Пошук саме таких? Ні не чув…

Колись натрапив на співтовариство, що зветься “Пошук саме таких”.

Як особливо затятий шанувальник когось десь навіщось знайти, не втримався і написав. Написав сам, написав тим, хто написав і…тут хотілося б поділитися деякими спостереженнями.

Насправді було це давно, року напевно вже півтора-два тому (до того як з’явився сайт), і в той час якось особливо не вистачало спілкування через те, що коло знайомств дуже мале, а нових якось особливо і не заводилося . Знайшов кілька людей, написав їм, і як би люди не писали про “ох, ми такі самотні, нам так погано”, закінчувалося дане спілкування так само як і завжди – ти намагаєшся якось “розкрутити” людину, розпитуєш її про все, що тільки можна, намагаєшся витягнути бесіду в щось, але одвічна “гра в одні ворота” через день-два починає втомлювати і тобі вже не особливо те і хочеться витягувати те, що тобі здавалося перспективним спілкуванням.

Подумав “чорт із ним, адже можна самому написати “оголошення” що мовляв такий і такий, шукаю таких і таких. Саме це було наступним кроком. В результаті мені написали кілька людей. З одним (колись писав про Марусю) навіть склалося цілком собі спілкування, але… в загальній масі знов-таки зіткнувся з тим, що наскільки люди описують своє прагнення кого-небудь знайти, рівним рахунком настільки вони нікого не шукають, або ж шукають того, хто буде постійно цікавитися що сталося в нього, що нового, вислуховувати “які всі козли” і т.д., при цьому без будь-якого інтересу у зворотний бік.

Минуло два роки, і вирішивши, що треба знову з кимось поспілкуватися, зіткнувся з тим, що люди якось лякають. Згадується остання побачена серія СП, де йшлося про рекламу. Що мовляв вона скрізь. Що люди “самі реклама”. У даному контексті швидше навіть не реклама, а такий собі спам. Безліч повідомлень про те саме, з купою “не люблю це, люблю це”, причому настільки типовим, що, наприклад, читаючи що людина любить дивитися якийсь серіал на кшталт “Ходячих мерців”, у тебе немає навіть сумнівів, які серіали ти побачиш далі у списку. Те саме стосується і музики та інтересів загалом. Про книжки взагалі варто промовчати, т.к. на мій погляд краще зовсім не читати, як я зараз, ніж наводити список того, що мало не в школі всі проходять. Але найбільше напружує не це, а щоразу, коли людина пише “терміново-терміново когось шукаю”,

Колись давно було складно когось витягнути з мережі в реальне життя і побалакати за філіжанкою “кавачаю”, зараз витягнути простіше, але…проблема в тому що говорити особливо нема про що. Не скажу, що людей з якими можеш просто побалакати на вільну тему немає, але їх якось замало. І ось натикаючись на десятки одноманітних, якщо їх так можна назвати, “анкет”, незручно приходиш до висновку, що технології та сучасні способи спілкування з одного боку полегшили зв’язок між людьми, і тут будь-який сором’язливий може вільно спілкуватися з будь-ким на будь-які теми, але водночас забрали головне – цю саму “свободу спілкування”.

3 коментарі до “Пошук саме таких? Ні не чув…”

    • О…сейчас все гуманнее – поиск по первым/последним записям в блогах. Мне всегда казалось что проще найти собеседника исходя из того, насколько человек способен интересно что-либо рассказать. На подсознательном уровне ты знаешь, может быть общение или нет. Поиск собеседников у меня “сезонное” скорее, сейчас склоняюсь больше к мысли что для наличия общения достаточно вести Ютуб. С точки зрения поиска единомышленников это наиболее верное решение. В остальном целенаправленно не ищу людей уже пару лет, пожалуй. Так чтоб по ресурсам, интересам, и так далее. К 30-ку начинаешь понимать то самое, почему после 30 сложно найти собеседников/друзей

      Відповіcти

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання