Вчора, коли їхали в маршрутці, згадав одне з улюблених відчуттів – коли ніч, очі бачать тільки силуети та яскраві вивіски, безліч вогнів, очі вже особливо нічого не розрізняють і не особливо втомлюються і тебе кудись везуть у напівпорожній маршрутці… про плани, які “на шию повісилися каменем…”:)