Мій Dell. Happy End справжнього речника

Ділюсь радістю від ще одного “закінченого проекту”. Я назвав би його “Проект мене”. Коли ти збираєш шматочками не річ, а самого себе.

Коли з основи ти збираєш те, що згодом стане твоїм… ем…другом? Мабуть. Ця історія схожа на те, коли в мене з’явився мій великий. Мій. Перший. Особисто куплений. Те, з чим нічого не зрівняється. У чому цінність цього Делла після сотень ноутбуків, що пройшли через мої руки? У тому, що він мій.

Коли після останньої грози у Сашки полетів БП і я поставив їй свій, це стало останньою краплею на шляху пошуків, збірок та іншого “своїх комп’ютерів”. Сашка спостерігала той жах із кількості змін, що одвічно змінювалися, який тривав усі ці роки. І ось я прийшов до того, що мені потрібний пристрій, який у разі чого завжди буде зі мною, з усією моєю інформацією. У якому буде хоч якась автономність, яка дозволить мені іноді пограти в іграшки, і яку я мімімішно любитиму. Хтось любить котиків, а я (крім них іноді) люблю ще й залізяки. Я не хочу рахувати його вартість, оскільки цю суму я б не став витрачати зараз на якусь річ. І саме у цьому його цінність. Цей як з 29″ Деллівським монітором, що стоїть надхмарну (за моїми мірками) ціну. Мені не важливо, скільки він коштує, це той рідкісний випадок, коли я йду на ступки перед собою і не можу не дозволити собі мати якусь річ. У когось айфони, у мене 29″ монік 🙂

Натрапив на те, що хтось тестує машини перед покупкою 70 з чимось тестами (мовляв те, що потрібно перевірити перед покупкою), і повірте, коли я собі щось вибираю, ця річ проходить їх вдвічі більше. Мені хочеться все й одразу. Потужність, надійність, функціональність, час роботи, тактильність. І якщо ви хочете знати, що за моїми мірками є синонімом слова “ідеальний” – це Dell Precision M4800.

Я зібрав його під себе та для себе. Процесор з двоядерного Core i5 4200M став чотириядерним Core i7 4702MQ (не найпотужніший, але за температурою він такий самий, як і рідний процесор), оперативна пам’ять з 8 Гб стала об’ємом 24 Гб (до речі, на моїй пам’яті це єдиний зустрінутий мною ноутбук, де при 15.6″ діагоналі 4 слоти під пам’ять та два окремих контури охолодження). Жорстких дисків два. Один mSATA SSD об’ємом 128 Гб (у комп’ютері був 256, толку з нього не було за об’ємом), другий 2 Тб накопичувач знятий з кишені Lyve. Можна встановити третій (замість DVD-приводу), але навіщо, якщо в даній моделі прикольний ДВДшка з “лотком, що засмоктує” диски 🙂

До нього ж було докуплено док-станцію. У результаті легким рухом руки ноутбук від’єднується від монітора, мишки, стовпчиків, іншої периферії і може їхати зі мною хоч на край світу. Зручно, чи не так?

З ноутбуком Dell Latitude E6540 на нього була встановлена ​​нереальна клавіатура з підсвічуванням, і тепер мій космоліт показує латиницю навіть у темряві.

Ще б поміняти скромний (за мірками мого монітора) екран з роздільною здатністю 1366 * 768 на щось, що має дозвіл 1920 * 1080, і залізниця по праву вважатиметься ноутбуком моєї мрії.

Або я навчився звикати до якихось конкретних речей, або ж я дійсно зміг знайти ту річ, що приборкає мою мінливу вдачу, і змусить любити себе до останнього дня (мого чи його). Дуже добре відчувати, що в тебе є саме те, чого тобі хотілося. Колись я так говоритиму про сад перед будинком (і можливо про ще один великий, який Schwinn Town&Country, і який я сподіваюся зробити таким-себе універсальним велико-трансформером на електротязі), який буде з ідеальним газоном, або про літню кухню, де буде свій міні-цех із виробництва чогось (поки шукаємо себе). Планів та ідей багато і про кожне таке досягнення мені хочеться (і я буду) розповідати тут.

Буде час, розповім вам ще про свою нову диво-камеру Olympus TG Tracker, яка також закохала мене з першого погляду 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання