У ліс та по дровах. 20.10.19

Каталися до лісу. Цього разу удвох. Про це сьогодні розповідь та почнемо 🙂

Раніше я вже катався в ліс, і цього разу вирішив повторити поїздку, але вже з Сашкою. Сам я тоді не дуже далеко заїхав, а тут раніше виїхали та й удвох веселіше, тому вирішили ні в чому собі не відмовляти, і заїхати безпосередньо до лісу.

Погода була на диво гарною, а значить на нас чекала чудова поїздка!

Я застав ці місця ще зеленими, зараз же переважали жовті тони, здебільшого поля з кукурудзою, бо зерно вже прибрали, тож краєвиди у нас були місцями дивними, але гарними. Нагадує якийсь фільм жахів 🙂

Офіційно наша подорож почалася трохи далі, з ось цієї чудової галявини, на яку ми виїхали. Ця галявина виводить нас до місця, де починається ліс. Їхати туди нормальним ходом хвилин 20-25, тобто вельми поряд

Збоку нас зустрів чудовий будиночок, швидше за все щось на зразок будинку лісника, бо навряд чи хтось дозволив би будувати будинок прямо під лісом.

Навколо відпочивало багато людей, тому ми, щоб трохи усамітнитися від них, рушили далі. І виїхали трохи на гірку. На фото не видно, але звідти знизу велосипеди можна було лише тягти, бо гірка дуже крута

Ліс що відноситься до нашого села листяний, проте дерева виглядають дуже красиво, а на землі безліч листя яскравих квітів.

Дивно і прикольно спостерігати, що подекуди ще росте трава та досить капітальна. Тут має бути дуже красиво у весняний період, коли це все тільки розпускається

Зустрічаються чудові дивини на кшталт цього пня, який можна чудово зафоткати (але, мабуть, не моїми руками)

Природно, деякі дерева встигають впасти від ураганів або віку, і тоді вони перетворюються на чудове місце для фотосесій. Думаю в таку пору року дуже здорово можна знімати модель у гарній сукні, ну а в моєму випадку Сашкуі без сукні🙂

Звичайно не можна не додати фотографію транспорту, яким ми сюди дісталися. Для нас це перший досвід вилазки триколісником дорогами, де йому не властиво їздити (Тараканівський форт не в рахунок, там такої дороги було менше), але на щастя досвід позитивний

Сашка взагалі в лісі рідко бувала у своєму житті, тому для неї це був ще більш незвичний досвід, ніж для мене. Її ще треба було постаратися вмовити їхати назад додому

Незважаючи на колоритність дороги, дорога назад виявилася тим ще щастям

Місцями нам зустрічалися цікаві написи на кшталт цієї

А місцями дорога вела нас у небуття

Досвід підкорення цього небуття на триколісному велосипеді складно комусь пояснити. Уявіть собі транспорт, який стійкіший за двоколісний велосипед на рівній дорозі і який, в той же час, так і норовить перевернутися при найменшому перекосі. Можете уявити, як весело було їхати на ньому 🙂

Місцями я цькував селфачі (куди ж без них)

І все ж наша поїздка добігала кінця. Далі нам зустрілася “Долина кохання” біля цвинтаря та майже пряма дорога додому.

Загалом накаталися близько 4 годин, відпочили, розвіялися, наробили трохи фоток і повернулися додому. Більше фотографій можна побачити в альбомі за посиланням тут.


Трек я примудрився не записати, але сумарно наїздили близько 14 км, що не так уже й багато, т.к. за фактом до лісу близько 4 км. їзди. І хоча будинок у нас не в лісі, але ліс біля нас дуже близький 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання