Мертвий блогінг чи люди, які розучилися писати

Куди поділися блоги? Чому люди перестають писати? Записи на соц. мережах = блог 21 століття? Обговоримо…

Я люблю блоги. Мені подобається занурюватися в чийсь світ, читати історії, отримувати корисну інформацію, шукати відповіді на свої запитання та просто спілкуватися. Перед тим, як з кимось розпочати спілкування, попередньо намагаюся почитати думки – адже якщо тобі далекий хід думок людини, то й розмова у вас, найімовірніше, не складеться. Але останнім часом я став помічати, що блоги стали потихеньку вмирати, зникаючи загалом як поняття. Але давайте почнемо з термінології. Що таке блогінг?

Для мене ведення блогу має на увазі розміщення записів з досить великою кількістю слів/знаків, розбавлене картинками або відео. З одного боку ви мені скажіть “так блог у твоєму розумінні це будь-який сайт новин!”, Але … ні. Блог як блог передбачає розміщення людиною інформації, що базується на власному досвіді або власних думках. Будь-який ресурс новин це, в першу чергу, заробіток. Або на рекламі, або на проплачених статтях. Цей пункт ми викреслюємо, оскільки будь-яка інформація, розміщена в ньому, автоматично потрапляє до категорії сумнівної. Найчастіше блоги ведуть на спеціальних платформах на зразок ЖЖ, Дайрі, Блоггер і т.д. Рідше люди створюють окремий сайт та розміщують свої статті там (як той сайт, що ви зараз читаєте). У сучасному світі з’явилося ще кілька категорій, які відносять себе до блогерів,

Інста-блогінг

Інста-блогери в моєму розумінні це всі ті люди, які роблять фото в будь-яку з соц.мереж, додаючи короткий виклад своїх думок з цього приводу. Це не пост Твіттера, але з тягне на цілу статтю. То в чому ж моя проблема? А проблема в тому, що я не вважаю це за блогінг як такий.

Кожна стаття, яку ти вдумливо пишеш, займає час від часу до кількох годин. Ти обмірковуєш свої думки, сам із собою сперечаєшся, шукаєш у своїх питаннях рішення, часом на базі цих досліджень до кінця статті ти можеш дійти висновку, про який спочатку навіть не здогадувався. Це вчить тебе розмірковувати, не поспішаючи. Ти не працюєш на контент, ти ніби мешкаєш ним. У разі ж із соц. блогінгом ти перебуваєш на ходу, у кращому випадку сидиш у кафешці, твій співрозмовник починає нудьгувати поки ти строчиш своїх півтишку слів у улюблену соціачку, бажаючи цим поділитися цим з усім світом. У тебе максимум слів за мінімум часу. Але чи можна у такий спосіб запропонувати вирішення якоїсь конкретної проблеми, написавши сотню слів?

Приблизно половина переглядів даного блогу припадає на статтю Скидання пароля БІОС на старих ноутбуках Hewlett-Packard  і до певної міри я щиро хотів її видалити. Мене злив той факт, що мій блог відвідують здебільшого заради 1 статті. Але суть у тому, що якби я постив подібні пости в соціалочки, то вони або губилися у всесвіті (Гугл не завжди видає нормально посилання на записи в соц. мережах), або зникали (з видаленням профілю, іноді з дивної причини), або просто залишалися непоміченими. Тут же стаття знаходиться на своєму звичному місці, її можна додати в закладку, з деякою ймовірністю навіть якщо сайт перестане працювати, її можна буде знайти у Веб-архіві, де зберігаються часткові копії сайтів (спеціально перевірив, наш блог там є).

Ютуб

Крім соціального блогінгу, у наш час є ще Ютуб. Саме туди вирушила деяка частина людей, яка раніше вела блог у текстовому вигляді. Скажу вам більше, з деякою періодичністю я сам роблю відео для Ютуба, але в моєму випадку це робиться (в основному) щоб показати те, про що я говорю або роблю без купи фоток, а також частково для просування блогу. Але Ютуб не є альтернативою блогам з кількох причин:

  1. Неможливість пошуку відповіді на конкретне запитання (уривок статті, наприклад)
  2.  Витрати часу на перегляд одного або кількох відео значно більше, ніж побіжний погляд на текст статті
  3.  Неможливість розкрити всі питання або додати будь-який контент після публікації
  4.  Для якісного запису потрібне відповідне обладнання

Ютуб з одного боку відкриває вам широкі можливості, по суті, даючи вам шанс пробитися у світ зі своєю унікальною ідеєю. Але за сумісництвом він є смітником гігантських масштабів всякого роду контенту, який приваблює заголовками, але не завжди дає те, що тобі потрібно. Коли тобі потрібно згадати дослівну цитату про уривок – інтернет допоможе тобі зробити це швидше, ніж пошук за книгою. Коли ж тобі потрібне конкретне вирішення проблеми – Ютуб далеко не найкраще місце, де можна знайти те, що потрібно.

Блогери, ау!

Буквально вчора наткнувся на сайт із каталогом блогів на популярній платформі (а у Гугла є непопулярні живі проекти?) Blogger.com. З приблизно 50 блогів реально живих знайшлося штук 3-5. Один з них тільки-но помер пару місяців тому, ще одному дев’ять років, один здається був присвячений рукоділля. Насправді як би і все. Якщо шукати живі блоги на Дайрі, половина останніх постів буде містити текст у вигляді “написав/а щоб блог не пішов в архів” ще половина буде про “все, я повернулася/ся, буду писати” і наступне мовчання, люди, що залишилися, це ті, хто зараз щось пише, але здебільшого творчість (частіше фанфіки). На ЖЖшке 99.9999% користувачів, що переглянули блог, є боти з 3 записами і схожими аватарками. Ймовірно, відстежують держдепівських привидів. Інші ресурси або зовсім мертві, або на межі вимирання.

З появою соціальних мереж та доступного інтернету все більше людей починають писати щось у своїх профілях, але водночас дедалі менше людей вистачає на повноцінні статті. З таким порядком справ згодом навіть огляди на техніку складатимуться з 1-2 фоточок в Інсті та короткому описі на кшталт “який гарненький синенький ноутбук у мене тепер є!”. І це засмучує, але, на жаль, мабуть від цього нікуди не подітися.

Чи потрібні комусь повноцінні статті? Відвідування цього ресурсу зростає з кожним роком у середньому (поки що) у 2 рази. Це дає можливість вірити, що статті на ресурсі приносять користь, а отже, все не дарма і вони потрібні. І все ж, у 2020 році блог ведуть, в основному, для рекламного заробітку.


Замість висновків

На місці цієї статті мала стаття на тему не типових сервісів для ведення блогу. Але дивлячись на кількість людей, які загалом ведуть зараз блог як блог, я розумію, що, на жаль, це не має сенсу. У сучасному світі цінність мають гроші і час, за який ти ці гроші заробив. Більш цінним стало за мінімум слів максимально дорого продати ту чи іншу річ. Зараз блогером є будь-яка мадам з 10к+ передплатників, що рекламує в Інсті косметику чи труселя. Епічність того, що відбувається в тому, що найчастіше такі акаунти і набирають передплатників за рахунок косметики та труселів.

До деяких речей складно звикнути і ти або сприймаєш зміни як даність, або стаєш таким собі старпером, що бурчить про споконвічні “а ось у мій час було краще!”, залишаючись на місці. Суть у тому, що аккаунт твій в соц. мережі можуть будь-якої миті заблокувати і з блогера ти, умовно, стаєш ніким. У випадку ж з блогом у вигляді сайту, у мене завжди є можливість зробити/відновити бекап з усіма текстами, картинками та іншими плюшками, що б не трапилося з хостингом. Хоча б це вже є причиною того, чому я не втечу від ідеї сайту і почну писати статті десь у ФБшку. Так, у мене немає коментарів від користувачів/читачів. Але чи такі вони важливі, якщо є самі читачі?

Згадалася композиція…цитатою пост і закінчимо…

Самое самое время
Смотреть открытыми глазами на солнце
Скоро стемнеет совсем
И нам достанутся холодные колючие стены
Среди заражённого логикой мира
Но я научился кусать потолок
Я научился писать на воде
Я научился орать в пустоту
И мешать деревьям стоять на месте
Среди заражённого логикой мира

2 коментарі до “Мертвий блогінг чи люди, які розучилися писати”

  1. Можно вести блог на Тамблере со своим доменом. Это гибрид блогплатформы и соцсети, но индексация ПС не очень хорошая.

    Відповіcти
    • А есть ли смысл в Тамблере, если со своим доменом? 🙂
      Поисковики очень любят отдельные блоги, если в них авторские статьи)

      Відповіcти

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання