Запилим подборку музыки? “Бо без неї ніяк…”

“…без неї просто не треба”. Давно тут ничего такого не проскакивало. Что я слушаю? Делюсь! 🙂

То ли под влиянием того, где мы живем, то ли от общих тенденций, но в ушах часто и много звучит украиноязычной музыки. В основном музыка находится у меня на Ютубе, следовательно и подборку буду основывать на списке “лайков” с клипами. Начнем 🙂

KARNA – Маленька

“Я чую звук, цей дивний звук
Десь там всередині, десь там всередині”

“Я проріс лісами
Мої пальці – ріки
Темними ночами
Клянусь любити віки!
Кличу за одною,
Що світить далеченько
Я стою горою,
А ти така маленька!”

Відкрив для себе цією піснею цю группу. І хоча (як я припускаю) інші пісні колективу відрізняються по виконанню від цієї, втім саме вона показала, що щось цікаво можна знайти у будь якого колективу. Головне не жити в якихось рамках, коли “це мені подобається, а це ні. Бо мені кажуть, що мені це має не подобатись”.

Бумбокс & The Gitas – Тримай мене

“Смішно, сумно,
Чесним бути чи розумним? –
Вибір не сумнівно є!
Нерви, втома,
Але хтось чекає вдома,
Вітер музику несе…”

“Щастя ретушоване в смартфонах,
Годи наші в рамах золотих,
Тисячі небачених знайомих,
Мила моя, скажи:
Чи я один із них?
Чи я один із них?
Один із них?..
Розфасуй кохання по флаконах
І приймай, коли так б’є під дих…
Бач, солдатів садять по вагонах,
Мила моя, я – один із них!..”

Це перший сингл з майбутнього альбому Бумбоксу. Це перша пісня, де я почув Бумбокс в ще важчій формі звучання. І це не остання пісня, що зацікавить мене на майбутньому альбомі (спойлер). Чому Бумбокс? А чому ні. Це саме той колектив з “рамок” мого минулого. Це той колектив, котрий на своє щастя я встиг для себе відкрити при їх існуванні (ті, хто зрозумів, скільки кайфових пісень було у Скрябіна тільки після того як його не стало – знають, про що я). Мені в кайф дізнаватись про нові для мене колективи. Мені в кайф, що я нарешті дізнався, хто такі The Gitas. І в кайф те, що я чую у своїх навушниках. Все інше не цікаво.

Grohotsky – Будь зі мною

“Я люблю холодні пори року,
Коли лежиш біля мене збоку
Поряд із розплетеною косою,
На дворі холодно, а нас є двоє…
Я обожнюю темні ночі,
Коли в твоєму теплі сховатись хочу,
Де не видно наші болі…
Будеш іти! – Забери мене з собою!”

“Будь зі мною тихою струною!..
Розкажи як плавала одна
І у шторм, як не була собою
І про зраду розкажи,
Після терпкого вина…”

Раніше я не сприймав конкурсантів “Голосу” чимось кращим за “Фабрику зірок”, але з кожним новим виконавцем, котрий (як виявляється потім) був конкурсантом чи переможцем “Голосу”, що тобі приємний на слух, ти починаєш інакше сприймати цих виконавців. Я не скажу, що там багато тих, кого б я слухав, але в той же час вище ви можете почути людину, чия пісня репітить у голові не перший тиждень. І з кожною такою піснею я пишаюсь тим, що у нас є сучасні виконавці, котрі співають рідною мовою такі прекрасні пісні.

Антитіла – Люди, як кораблі

“Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені – хто
І в чому я винен на нашій землі,
Люди, як короблі.”

“На глибині, зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось недоплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Постати героями тої війни.
Дуже стати хотіли вони.”

Це якраз той приклад, коли ми дізнаємось про пісню, коли оригінального виконавця вже немає з нами…пісня 2005 року, а дізнався про неї я лише в 2018. Текст, втім, створив відчуття, що людина писала ці слова вже за нинішніх часів, але ні. Пісня досить стара. Я помітив, що у Кузьми були такі пісні, котрі випередили час. Послухайте той же “Годинник”, зрозумієте про що я…Сумно, що не почути цих пісень в оригіналі, і тепло, що ці пісні назавжди залишаться з нами, хай і в цифрі.

O.Torvald – Там де я

“Як правило, пишу вночі,
Червоні очі півночі…
Я міг би бути твоїм сном,
Розслабленим, міцним вином…”

“На жаль, там, де я,
Там не існує тебе!..”

Подивіться кліп. Хай без звуку, якщо вам не подобаються пісні (дивно, щоправда, що ви тут робите, посеред музичного поста), просто подивіться на картинку. Дуже рідко коли можна побачити кліп з якоюсь незвичною ідеєю, а серед наших виконавців тим більше. І хоча б це заслуговує на те, щоб пишатись цим колективом. В мене до нього дивне відношення, втім скоріш позитивне, ніж негативне. І чим далі, тим більше чогось цікавого в їх творчості я для себе знаходжу.

Сергій Бабкін – Де би я

“Я вештався світом,
Шукав дивні квіти,
З кожним наступним кроком
Рахував роки…
Твоїми ногами знаходив
Занедбані храми,
Серце, відлите в камені,
Легшало навпаки…”

“Ти завжди зі мною поруч –
Праворуч або ліворуч,
В розмовах сторонніх людей
Я чую твої думки…
Проте, до нестями мусимо бавити
Себе почуттями, ідем по одному колу,
Наче стрімкі струмки…”

Знову ж таки, подивіться відео. Подивіться на людей. На атмосферу, яка відчутна навіть через монітор. Чуєте? Так…це Бабкін українською. Мені, в його випадку, немає різниці, якою мовою він співає. Є те що подобається, є те що ні. Мені подобається, що є така собі альтернатива Океана Єльзи в широкому маштабі. І дивлячись на аншлаг останнього концерта, думаю що ми почуємо далеко не одну пісню цього виконавці українською (ще б пак! В нього цілий альбом українською). Приємно, коли людина сприймає це не як якісь тортури (в дусі “нас заставляют петь паукраински”), а як ще один напрямок творчості. Слухаємо і насолоджуємось! 🙂

Порнофильмы – Система

“Они повсюду, они среди нас,
Стальной петлёй затянется круг знакомых,
Их выдаёт выражение глаз,
Живой снаружи, а в области сердца сломан.”

“Стол, водка, гроб, поминки страны,
Как из корыта, он жрёт её труп,
Ему не ведомо чувство вины,
Он, после, пьяный сядет за руль.

На красный, насмерть трёх человек
И ему не страшно, ведь в нужный момент
Он позвонит, скажет, “Папа, привет!”,
Отмажь меня, ведь ты “Мент”.

Они никогда не поймут, как можно
Любить кого-нибудь, кроме себя,
Как можно жить ради других,
А не ради себя!”

Only ukrainian music? No! Ведь есть еще то, что взрывает мозг и заставляет каждый раз начиная с припева “включать погромче”. Видите видео? Не включайте его. Точнее включайте, но не слушайте. Звук паршивый. А видео здесь исключительно как ознакомительная версия того, как русскоязычную группу воспринимают в самом сердце Украины. В Тернополе это еще более чертовски выглядит, но суть ведь не в этом, а в том что “Они никогда не поймут…” – любопытно, что песня об одном, а я воспринимаю ее о другом. И тем не менее – вот. То, что мне нравится, и на концерт кого я хотел бы попасть.

Sellout – Срываюсь Вниз

“Холодный день сотрет усилия прошлых лет,
Внутри погаснет свет, что так тянул друг к другу.
Не зная, что нас больше нет,
Срываюсь вниз, отпуская твою руку.”

Этот коллектив мы открыли для себя случайно, прослушивая новый альбом Тараканов с каверами на их песни. Кавер звучал мощнее оригинала, захотелось послушать, что же поет группа, и…тот случай, когда текст тебе не особо запал в голову, но эта музыка и звучание…приятно осознавать, что есть (условно) молодые коллективы, которые уже держат планку качества. Будем ждать новых видео и композиций, и думаю однажды пост о них появится на этих страницах 🙂

Zero People – Не моя

“Не моя.
Невыносим
Запах один

И звук.
Не моя.
Тихо скулит
Ворох обид
В углу.”

“И там справа печаль,
Слева – память тела.
Забей, не встречай,
Сам доеду.
Душа – мотылек
Плачет в подушку,
Ведь ей невдомек –
Мы были лучшими.”

Я до сих пор под впечатлениями от “Красоты” и не мог не поделиться иной, недавно открытой для себя композицией. Прекрасное видео, прекрасная композиция, прекрасно все…и мне нравится эта осень зимой, и творчество Михалыча в том или ином виде навсегда осядет во мне. Это как OH. Ты любишь не за минуты счастья, а за минуты грусти. “Нам с тобой повезло – мы знаем, что значит терять” – подсказывает Михалыч иной композицией. Именно за это я люблю каждое их произведение.

Метель – Тронь меня!

“Я из тусовки трусливых подонков.
Тебе знакома моя порода?
Мы психологию чувствуем тонко
И видим вперёд на три хода.
Ты только задумал подсыпать мне кала,
А у меня уже готов ответ.
Никому не покажется мало
И вот тебе мой совет:
Тебе стоит запомнить одно —
Если вздумал бороться со мной,
На твой, удар кулаком я отвечу железной трубой!”

“Мы не тонем в воде ледяной и в огне почти не горим.
Трусливые ублюдки мира — мы справедливость творим!”

Сашка, я нашел!!! – Что я нашел, и почему об этом знает Сашка? А это тот самый случай, когда есть вещь, о которой знают и которую понимает онли двое. Ну это как типу шутка, которую понимают двое. Если кратко и непонятно – слушая альбом Тараканов (все тот же) мы послушали многое, но после всего прослушанного данная композиция с ее звучанием очень сильно пробила “на поржать”. Видите, вам не понятно, а мы все равно будем ржать каждый раз ее слушая 🙂

Почти 4 утраночимудреннее, поэтому пора заканчивать наш блогопост. Кто напоследок? Уф…хай буде знову Бумбокс, я ж спойлерив раніше 🙂

Бумбокс – Твiй на 100%

“На небі немає хвиль
І я не її типаж
В очах Пасадени пляж
За дуже і дуже багато миль
Це все, як короткий метр
Крізь терни і до біса
Їх рейс десь на Ібіца
Впізнала – і ось тепер

Чи ти музикант, чувак?
Не бійся, я не вкушу
У мене за дві літак, так
Лише на льоту пишу
Я слухала твій альбом
Із тим, кого вже нема
Так добре було разом
Не слухаю, бо сама.”

“Хоча я не бував там, де ти була
Історія моя – не уяви витвір
Слова я ці тоді не кидав на вітер
Про те, що жар пізнала лише зола
Ми назбирали вражень на цей альбом
Най музика хоч трошки лікує рани
Робив його без грошей і не для шани
Бачу, що все це було намарно!

Давні наші подорожі кудись
Почуттів спалахів білий дим
Я його записував не тобі
Але в нім ви разом з ним.
Там заховано наш таємний код
Там кохання на землі й на небі
Я його записував не тобі
А тепер він твій на 100%”

“А тепер він мій на 100%” – чи варто ще щось казати? Дійсно, трек “мій на 100%”.

Мені подобається знаходити нову музику, и не важно на каком она языке, важно что она моя.

Ах…фак…як же я міг забути про заголовок…бо ж “без неї ніяк”!

БЕZ ОБМЕЖЕНЬ – Без неї ніяк

“Вона в його очах намалювала світ,
Намалювала, все чого він так чекав,
І всім привіт!
А завтра той – goodbye,
Побачимось на днях, побачимось…
В голосі, в її словах,
Останній знак…

“І може так світло й так тонко
Народиться серцебиття в її долоньках,
І може там, тонути в кольорі неба,
Він може сам, він може сам,
Але без неї не треба!..”

Не пам’ятаю де вперше почув, але, як я вже казав тристапяцотраціз, “без неї ніяк”, бо з неї почалася ідея цього запису. А ще вони давали в Дубно концерт, а Павло там був, а нас не було. Але такеє 🙂

Author: revolytion

Тут могла быть ваша реклама ^-^

Добавить комментарий