Напівлофтівський стіл. Чи варто і скільки коштує. Досвід

Не можна не написати про стіл, який збирався півроку. Чому стільки збирався? Скільки коштував? Що зрештою вийшло? Давайте про це сьогодні та поговоримо 🙂

Давайте розберемося що являє собою стіл з лофтівським дизайном? Це насамперед дошка з натурального дерева. Іноді з клеєного, іноді з цілісного шматка. Можливо різної товщини, але переважно товщина щонайменше 2-3 сантиметрів. Крім самої стільниці конструкція складається з масивних металевих ніжок. У деяких випадках використовується металева рамка, на яку встановлюється стільниця. Розберемо по порядку.

Стільниця

Стільниця може бути загалом будь-який. Серед оголошень з продажу такого роду для здешевлення виготовлення найчастіше можна зустріти, що матеріалом є сосна. Я не фахівець з деревини, щоб розповідати про плюси того чи іншого її типу, тому на це зупинятись не стану. Скажу тільки що мені хотілося щоб стіл був із дуба (здалося що буде надійніше, про вагу я тоді не думав). Відтак знайшов на сайті оголошень (уточнювати в даному пості про те у кого і що брав не буду, тому що не бачу сенсу рекламувати, тим більше, що були деякі нюанси про які буде розказано нижче) людину, що виготовляє стільниці, замовив. Стільниця розміром 240 60 40 (довжина ширина)висота) була замовлена ​​та обійшлася на той момент (літо 2017) у 2300 грн або близько 85 доларів. Власне мені сказали, що вона буде готова протягом одного-двох тижнів, за фактом через два дні (або три) побачив, що посилка з нею вже їде до мене. На подив міні-бусик кур’єрської служби (хоч і з відчиненими дверима) доставив нашу диво-стільницю, яку ми вдвох з горем навпіл донесли до будинку (чесно…я не замислювався тоді і потім її завісити, але щось мені підказує, що ваги там було більше половини центнера, тому що з урахуванням її великої площі нести її було важче, ніж нести удвох той же 50-кілограмовий мішок цукру).

Зроблю відступ. Якщо хтось недозрозумів – так, стільниця була завдовжки 2 метри 40 сантиметрів. Це приблизно як два стандартні комп’ютерні/офісні столи в довжину, а стільниця як дві у висоту. Суть ідеї полягала в тому, що мені сподобалася ідея Белєнка, яка використовувалася в тій же Студії, з одним довгим столом. З огляду на те, що ми завжди сидимо поруч, нам не було сенсу возитися з двома столами і було прийнято рішення зробити один довгий. Про наслідки та мінуси далі буде окремо зазначено.

Стояло питання у тому що робити зі стільницею, т.к. вона прийшла непідготовленою. Я зробив собі інструмент для зачистки стільниці наждачкою

і взявся до ошкурювання стільниці. Без особливих навичок і знань вийшло у мене це відносно, але в той же час я отримав один важливий урок – не можна вирівняти ідеально поверхню звичайною наждачкою у клеєного щита, так як волокна тієї чи іншої дошки з якої він складається йдуть в різні боки і в кінцевому рахунку це просто призведе до того, що по всій поверхні будуть глибокі ямки, тому трохи зачистивши деревину потрібно було з нею щось робити далі.

Знов-таки за рахунок того, що ми робили все вперше і не особливо цікавилися технікою, було знайдено, що покривати в нашому випадку найкраще маслом (точніше маслом з воском Osmo), цю інформацію також уточнив у Михайла Станіславського (з яким власне свого часу і працював у Студії Беленко), він підказав, що для збереження натуральності дерева (структури деревини) краще не використовувати лак (як спочатку планувалося), з чим і погодилися. Олія коштувала не мало не мало порядку 650-700 грн, правда покривши стіл у пару шарів олії там ще залишилося багато. Покривали пензликом, як лаком, згодом дійшли висновку, що можливо правильніше було б його втирати. У будь-якому випадку далі з цим експериментувати не стали і залишили як є,

Стільниця на місці. Потрібно думати щось із “ногами”. Давайте до них і перейдемо.

Ноги

Ноги, крылья… Главное — хвост!

З ногами історія тривала довго. По-перше літо-робота, по-друге при стільниці яка коштує приблизно стільки ж скільки зазвичай стіл, не хотілося просрати з ногами. Що сталося? Правильно, ми злагодилися. Ну…не зовсім ми. Довгі пошуки призвели до того, що вирішили брати звичайні перехресні ноги. Ок. Знайшли, домовилися, скинули передоплату, почекали…за термінами нас “надурили” на кілька днів, але в результаті ноги все ж таки вислали.

Основные ноги

Отримали ми не те щоб “не те”. В описі розмірів було зазначено, що висота 70 см, довжина 60 см, профіль 30*60. Від фарбування порошковою фарбою відмовилися (відверто дарма, тому що покривали звичайною по металу. Вигляд природно “ледве” стіл а-ля їдальня став, але на той момент про це не думалося). Надійшло диво. Диво виявилося таким тому, що довжина самих ніг була таки обіцяних 60 см, а ось кріплення стільниці якогось риса виявилися випираючими (якщо не плутаю) на 5 см з кожного боку довжини.

Выпирающие части

Как видно не все крепления ноги удастся сохранить

Що робити? Пиляти. Тут саме не “пиляти”, а “пилять”, т.к. комплект ніжок обійшовся ще в 1200 грн (за обидві).

Ну не пилять ли?

Але це потім, а поки ми приходимо до висновку, що дві ніжки для такої ваги столу і довжини буде мало. Потрібно щось центром.

Варіантів, що буде по центру, було два. Один подобався більше – спорудити по центру таку собі тумбу з парою поличок. Тумба триматиме стіл? Ок. Стінки тумби повинні поєднуватися зі столом = бути тієї ж товщини? Ок … робимо розрахунки. По них у нас виходить, що на тумбу потрібно ще близько 2-2.2 метрів меблевого щита. Тобто фактично на ідею з тумбою нам потрібно вгрохати ще тих же 2300 грн., при цьому тумба буде з клеєного матеріалу, тобто. Невідомо як він себе поведе під навантаженням, та й найменш приємний момент – кінцева вага конструкції, який буде високим. Від ідеї відмовляємось (хоча знайшли навіть де можна готову тумбу замовити дешевше з ящиками), починаємо шукати ніжку. У тих же замовляти вже не хочеться, треба в інших. Хто що хотів той за цінами, то й запропонував. Натрапили на одного мужика що робить на замовлення будь що. Скинув креслення приблизний, мені назвали суму в 900 грн – прибл. Це була найдешевша ціна (були пропозиції за 1200-1300 грн, хоча за своєю суттю опора та сама, що й була за 600 грн, хіба що зверху ще металева плашка була щоб стіл не прогинався всередину). Так повелося що наші люди беручись за якусь роботу не усвідомлюють що вони повинні її робити якісно. Чим закінчилася остання нога? Тим, що вона також на пів сантиметра виступала за ширину столу. Чим закінчилася остання нога? Тим, що вона також на пів сантиметра виступала за ширину столу. Чим закінчилася остання нога? Тим, що вона також на пів сантиметра виступала за ширину столу.

Видно как чуть выпирает

Нога которая третья, которая за 900 грн

Давайте підіб’ємо проміжний підсумок. У двох місцях було замовлено три ноги. Дві в одному місці та третя в іншому. В обох місцях нас кинули за розмірами, причому якось виправити це неможливо, т.к. профіль не цілісний шматок металу і при спилюванні “трохи більше” починає сяяти дірка

Дырка

Чи варто згадувати, що надійність конструкції зменшується через сточування одного зі швів зварювання?

Фарбування та складання

Далі було фарбування цього всього. Складанням і допилювання займався я, фарбуванням займалася Олександра ( Talisman2707 ). Фарбувало/сушилося це все по кілька днів (фарбувалося день, а ось сушилося … довго. Там де була хоч крапля фарби воно не висохло аж до складання. Саме тому не варто було відмовлятися від порошкового фарбування). Після сточування куточків ще трохи прикрашалося мною, щоб не почало іржавіти.

Природно голий метал на підлогу ніхто не хотів ставити, тому було вирішено наклеїти гуму на ніжки, щоб стіл не “катався по підлозі”. Гума була знайдена в гаражі, вирізано прямокутники за формою ніжок і посаджено на суперклей.

Резина на ногах

У тієї ніжки що прийшла останньої були спеціальні гумові болти, що викручуються (для підбору по висоті). Ідея щодо хороша, т.к. кругляшок цього болта для такої ніжки виглядає (пардон) хріновою опорою

Опора ножки

(Можливо я якось не таки бачив установку цієї ніжки як її бачили ті хто робив це все, але з урахуванням що у нас висота бічних ніг була вищою, якось “взаподлецо” зробити ніжку нарівні з підлогою було неможливо). Відразу скажу, що стіл з цією гумою абсолютно не їздить і стоїть монолітно.

Останнім кроком у цьому всьому бедламі було кріплення ніг до стільниці. Тут я зрозумів що не знаю які потрібні болти, щоб з одного боку було надійно, з іншого якось не “повіло” деревину в місцях кріплень.

Прикрепили

Вибір зупинився на шурупах по металу (як на фото нижче). Добре зайшли, щільно сидять, немає відчуття, що за рахунок їх ширини щось буде не так (є болти близькі до краю стільниці). На скільки правильно їх використання покаже час, але столу півтора місяці, і поки що з ним все нормально.

Підсумки

Результат трудов

Стіл був потрібен “ще вчора” (влітку?), але був остаточно зібраний до Нового року. До речі пропустив важливий момент – довгий час стільниця лежала на сходах (щоб легше було переносити), відповідно під дією сили тяжіння та власної ваги вона трохи прогнулась по центру. Згодом ми її зворотним боком встановили на ніжки і вона вирівнялася, але складно сказати що з нею буде далі в цілому, а питання того вона себе так поводить через свою вагу або через те, що сама деревина неякісно проклеєна залишився відкритим, але щось мені підказує, що це просто халтурно склеєна деревина. Це теж не в плюс тим, хто нам робив цю стільницю і підходу людей до того, що вони займаються в цілому. Причому якщо ніжки робили десь там, то стільниця робилася десь тут, на Західній Україні, де в цілому це все більш розвинене.

Що за ціною? Рахуємо:

2300 грн стільниця

1200 грн дві ніжки

900 грн ще одна ніжка

650 грн олія з воском Osmo

100 грн фарба по металу

10 грн саморізи

Без урахування ціни доставки виходить 5160 грн або близько 190 доларів (для тих, хто не з України).

Якою була початкова задумка? Взяти два “типалофтовські” столи під комп’ютери. Вартість їх складає близько 1800-1900 грн за кожний (становила?). Матеріал дерева як і вказував вище – сосна. Розміри профілю в основному в 2 рази менше ніж у нашому, по товщині “на око” не скажу, ймовірно десь 30-40 мм теж, але помітив що там в основному не меблеві щити використовуються а набірний стіл з дощок (менш цільна структура як на мене). Водночас за 3800 грн ми могли мати два готові столи.

Чи варто було поратися і робити все самим? Ймовірно так, оскільки насамперед це досвід. Виходячи з нього якщо раптом ми вирішимо на кухні міняти стіл (або робити саму кухню) буде якесь сприйняття того, що до чого і як краще робити.

Чи варто замовляти щось у наших людей (на зразок стільниць, ніжок тощо)? З побоюванням і без передоплат або шукати за місцем. Або спочатку зазначити, що все має бути чітко за розмірами. Нам вдалося нехай і не ідеально, але викрутитися з нашої ситуації, додатково витративши час.

У той же час ми отримали свій стіл, зі своїми розмірами, зроблений під себе. Спочатку вся ідея повелася від того, що потрібна була товста стільниця під кріплення ноги для 29″ монітора. Поки стіл робився, монітор встиг помінятися, купити з нормальною ногою і дірок у стільниці ніхто не робив. Стіл поступово притирається і загалом якихось претензій щодо його функціональності чи надійності немає. Ми залишилися задоволені своїм першим глобальним проектом у нашому домі 🙂

Ps на великій фото стоять два монітори – один 28 “, другий 29”. З урахуванням яких вони здаються на ньому маленькими можна уявити собі габарити цього столу в цілому і, звичайно ж, його вага 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання