Через всесвіт (2007). Фільм про кохання та війну

Мюзикл? І я? І ще добровільно дивився? І сподобалося? Ух! Нам буде про що розповісти.

Почну з того, що найменш сприйманим мною жанром є мюзикли. Те, що я їх терпіти не можу – не сказати нічого. Але іноді трапляється їх подивитися. Так сталося і з цим фільмом, музичний супровід якого складається із композицій гурту The Beatles. І це вже щось та значить!

Значило б, якби дивився фанат. Я не фанат, але колектив поважаю. Деякі пісні навіть подобаються. Але більшість тих, хто звучав у фільмі, я не чув раніше. Ідея подивитися цей фільм приходила до мене щоразу, коли я натикався на цю композицію:

Мені завжди доставляла як сама композиція, так і картинка, яку бачив у відео. Але…мюзикл…не моє…і таке інше. Але тут я залишився віч-на-віч із собою, і…дивитися заготовлені для двох фільми дивитися одному не комільфо, а значить чому б і не спробувати. Фільм був досить довгим – реальним часом близько двох годин. Тому хотілося налаштуватися на те, щоб лишилася хоча б нейтральна думка. Я в цілому вважаю, що щодо будь-якої речі ми можемо підлаштувати своє внутрішнє сприйняття, і так чи інакше змінити свою думку у бік хорошого чи поганого. Образно кажучи ми можемо бачити у фільмі або все хороше, тим самим збільшуючи шанс залишитися задоволеним, або ж сидіти і нудити що це не той жанр, не та історія, і в результаті прийти до висновку, що фільм какашка. Але не цього разу.

Прикладом хорошого фільму, точніше гарного саундтреку, для мене завжди було бажання знайти ту чи іншу композицію. Чи не відразу в плейлист була додана ця:

Історія фільму починається з паралельних сюжетних ліній кількох персонажів, в яких нам відразу ж показують щось схоже, підводячи це до думки про те, що вони будуть разом…у неї хлопець, який вирушає на війну у В’єтнамі і якого вона дуже любить. У нього дівчина, від якої він іде працювати на флот, обіцяючи не забувати писати листи. І з цього розпочинається наша історія. Наявність кількох сюжетних ліній, крім цих двох, призводить до думки, що подальші події можуть придбати найрізноманітніший сюжетний поворот, тому немає відчуття, що історія має лінійний сюжет. В основі самого сюжету лежить кілька тем, які також перетинаються між собою.

Події припадають на час, коли відбувалася війна у В’єтнамі, тому, між іншим, нам демонструють людей, які гинуть і воюють на війні. Близьких, яких забирають туди. А також тих, чиє життя змінюється внаслідок тих чи інших подій. Крім війни також зачеплена тема тих, хто протестував проти неї. І це, знову ж таки, тісно вплітається у сюжет історії. Одним дуже кумедним моментом був, якраз таки, навколовоєнний мотив:

Тут же звучить одна з цитат, що запала в душу

– Є причини не служити в армії, синку?
– Я гей трансвестит пацифістських поглядів із пухлиною у легенях”

І таких дивних візуалізацій розвитку подій, а також цікавих цитат у фільмі є досить багато. Вони як би розряджають атмосферу, і…та що тут говорити – вас або розчулює, коли ожила фігурка дядька Сема з плаката заявляє вам “I want you, I want you so bad”, або…ні. Мене це пробило на ха-ха вмить 🙂

Моменти хореографії тут є. Вони красиві і чудово вписуються в загальну картину, при цьому у вас немає відчуття, що вам 24/7 показують якісь безперервні пісні та танці, що частіше цього й асоціюється зі словом “мюзикл”. Тут всього в міру, а кожне відсилання до композиції не просто для краси, а дозволяє глибше розкрити емоції, які відчуває персонаж стосовно ситуації або до когось іншого. У той же час ось пара відгуків про фільм із місця, де я його брав:

“Люблю Бітлз, але не настільки ж! Найкраще просто послухайте альбоми ще раз. А від фільму просто коробить.
У музика хороша і бітлів поважаю, але фільм просто нарізка картинок підведених під сюжет, а якщо врахувати що для повноти сприйняття того, що відбувається, треба розуміти сенс пісень. Адже не всі далеко не всі англомовні.

Втім, інші рецензії на фільм були більш позитивними, але після перерахованих вище мені довелося задуматися “а чи варто взагалі дивитися фільм?” – і я скажу вам, що варте! Не дивлячись на те, що він не зібрав понад норму касових зборів, та й премій особливо теж не отримав (здебільшого номінації), він запам’ятався чимось таким хорошим і приємним.

Окремий вид мистецтва – Джо Кокер, котрий за виконання однієї композиції встиг побувати у трьох різних ролях. Сама по собі композиція також запам’яталася мені цікавішою, ніж оригінальна версія. Відразу була додана в плейлист.

Вся ця збірна солянка – десь із гумору, десь із цитат, а також незвичайних вставок та гарної хореографії змушують внутрішнього критика поставити цій стрічці вельми позитивну оцінку. Хоча за відгуками професійних критиків фільм “не дотягнув за сюжетом і взагалі банальний”. Але який сюжет, загалом, може мати любовну історію? Або ж, за вашою логікою, давайте тоді шукати глибокий зміст у кожному другому Діснеївському мультфільмі, де суть майже завжди зводиться до одного й того самого. Тут фільм більше для відпочинку, ніж для серйозних переживань.

Strawberry fields forever і її відеоряд представилися мені зовсім верхи торжества ідеї та візуалізації. Ще ніколи полуниці-бомби не здавались мені чимось настільки смішним і кумедним (і, на жаль, такі моменти дуже на колориті з тими речами, що відбуваються зараз у нас навколо). У той самий час тут найважливіша передача емоцій. Візуалізація військових дій з деякою “внутрішньою” війною всередині людини, коли вона надто схильна до своїх емоцій. Ось хоча б за ці моменти мені цей фільм зайшов просто на 100%.


Буквально днями я чув щось на тему В’єтнамської війни та того, як люди протестами проти неї (які засуджувалися багатьма спочатку) змогли її зупинити. Ця повістка дуже перетинається з тим, що відбувається у цьому фільмі, а також з тим, що відбувається поза фільмом, у нашій реальній ситуації з війною та жертвами, а також підтримкою цієї війни людей з іншого боку. Хоча це й не має жодного відношення до статті, але мені подобається розшифровка назви одеського колективу ЛПН як “Кохання перемагає ненависть”. І мабуть саме так я описав би історію цього фільму. Дуже хотілося б, щоб не лише в кіно, а й у житті все дійшло до мирного завершення. Щодо фільму – його варто подивитися хоча б заради музики. Але навіть поза нею я би назвав його дуже гідним. Можливо, у мене настілки низька планка якості, але…мені фільм дуже сподобався. Ставлю 9 з 10 та мої рекомендації 🙂

Ps а момент, який потрапив на лого запису, так і зовсім ван лав

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання