“Пора року – зима. Ми ризикуємо не стати”

Ех, як я не хочу зиму. Ось цей сіро-білий світ за вікном та постійний холод. Прям вічна мерзлота якась.

А ось чи цікаво буває зимова депресія? Ні серйозно. Адже осіння і весняна, вони правда частіше від нестачі вітамінів, але все-таки. Виходить, що може бути і зимова, від нестачі тепла та сонця, прогулянок, квітів та іншого. Звісно. можна сказати, а що заважає гуляти взимку? Мороз, те, що треба довго одягатися і… і ось цей одноманітний краєвид. Це все так сумно, просто до жаху. Мені катастрофічно не вистачає фарб та натхнення, такого як восени! Звичайно я хочу і свят зимових та подарунків, але саме творчих сил. якогось такого підживлення мені не вистачає. У мене начебто і задуми є і недописані пости стоять, а настрою немає. Дивлюся на це все і руки опускаються, не вистачає мені витання в хмарах, ейфорії. Здавалося б я особливо нічого і не роблю щоб втомлюватися, але мабуть мені як творчій людині потрібно щось більше, щоб творити, створювати та радувати оточуючих. Таке бажання неможливо виростити в собі, воно все одно буде позбавлене натхнення і користі від такої роботи буде мало. Та й мої книжки, що надихають, лежать недочитані. Такий стан справ мене дуже пригнічує, все це не закінчене висить з мене як Домокловий меч, який ось-ось обірветься і відрубає мені голову. Дивно звичайно звучить, але таке почуття, що в мене душа втомилася, що всередині якось порожньо і я не знаю чим це заповнити, що поселити там щоб у мене знову були сили творити! Раніше мене надихала осінь – можна було просто взяти і прогулятися з фотиком, подихати повітрям, наповненим такими різноманітними ароматами, властивими тільки осені, надихнутися її різноманітністю фарб. А зараз… зараз нічого цього немає. Все похмуро, одноманітно, дуже вітряно і холодно для прогулянок. 

Зовсім не хочеться черпати натхнення у минулому, адже осінь закінчилася, і якось до майбутнього теж далеко – адже попереду три зимові місяці. Єдине, що мене рятує це думка про майбутню поїздку. Це як передчуття пригоди, це подорож, це завжди надихає. І навіть те, що ця зима стає не так страшно, адже там є ліс, який прекрасний і взимку! Значить, можна буде і фото зробити і хоч якось надихнеться. Насправді будь-яка поїздка дарує незабутні враження, які завжди наповнюють емоціями та прагненнями, і ще якимось невловимим почуттям чи може передчуттям чогось незвичайного, що хвилює все всередині! За це я люблю поїздки і неважливо як далеко, важливо, що це зміна обстановки, що це дорога кудись, що в будь-якому випадку це щось нове.

А поки що до поїздки майже місяць, і треба якось не давати собі розкисати остаточно. Принаймні треба закінчити все, що розпочалося до нового року. Не залишати жодних хвостів, адже кожен новий рік це новий аркуш мого життя, а отже, і починати писати його треба заново. Щоб усе було чистим та красивим, щоб не було помилок, адже їх не виправити.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання