потім продавав товар і вклав зароблені гроші знову, а потім повертаєш спочатку вкладені і заробляєш вже виключно на отримані в результаті продажів в грошах).

З цікавих заходів, що відвідали влітку, запам’ятався мабуть тільки Котофест. Ми потрапили тільки на концерт, але, зважаючи на все, було дуже цікаво в плані атмосфери. На даний момент начебто б його передумали знову організовувати, але якщо раптом передумають, сподіваюся написати рецензію щодо цієї події тут, щоб популяризувати цей захід серед мас:)

Пост вийшов дуже довгим, тому на цьому мабуть і зупинюся. Сподіваюся тепер частіше з’являтися на просторах сайту:)

В один з холодних, дощових, осінніх днів, озброївшись чашкою ароматної кави, я все ж таки вирішила написати свою частину підведення літніх підсумків. Можливо для когось буде дивним, що наприкінці осені я згадую про літо, але я мав час усвідомити чого саме я досягла, про що варто було б згадати і взагалі зібрати свої думки для продовження посту.

У ході таких роздумів я дійшла висновку, що всі мої літні досягнення, ідеї, думки та висновки просто тьмяніють порівняно з одним єдиним. Руслан вище вже писав, що ми обзавелися великими, але… Я не вміла кататися велосипедом. У дитинстві батько намагався мене навчити, але сам великий був величезний, а мені 5 років і я не могла його втримати. Відповідно, батько закинув спроби навчання, надалі мені власний велосипед так і не купили і навчитися я не змогла. Та й усі казали, що я не зможу, адже у мене зміщено центр тяжіння на один бік, що я не вмію тримати рівновагу і взагалі, що це не моя. І коли я робила перші спроби навчитися, я справді думала, що це згубна справа, що я не зможу та й стільки років жила без цього, значить нічого і не втрачу. Але дуже хотілося вміти їздити на велосипеді і всупереч тому, що навіть зараз батько казав, що я не зможу їздити на ньому – я поїхала! Ось так взяла та навчилася їздити! Для мене це просто величезне досягнення, адже я сама практично не вірила у свої сили. Цей стан захоплення я можу порівняти з тим, як я колись навчилася грати на гітарі, адже мені всі теж казали, що нічого не вийде.
Так уже склалося, що я не вважаю досягненнями якихось грамот, підвищення по службі, надходження чи закінчення чогось. Для мене це само собою зрозуміле. А ось щось таке як катання на велосипеді або та ж гра на гітарі, для мене більш значущі. Тому що це перемога над собою. Це подолання внутрішніх бар’єрів. А взагалі зараз не про це!:)
Ще кілька слів про закрутки. Якби я сказала, що ми всі закрутки робили разом, я б злукавила. Більшою мірою закрутками займається Руслан, я лише допомагаю. Але зі свого боку я хотіла б відзначити це теж як маленьке досягнення. У мене в сім’ї можна сказати такого не робилося, вірніше робилося, але я була занадто мала щоб перейняти якийсь досвід і ввібрати цю так звану “одомашненість”. Правда думки завжди були, що ось коли-небудь я теж робитиму всякі смаколики в баночках, але в минулій родині це не було нікому потрібно та й не віталося особливо. Тому зараз для мене це навіть не досягнення, а скоріше як здійснення мрії, особливо в тому плані, що не мені це треба, що можна разом займатися запасами на зиму.

Думаю на цьому я і закінчу піст. На мій погляд, я виділила всі найважливіші моменти літа. Незабаром треба буде підбивати підсумки осені і сподіваюся цього разу так не затягувати з постом – працюватиму над дисципліною! А поки що, до швидких зустрічей!:)

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання