Купівля ігор/програм. Старість проти дорослості?

Купив пару іграх на розпродажі і запитав – період, коли ти перестаєш грати в піратки це старість чи дорослість? Давайте обговоримо…

На даний момент я не візьмуся говорити, скільки грошей було вгрошено в ігри, адже, крім покупки в самому Стимі гри, купувалися і за його межами. Першою грою стала Террарія в далекому 2011 році, і зараз все звелося до того, що я не граю в піратки. Як так? Почнемо з того, що не в останню чергу на піратках часто-густо кривий мережевий режим. Ти або не можеш просто сісти і пограти, або мусиш піввечора погрожувати на те, щоб якось одне з одним з’єднати. Настає момент, коли тебе це бісить настільки, що тобі простіше щось купити, ніж намагатися це зламати. Є ігри (на кшталт Far Cry 3/4), де поняття зламаного мережевого режиму немає в принципі, і ти або граєш за правилами, або зовсім не граєш.

Не в останню чергу мене почали турбувати і реалії розробників. Можна згадати історію тієї ж Black Isle, щоб зрозуміти, що розробники, яких ніхто не підтримує, стикаються з грошовими проблемами і в результаті перестають щось випускати, а фірми закриваються. Чи варте це того? Чи стоять всі ваші переживання у тій чи іншій грі, і очікування наступної частини того, щоб заощадити (у разі розпродажів) десяту частину своєї зарплати і не заплатити за чиюсь роботу? Я вважаю, що ні. На момент покупки Терарії вона коштувала 3 у.о., а мій заробіток на той момент складав близько 500 у.о. Цілком доступна ціна. Сьогодні я ось за розпродажами купив пару соулс-лайк ігор (Death’s Gambit, Sundered, Hollow Knight), доповнюю до останньої і гоночки щоб поїздити вдвох (BlazeRush). Усі чотири гри вийшли мені в 563 грн, або ж 20 у.о. Мінімальна зарплата зараз начебто 3700 грн., а за світло у нас йде 500 грн. на місяць. На їжу відкладається умовно 2000 грн. Тобто на 4 ігри, які я буду бігати не один десяток годин (згадати про Lost Castle c 260 награним годинником, Терарію з її 263 годинами, Grim Dawn 181 годину, Starbound 138 годин) коштували мені 1/4 частину на продукти на місяць або один платіж за комуналку. Я вважаю, що це трохи навіть у нашій країні та в наших реаліях.

Ту ж Терарію досі розробляють і доповнюють, до інших ігор виходять доповнення. Тобто проекти продовжують розвиватися, і кожна нова куплена копія того чи іншого продукту дозволяє рухатися розробникам далі, розробляючи дедалі цікавіші продукти.

Я не кажу, що варто купувати поголовно всі продукти, але ту ж Nier: Automata, яку ми пройшли на піратці, мені хочеться перейти ще раз, але вже на ліцензії, з отриманням усіх досягнень (так-так, я той ще задрот) , та повноцінним розкриттям сюжету. Якщо продукт вас захопив, то чому б не сприяти його розвитку? Тим більше, що в тому ж стимі часто бувають ті чи інші розпродажі, і ігри продаються зі значними знижками.

Для себе я вирішив, що якщо мені подобається продукт – я неодмінно, рано чи пізно його куплю, тим самим хоч трохи, але зробивши свій внесок у розвиток проекту та його життя. І не важливо, так чинять дорослі чи старі люди, головне, що я підтримаю тих, хто створює контент, який дозволяє мені розслабитися у позаробочий час і відпочити від справ та заробляння грошей, а це того варте! 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання