Тренуємо нерви або гнівний огляд Kill to collect

Не пишу гнівних оглядів на ігри? Що ви, ось вам перший. Йтиметься про кооперативну гру Kill to collect та її “плюси”

На ринку ігор зараз є безліч різноманітних цікавих проектів. З деяких пір популярністю обросли ігри, в яких ти варіативно вибираєш наступну кімнату, де на тебе може чекати той чи інший ворог. До таких ігор і належить герой нашого огляду.

У своїй суті Kill to collect це рогалик (rogue-like) з процедурно генерованими рівнями, в якому нам пропонують зловити злочинців і отримати за них нагороду. Ідея незвичайна і цікава (ближче, правда, до жанру вестерну), виконана в сеттингу кіберпанку, що рідко зустрічається, з оформленням під 80-ті. Проект не викликає думок про те, що на стадії розробки у нього був великий бюджет, проте програма мінімум нам дана – на нас чекають 13 рівнів, на яких ми зустрінемо різних противників і босів, які…ай, гаразд. Давайте про все по порядку.

Противники

Противників у грі багато і мало одночасно. Багато, оскільки є різноманітність, і мало, оскільки одного персонажа (один і той же супротивник з різним варіантом одягу/зброї) є кілька варіацій, внаслідок чого відчувається, ніби знищуєш армію клонів із різними рангами. Є унікальні вороги, але їх налічується до 10 штук. Вище я сказав про босів – боси це ті ж вороги (так-так, нічого незвичайного), у яких можуть бути ті чи інші здібності на кшталт телепортації, зворотного завдання шкоди, створення клонів і так далі. У великих інді-проектів гарним тоном стало пиляти до проектів доповнення навіть через кілька років після випуску (згадаймо Терарію 2011 року випуску, на яку цього року, через 9 років, вийде фінальне доповнення), тут же, на жаль, розробникам не вистачило сил чи бажання зробити унікальні боси зі своїми особливостями.

Персонажі

Ігрових персонажа 4. Реально грабельних близько двох, тому що пара інших самі по собі частіше відгрібатимуть з тієї чи іншої причини. У кожного є три прийоми (якщо вважати перекат унікальним, то чотири), які відрізняють персонажів з інших. Плюсом персонажів є те, що вони реально різні та під стиль кожного варто підлаштовуватися окремо. Це дає різний експірієнс, який так знайомий з гри Full Metal Furies, де правильне керування героями дозволяло легко проходити рівні. Засмучує швидше той факт, що в “фуріях” у кожного персонажа була різна зброя, а тут у нас всю гру потрібно проходити з одним єдиним зброю і парою прийомів. Небажання творців гри хоч якось урізноманітнити зброю та супротивників хоч і не вбиває інтерес до гри повністю, але, як мінімум, змушує задуматися про те,

Механіка та прокачування

Механіка бою в грі близька до souls-like ігор, де бій будується на здатності ухилитися/парувати атаку і зробити контратаку. Стаміни немає, натомість нам просто обмежують перекат. Перекат, що цікаво, спрацьовує не завжди, і ворог, від якого ви намагаєтеся втекти, може відважити вам цілком собі стусан під зад. Кількість “ну як же так, адже я ухилився!” на хвилину зіграного часу вже за півгодини переповнить чашу терпіння. Але не нашу, адже ми продовжили грати у цю гру. Згодом приходить розуміння, що краще ухилитися раніше, ніж не ухилитися зовсім.

Що ж до прокачування – на вибір нам дають можливість збільшити силу атаки звичайної, навичкою, кількість перекатів, кількість здоров’я або шкоду від зброї/кількість набоїв. Як би не густо, та й … чи потрібно, якщо в грі у кожного персонажа по 1 прийому та 1 виду зброї? Є ще допоміжна зброя (вогнепальна), але я її не враховую, тому що особливо вона справ не робить і обмежена патронами.

Складність

Зі складністю тут стався казус. По-перше, чим більше гравців грає, тим більше ворогів на екрані. Просто множте на два і дізнаєтеся, що на вас чекає при грі втрьох або вчотирьох (заспойлер – удвох це вже, місцями, пекло). Але крім цього збільшення складності у грі, загалом, є три різні складності – Ізі, Нормал і Хард. Відмінність? Кількість здоров’я! Так Так! Складність у грі відрізняється 2 у вас здоров’я або 4. Але врахуйте маленький факт – коли на екрані чорти що, ворогів ходить штабелями штук 10-15, а вам при цьому потрібно ще й убити боса, кількість здоров’я хоч і грає роль, але швидше дуже вже відносну. Складність така, що навіть на нормальному (середньому тобто) ми не можемо пройти передостаннього боса. За 47 годин гри ми її жодного разу не пройшли. У грі є досягнення за проходження на харді всієї гри, і щось мені підказує, що Dark Souls нервово плаче осторонь, коли люди намагатимуться вибити ці досягнення у грі, щоб мати 100% проходження. І чорт би з ним, гра розрахована на навичку, але є один момент (дещо, точніше), який далі я розгляну в багах.

Рівні

Рівні хоч і повинні відрізнятися, за фактом лише один з останніх має явну відмінність від інших. Інші мають плюс-мінус подібні види і зуб даю, мало хто скаже відразу, з якої частини гри той чи інший рівень. Втім, адже ми спускаємося на ліфті все нижче і нижче, значить будівля одна. Чи можуть рівні кардинально відрізнятись? Навряд чи. Цим і користувалися розробники гри, заощадивши на ідеях.

Баги

Оооооооооооооооо. Якщо і є те, заради чого варто жити на білому світі – це баги цієї гри. Їх не те щоб багато – їх валом! Зробив подвійний перекат через прірву? Застрягни в текстурі! Вдарив якось не так боса? Змирись з тим, що кооператив через Стім завис. Чи не так підійшов до ямки? Вітаю! Ти в неї впав та помер! Ворог з’явився на закритій частині локації у магазині? Або готуй міни, або завершуй гру. Останнє сталося сьогодні і стало останньою краплею для написання посту. Скрін із цією красою закріплений нижче. Інші баги також були в грі в достатку, і знаєте, що найцікавіше? У тій же Genetic Disaster, огляд на яку я не робив, також багов вистачало. Начебто йшов мостом, а впав у ямку або монстри, що з’являються з порожнечі. І там ці баги викликали скоріше сміх. Тут же цього немає – ти пробиваєшся через натовп ворогів, йдеш до мети, і через годину-півтори гри, вона зависає і весь твій прогрес (ми грали в режим, де потрібно пройти безліч рівнів для отримання нагороди) зводиться нанівець. Безліч негативних коментарів у Стимі про цю гру є такими або через складність ігрового процесу, або через глюки, з якими ви неодмінно зіткнетеся. На мою думку, це найбагатша гра серед тих, що я коли-небудь зустрічав. І якщо зазвичай коментарі про косяків в іграх у мене викликали подив, так як я цих самих багів не бачив, то тут вони настільки заважають ігровому процесу, що… по суті саме баги стали першопричиною бажання написати огляд. Безліч негативних коментарів у Стимі про цю гру є такими або через складність ігрового процесу, або через глюки, з якими ви неодмінно зіткнетеся. На мою думку, це найбагатша гра серед тих, що я коли-небудь зустрічав. І якщо зазвичай коментарі про косяків в іграх у мене викликали подив, так як я цих самих багів не бачив, то тут вони настільки заважають ігровому процесу, що… по суті саме баги стали першопричиною бажання написати огляд. Безліч негативних коментарів у Стимі про цю гру є такими або через складність ігрового процесу, або через глюки, з якими ви неодмінно зіткнетеся. На мою думку, це найбагатша гра серед тих, що я коли-небудь зустрічав. І якщо зазвичай коментарі про косяків в іграх у мене викликали подив, так як я цих самих багів не бачив, то тут вони настільки заважають ігровому процесу, що… по суті саме баги стали першопричиною бажання написати огляд.

Досягнення

Досягнень багато, і це той випадок, коли їх потрібно вистраждати. Чому вистраждати? Тому що багато хто має на увазі проходження всіх рівнів гри всіма чотирма персонажами на різному рівні складності, у тому числі на харді, де грати ще буде складніше, ніж на тому рівні, де у нас виникли проблеми з проходженням. Як можна здобути всі досягнення? Ну … потрібно мати оооооооочень міцні нерви. У тому ж Lost Castle не вибито, по суті, останнє досягнення по вбивству останнього боса, що ми намагалися зробити багато разів. І там, можливо, більше проблема навички (хоча…), тут же поняття навички дуже умовне, оскільки кількість одночасно розміщених на екрані ворогів, що спамлюють весь простір, не дозволяє тобі якось тактично підійти до проходження гри. Чи можна її пройти вчотирьох? Можливо. Можливо бойова система буде простіше, Але якщо кількість ворогів також збільшиться в 4 рази, то гра стане просто неграбальної. Чи багато стоять досягнення у грі, де складність надмірно висока? Мабуть, не дуже…

Музика

Музика приємна. Той фактор, що не дає опустити гру в самий низ. Не те щоб вона також виділялася, як у тій же Transistor (огляду на яку в мене поки немає), але під стиль гри та геймплей вона цілком собі підходить, фарбуючи деякі неприємні моменти


В цілому

Є щось, чим гра чіпляє і ти до неї повертаєшся. Але чи довго вистачить бажання до неї повертатися з таким рівнем складності та кількістю багів? Думаю, що не надто. За рахунок ігрового процесу (так-так, бігати і рубати іноді здорово), музики, і гумору (не в грі, але нам буває смішно, як ми по-дурному вмираємо в іграх) я б поставив грі 5.5 з 10. Це не 6, що для “цілком непогано” підійшло б, але і не “я в таке не граю, щоб писати огляди”. Якби я оцінював гру за 5-бальною шкалою, то 1.5-2 бали були б більш заслужені.

Прикрашає гру вартість – на деяких майданчиках можна придбати ключ за щось близько 1 долара. Мені вона дісталася (начебто) у складі якогось бандла. За 1 долар варто ризикнути пограти, але за 169 грн (майже 7 доларів)…я б не став її купувати. До 4 доларів ще можна спробувати. Питання не в поганості гри як гри, а в її недопилення навіть через стільки часу з дати випуску, і віри в тому, що її допилять немає.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання