Stories The Path of Destinies. Історія однієї лисиці

У вас бувало таке, щоб якась історія захопила вас повністю і не відпускала? Якщо ні, то гра Stories The Path of Destinies має всі шанси стати нею 🙂

Що таке Stories The Path of Destinies? Почнемо по порядку. І почнемо ми з головного персонажа.

Добрий день. Мене звуть Рейнардо. Я – лис

Оповідь розповідає нам історію одного лисиця на ім’я Рейнардо. Герой наш не дуже хоробрий, не дуже розумний, та й починається все з того, що в нього навіть немає зброї. А який може бути герой без меча? Насамперед ми вирушаємо на пошуки цього самого меча, по дорозі зустрічаючи бідного зайчика, який усіма силами не бажає нам віддавати книгу, мовляв, не ті у нас руки. Волею долі ми, все-таки, опановуємо книгу і тут починається наша історія, а точніше одна з багатьох історій.

Історії

Усього історій 24 і кожна, не обіцяє нічого доброго залежно від нашого вибору, приведе нас до тієї чи іншої кінцівки. По суті, у нас є кілька головних завдань, які ми можемо виконати, і на початку кожного розділу ми вирішуємо, яке і зло менше, наприклад, залишити друга в біді або ж не отримати потужну зброю, яка згодом допоможе нам у битві. Якщо в тій же Swords of Ditto (про яку я ще не писав) нам не обов’язково було вирішувати всі завдання за списком, то тут умовно потрібно встигнути скрізь і відразу, тому вибираючи щось одне, ми втрачаємо щось інше і гілка оповідання йде в зовсім інше русло. Інтрига полягає в тому, що кожного разу нас ставлять перед нелегким вибором, і якщо перші рази ти з легкістю вибираєш, куди вирушиш далі і чим займешся, то чим більше відкриваєш історій, тим ясніше стає твоє бачення сюжету і тим складніше вирішити,

Ігровий процес

Історії це добре, але що ж являє собою ігровий процес? Нам дано один єдиний персонаж. Між главами ми подорожуємо за рівнем (карти, якщо що, ні, шукати все потрібно по пам’яті), збираємо матеріали і покращуємо деякі можливості за допомогою установки каменів, або створюємо/прокачуємо зброю. Головною особливістю є наявність 4-х мечів, кожен з яких дозволяє відчиняти певні двері на рівні, деякі з яких ведуть нас до письменів, що дозволяють чіткіше зрозуміти історію світу гри. Кожен меч має свою силу, що допомагає нам кришити в олів’є різних ворогів, яких у грі не так вже й багато, але все ж таки достатньо, щоб гра не видалася нудною через відсутність будь-якого екшену. З прокачуванням героя вороги стають все більш грізними, як і зростає їх кількість у сутичках, і якщо спочатку бої здаються досить тривіальним завданням, то згодом цілком здатні завдати незручності. Втім, смерть тут не є чимось страшним – ми починаємо гру з контрольної точки.

У грі є система прокачування, завдяки якій ми можемо розподілити окуляри, отримані за вбивства ворогів відповідно до наших потреб. Можна або збільшити кількість здоров’я/енергії або вивчити нові прийоми. Проходячи кожного разу кілька розділів і доходячи до фіналу історії досвіду та прокачування не скидаються, тому качати потрібно те, що згодом ми будемо використовувати знову і знову.

Проходячи кожну нову главу герой не забуває отриманих знань, отже він намагається зрозуміти разом із вами, що було зроблено негаразд, й у якому напрямі слід рухатися далі. Гра як би прибирає четверту стіну, що дає відчуття ще більшого занурення в історію і спробу знайти те саме правильне рішення, яке дозволить досягти нашої мети з мінімальними втратами.

Ідея

Якщо ви коли-небудь дивилися досить популярну анімешку Врата Штейна, то у вас обов’язково буде відчуття, що десь щось схоже ви вже бачили. Нам ніби дають можливість побачити ситуацію з безлічі різних ракурсів, відчути кожного окремо взятого персонажа та спробувати з користю для себе маніпулювати тими чи іншими предметами чи персонажами. Така собі пісочниця, в якій до 3-4 розділу у вас обов’язково виникне “а що, якщо” – і саме це і є головна ідея. Гра не починає набридати, адже є ще як мінімум кілька шляхів, які ви не випробували, а значить вам буде цікаво, чим закінчиться все. Не хочу спойлерити, але знаючи якості тих чи інших предметів було цікаво, що ми побачимо наприкінці і чим закінчиться саме ця історія.

Гумор

Гумор зустрічається повсюдно і він дуже ненав’язливий. У фразах головного героя, коли він зустрічає супротивників, в описі світу, у відсилання до різних ігор. Гра ніби розмовляє з тобою, а точніше з тобою розмовляє оповідач і єдиний мінус у цьому плані – це відсутність української чи російської локалізації. Тобі потрібно встигати і читати фрази і другим оком стежити за ігровим процесом. Як і в Borderlands це трохи дратує.

Ложка дьогтю

Ложек дьогтю кілька. Головна їх – ачивки. Щоб повноцінно дізнатися історію та пройти сюжетну гру, достатньо пройти близько 5-6 розділів. Щоб отримати всі ачивки потрібно повністю пройти 24 розділи, повністю прокачати всі прийоми, і тільки тоді ми зможемо отримати 100% проходження в тому ж Стімі. Суть у тому, що цих самих 5-6 розділів (у моєму випадку зараз пройдено 7 розділів, награно при цьому 10 годин, тобто мені потрібно вбити ще близько 20 годин щоб домогтися досягнення?!) Достатньо, щоб побачити всю картину і за межами них гра, не те щоб не цікава, але ми знаємо про персонажів все і щось ще вичавити складно, що якось переверне наше уявлення. Якби розв’язку давали після 10-15 розділів наявність 24 розділів було б цілком логічним, але … який інтерес розкривати інші історії, коли знаєш основні моменти? До чого тупо сидіти та набивати завдання задля досягнення?
Крім цього було кілька разів “відлітання” персонажа, що вимагало перезапуску гри/рівня. Але це скоріше дрібниці.

В іншому гри не викликала якихось нарікань чи поганих відчуттів. Тут всього достатньо і гра справді здатна затягнути вас як мінімум на кілька вечорів.


В підсумку

Гра була куплена мною на Фанатикалі в бандлі вартістю 2 у.о., тобто дісталася мені умовно за копійки. У Стимі у неї заслужених 85% рейтингу за вартістю 229 грн, і (зараз у вас можливе буде подив) – гра коштує цих грошей! Чи не 2 у.о. у бандлі, а саме 229 грн. Вона відносно коротка, тому що розкриття основної сюжетної лінії за 8-9 годин не є ок, але гра варта того хоча б тому, що на моїй пам’яті було дуже і дуже мало ігор (одразу не згадаю жодної, Nier Automata на рахунок, там про інше), де нам дають безліч варіацій кінцівок, і де кожній кінцівці ти віриш.

Гра дозволяє задуматися про глибші та серйозніші речі – не в останню чергу про те, що в нашому світі кожну річ найчастіше ми сприймаємо з однієї проекції, але насправді за тих чи інших обставин може статися так, що все виявиться зовсім інакше. Саме за ось ці ось моменти, коли ти занурюєшся в ігровий процес повністю, я б дав Stories The Path of Destinies оцінку в 9 з 10. жанрі. Востаннє подібні емоції у мене викликав Evoland, але це було давно й неправда 🙂

“За другою зіркою праворуч, і прямо до самого ранку …”

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання