Поговоримо про іграшку Slay the Spire і про те, чи коштує вона своїх грошей. Поїхали 🙂
Іграшка дісталася мені у місячній підписці Humble Monthly. Підписатися я вирішив з кількох причин – одна з ігор (оглядана) була у мене в списку бажаного Стіма, Хамбл написав мені про знижку в 3 долари на місячну підписку і друга з ігор (Squad) недоступна в Україні, отже за неї я отримаю компенсацію . Помазавши в інтернеті я виявив що компенсація повинна скласти 5 доларів на кредитку самого Хабла, що в цілому непогано, а значить бажана гра дістанеться мені (умовно) за 4 долари. На сьогодні це 101.8 грн за Стимівської ціни 329 грн, тобто більш ніж у 3 рази дешевше. Чого ж вона справді варта?
Репутація у гри у Стімі лише на рівні старого доброго Фаллаута (перших частин) серед фанатів, тобто. майже 100%, а якщо бути більш точним, 96% позитивних рецензій від 31000+ осіб. Гра року? Можливо, але давайте по порядку.
Я рідко коли запускаю щойно куплені ігри і менш ніж за добу проводжу в них 10 годин, тут же гра була відразу завантажена, запущена, і спати вчора (сьогодні) я пішов о 5 ранку, закривши гру.
З давніх-давен (з часів Windows Mobile) на моєму тоді HP iPAQ hx4700 оселилася гра Orions: Legend of Wizards. Це була карткова колекційна гра з широким рядом можливостей, картою, різними ворогами та плюшками, які отримували за знищення того чи іншого ворога в картковій баталії. Тим, хто не застав тих часів, можу пояснити – це свого роду Hearthstone, тільки без онлайну та грошима. На ПК зі схожих ігор була ще Спектромансер, але не про неї. Неможливість грати в звичайну (читай настільну) карткову колекційну гру за відсутністю гравців і карт (WoW не береться до уваги), призвело до того, що я дуже зацікавлений у подібних іграх на комп’ютері (телефоні, планшеті). Але вистачить розповідей, давайте насправді.
Ігровий процес
Наприкінці кожного рівня (я поки що застряг на другому) є бос. Складний противник із серйозною кількістю здоров’я та сильною атакою. Боси також змінюються, тобто наприкінці кожного рівня ми матимемо новий бос. Їхню кількість я поки що не знаю, але різноманітності більш ніж достатньо.
Вороги загалом дуже різноманітні і кожен є таким собі випробуванням, зокрема для кожного має бути свій підхід. Наприклад, є слимаки, які при зниженні здоров’я до 50% ділиться на два. З ним є сенс, наближаючись до цієї позначки, пропустити атаку і наступною атакою максимально сильно знести здоров’я, щоб парочка, що з’явилася, мала мінімум здоров’я (спойлер, вони теж діляться на двох). Трохи некомфортно, що карти не на увазі і щоб прочитати їхню властивість слід наводити на них мишкою або геймпадом. Часом нашвидкуруч вибравши карту, можна взяти ту, що була не найкращою в даний момент, але в цілому це не завдає якихось явних незручностей.
З неприємного – неможливість хоча б мінімально поміняти карти на початку гри і циклічність (перші вороги завжди повторюються) появи ворогів. Половину першого рівня ми просто виносимо раз у раз одних і тих же, що вже через 10 годин порядком набридло.
Нюанси
Slay the Spire, в яку я граю, є фінальною версією (у менюшці значиться v1.1 від 17 липня 2019 року), отже всі баги та косяки, а також інформація актуальна саме за цією версією. Почнемо з багів. Я рідко шукаю цілеспрямовано баги, але тут кілька зустрілися мені ось просто майже відразу.
То чому ж у гри такий гарний рейтинг?
Плюсів у гри також достатньо. Не дивлячись на телефонність малювання (це коли відчуття, що гра з телефону запущена на ПК), гра затягує та змушує продовжувати грати у себе “до переможного”. Зараз я в основному бігаю першим героєм, але запустивши гру за другого отримав дещо інший досвід (свої карти та свій початковий бонус), що в перспективі дозволить з великою різноманітністю знову і знову проходити підземелля. Ці підземелля щоразу змінюються за розташуванням кімнат, отже деяка різноманітність є і щодо вибору шляху до боса.
Не перевірялося, але можливо гра підтримує (повинна, але хто його знає) сенсорний екран, і там вона розкриється на повну міру. Також із приємного кілька режимів гри (у тому числі денне змагання з іншими гравцями, нагадує за таблицею результатів та оформлення Dead Cells), завдяки чому навіть після проходження сюжетки (сюжетки як сюжетки тут немає) можна буде кілька десятків годин пограти.
Складно сказати, чим саме викликаний успіх у гри (вона мені нагадує тандем з Darkest Dungeon та ще чогось), зокрема з урахуванням того, що немає можливості грати проти інших гравців (соціальна складова мінімальна) і є деякі неприємні баги, але неодмінно гра заслуговує на увагу з застереженням, що за 300 грн я б не став її купувати (на мій погляд в ту ж ціну Dead Cells пропонує більше плюшок, за які я навіть сперечатися не стану з 95% людей, які написали позитивні рецензії), але по акції або в Хамбл Монтлі гра коштує рівно стільки, скільки й винна.
НАЙГОЛОВНІШИЙ ПЛЮС!
Гра підтримує українську локалізацію, на якій я відповідно і граю. Дуже приємно бачити, коли розробники гри не забувають про локалізацію інших мов (принаймні нашої) 🙂
На цьому, мабуть, усі. Я пішов далі грати в неї, “якщо раптом” – піст буде доповнений, від себе ж я поставив би грі оцінку в 90 зі 100. Не дивлячись на наявність багів це саме та гра, що змусила мене перестати намагатися вибити 100% очивок з Lost Castle та трохи від неї відпочити 🙂
UPD у Стімі скріншоти робляться по F12 безпосередньо Стимівським методом