Ще раз про українське чи “головне не бути говном..”

Думка адміністрації ресурсу може не збігатися з думкою автора посту

Сподіваюся, ви зрозуміли, що пост почався з тролінгу. Ну то таке…чим викликана нова хвиля гніву та обурення? Почнемо з передісторії.

З давніх-давен, точніше з часів приблизно 2013-2014 років, для мене україномовне населення сприймалося чимось схоже на святих. Майже буквально – я сприймав таких людей добрішими, чуйнішими, готовішими завжди допомогти і пацифістами в десятому поколінні. Коли ми переїжджали сюди, я, знову ж таки, побачив безліч приємних і відкритих людей, які були однією з причин переїзду, адже коли ти бачиш наскільки відрізняються люди “там” і “тут” – дивуєшся, що це відбувається територіально в межах однієї країни . Начебто люди в одній країні мають різний менталітет. Від грубішого східного, до м’якшого західного. І так воно все було. До пори до часу.

Крім нормальних людей, яких більшість і яким, в принципі, не має значення, якою мовою ти говориш, є особливо злісні буратіни, які вважають, що весь світ має говорити українською мовою і якщо ти живеш тут, то це має бути твоя єдина мова. Тут ми стикаємося з казусом, бо якщо тлумачити буквально, то таких людей можна назвати “націоналістами”, але… точно такі ж “націоналісти” незалежно від мови їхали воювати на Донбас та відстоювати свою територію. Не російськомовну чи україномовну територію, а людей, традиції, віру, все те, в чому вони дорожили. І буде грубо “фанатиків мови” прирівняти до людей, які у моєму розумінні справді варті поваги. Давайте, щоб нікого не кривдити, назвемо з “мові”.

І ось ці самі мовоботи не особливо вивчають питання про те, де і яке населення переважно проживає у площині мови, якою воно володіє. Знаю я це з тієї простої причини, що більшість із них не виїжджали за межі своєї чи сусідньої області, а значить, їхня точка зору будується на тому, що вони бачать локально. І якщо запитати таких людей, якою мовою говорять жителі тієї чи іншої області – вони сміливо кричать, що “українською!”. А є російськомовні ворожі, які наводять смуту, публікують статті на кшталт цієї, ведуть програми передач по телевізору, обслуговують у магазинах тощо. Але насправді все трохи не так, а якщо бути точнішим – зовсім не так.

У будь-якій області є перевага в той чи інший бік, не завжди у бік україномовного населення, і чим на схід знаходиться місто – тим менше україномовних людей можна зустріти. І це не означає, що ці люди, які не ставляться до не україномовних, не люблять свою країну або ж топлять за російську як державну або ще будь-що, що може спасти на думку. Просто ці люди народилися і виросли на території, де вони не мали можливості вивчати рідну мову та культуру. Так, уявіть собі, що в Одесі єдине місце, де можна було почути українську мову – були уроки української мови та літератури. Іноді зустрічалися викладачі інших предметів, які говорили українською, але навіть в університетах, як вищих навчальних закладах, була майже повсюдно присутня російська мова. Тобто ви розумієте, так, до чого я веду? Чим дбала та куди дивилася та чи інша влада, яка була в країні до 2014 року, складно сказати, але мабуть питання мови як основної, хоча б, в освіті, в ті часи не особливо порушувалося, тому в середовищі навколо і навіть у навчальних закладах українську мову почути було складно. Виходячи з цього, складно вимагати від людей, щоб вони “сходу” влилися в українське середовище з головою і почали говорити гарною українською мовою, а не суржиком, як виходить найчастіше. Але є ті, хто “знають краще”.


Був у мене в Одесі колись друг, з яким ми тривалий час спілкувалися. Він встиг повоювати в АТО, сам був виключно російськомовною людиною, але з проукраїнськими поглядами. Було чудово бачити у площині “одеського середовища” (слово не зміг підібрати, часом я українською знаю слова, а російською, на жаль, не можу знайти альтернативу) людини з такими поглядами. Пізніше був наш переїзд, ми не спілкувалися. Я вирішив поцікавитись, як у нього справи:

За що отримав щире, українське:

Щоб вам було зрозуміло, він залишив це (наче епічно не звучало) під записом з текстом:

І весь мій піст ніби був підводним до цього самого запису у Фейсбуці. Що людина з російськомовної стала україномовною. Ой вибачте. З приємної, милої, доброї людини став злим “стаффом”, що кидається на людей просто тому що вони запитали у нього “як справи” не тією мовою, якою він зараз говорить. Я запам’ятав цю людину зовсім іншою, але світ змінюється, люди змінюються, і, мабуть, на жаль, щось змінюється безповоротно.


Пост російською? А яка хрін різниця, коли незалежно від мови є люди, яким не важливо твоє ставлення і з чим саме ти до них звертаєшся. Не важливо чим ти займаєшся і як ставишся до своєї країни, навколишнього середовища (середовище), своєї культури. Важливіше те, якою мовою тобі зручніше говорити. Ну що ж, змиріться, мені зручніше говорити російською. І подібні приклади, коли мову виводять на перший план, лише доводять ту точку зору, яка була в пості 2-х літньої давності – не важливо, яка ти людина, головне – якою мовою ти говориш…


Ps а гівно є як російськомовне, так і україномовне. Яка до біса різниця, скільки вкрав якийсь депутат? Головне, щоб він робив це по-українськи…

І що тут робити і як тут
бути?

І я впевнений тільки в одному
Настав час вибирати
Але якщо вирішив не бути говном
І жити легко і вмирати (с)А. Макаревич

2 коментарі до “Ще раз про українське чи “головне не бути говном..””

  1. Вы пропагируете демократические ценности в воюющей стране, что есть нонсенс (ой, сори, если вы так не считаете). Когда вы будете смотреть на ситуацию шире, не с высоты собственной колокольни и интересов, тогда, возможно, до вас что-то дойдет. А пока лучше подумайте, почему ваш знакомый таким стал. Ничего не бывает просто так. Во времена совка была агрессивная русификация, и сейчас против всего украинского ведут гибридную войну, а вам подавай доброту и толерантность. А почему бы вам не заняться этим в такой “дружественной” всем народам Рфии? Это я не посылаю, а просто предлагаю наложить вашу проблему на соседнюю страну и сделать правильные выводы.

    Відповіcти
    • Увы и ах, все что я стараюсь пропагандировать это равноправие среди всех вне зависимости от цвета кожи, национальности и интересов. И причем здесь РФия к статье? Статья разбор конкретной ситуации, которая меня, пардон за цензуру, заебла своим свойством повторяться в отношении тех или иных людей. Я что-либо сделал этим людям или обязан чем-то, чтобы они указывали мне как и на каком языке общаться? Худшая “гибридная война”, когда свои люди доябываются до своих же людей на основе того, что те не выбирали. Я не выбирал родиться в Одессе или подо Львовом, следовательно если я рос в русскоязычной среде, для меня родным будет русский язык и ни разу не украинский, о котором до 2013, почему-то, никакой президент особо не думал. Имейте претензии к наших “лєгітімним”, а не мне 🙂

      зы вижу вы из Запорожья. Процентно – сколько людей говорит на украинском? Из 10, к примеру

      Відповіcти

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання