HyperParasite. Диявол ховається в деталях

Поговоримо про гру HyperParasite – ядреної суміші Kill to collect, Hotline Miami та іншої наркоти

Чи можна когось здивувати у20202021 тугою по 80-му? Як і інші сфери життя, туга за 80-ми не оминула і гри. Десь нехай проскакує згадка цього періоду, чи то назва, чи музичний супровід. Згадана вище Kill to collect, яку я раніше оглядав, була одним яскравим прикладом кіберпанку родом із 80-х. Візуальне оформлення, музичний супровід – були виконані в ній добре, але наявність безлічі багів не дозволило однозначно її рекомендувати. І ось, через деякий час, я натрапив на гру, яка хоч і не здатна повністю її замінити, але має свої, не менш яскраві сторони, про які я розповім вам сьогодні.

HyperParasite вийшла, без малого, рік тому, має досить хороший рейтинг у Стімі (86% на основі…е…84 рецензій), і вже з головного екрану натякає нам музикою і оформленням про епоху, якої надихалася. Що цікаво, насамперед дана гра нагадала KtC саме музикою в головному меню.

Жанр гри складно назвати культурним словом, адже тут змішалися рогалик, метродвовання та симулятор мордобою класичний. Від рогалика генерація карт зі стандартними ігровими екранами, але різним їх розташуванням. Від метроідваніі можливість пройти в ту чи іншу локацію кількома шляхами (2-3), від мордобою ж дістався мордобой. Є навіть досягнення за вбивство 100 000 противників. Через 14 годин мені не вдалося набити навіть 10 000, але все ще попереду!

Сюжет гри простий як два обоссані валенки – є президент, який керує ВСІМ! (ну…нам не уточнюють світом він править чи однією країною), і який заявляє, що на землі ходить-бродить якась страшна тварюка, яка вселяється в людей і наводить жах і терор. Як ви розумієте, ми виступаємо не осторонь супергероя цієї самої тварюки, головною метою якої є захопити мозок цього самого президента. Щоб цьому перешкодити за нашу голову призначено нагороду, і кожен бажаючий, у кого, за законом Вінні-Пуха, є вдома рушниця, може сміливо врятувати планету, вбивши з неї нас. Чи подобається нам така ідея? Не надто, а значить війна!

Істота, візуалізована у вигляді деякої жижі, вміє здатність, яку складно уявити нормальній, здоровій людині, в нормальній, здоровій, грі – вона може вселитися в будь-якого ворога і, зробивши його своїм рабом, розпочати шлях до мети. Все б нічого, якби не досить гарне опрацювання саме цього аспекту гри. Справа в тому, що кожен ворог це повноцінно опрацьований персонаж, схожий на ті, які зустрічаються в Streets of Rogue (про яку я ще не писав, але повірте на слово). Кожен має свою атаку або зброю, у кожного є своя унікальна здатність, якою він може лякати недругів. Кожен має своє здоров’я, навички прикріплені за атакою (кровотеча, отруєння і т.д.), а також сама атака може бути ближнього чи далекого бою, або ж та, яку можна затиснути для посилення шкоди. На словах це звучить блякло, ніж є насправді. Але з ворогами все не так просто.

Щоб вселитися у ворога, нам потрібно деякому торгашу, який погодився допомагати нашому прибульцю, віднести мозок того чи іншого ворога. Тільки після того, як ми віддамо достатню суму днів, у нас буде можливість вселятися в того чи іншого супротивника. Це ускладнює завдання, адже з кожним наступним рівнем супротивників, в яких ми відразу можемо вселитися, як би і ні, і раптово померши, треба розпочинати гру заново.

Сама гра нам хіба що натякає, що “тіла” це нічим іншим, як додаткове життя. Такий собі “щит” від смерті нашого милого чудовиська, яке саме по собі має всього 1 життя (можна прокачати). До речі, давайте зачепимо тему прокачування.

Прокачування настільки ж простий як і сюжет – можна отримати додаткове життя, посилити атаку “носія” і чудовиська або кількість здоров’я носія. У разі кооперативного проходження тут же з’являється пункт пожвавлення союзника, який загинув у бою. Крім прямого прокачування є ще непряма, що передбачає швидке вбивство кількох ворогів, які роблять серію. Кожні кілька вбивств звучить фразою голосом, який ми чули в тому ж Unreal Tournament (це коли хтось кричить “ДВОЇХ!” або “ДОМІНУВАННЯ!”). Можна зробити від 1 до 4 комбо-атак, з кожною набраною кількістю (2 з 4, наприклад) у вас на постійно трохи збільшується атака. Природно при смерті персонажа даний бонус зникає, але це додає деяку “родзинку” ідеї комбо-атак в іграх в цілому. На моїй пам’яті тут я таке зустрів уперше.

До речі, однією з фішок гри, які також відносять її стилістику до 80-х, є наявність ігрових персонажів/босів, в яких можна побачити відсилання до героїв фільмів кінця минулого століття, на кшталт того ж “Міцного горішка”, Робокопа, Рокки чи Чужого. та багато інших. Відсилань дуже багато, кожен персонаж має фірмову атаку і … це ще більше додає якогось свого колориту гри 🙂


Вже встиг набити майже 27 годин гри, гра так само не пройдена, відкрито 37 з 62 досягнень і…зіткнувся з подвійністю – з одного боку все так само цікаво бігати, намагатися дійти до фінального боса і перемогти, кількість досягнень і їх суть дають якийсь челендж, якого часом не вистачає в іграх, які сильно захоплюють, з іншого…так як граю поодинці, гра починає поступово приїдатися, і думка про неї не те щоб змінюється, швидше залишається незмінною. Я б хотів сказати що вся справа в тому, що кожного разу ти йдеш по тому самому маршруту (умовно, адже рівні генеруються за новою), але…той же Dead Cells також, по своїй суті, представлений, і в ньому також три гілки прокачування (захист, шкода, навички), але через 190 годин він не викликає таких же відчуттів.


Ми встигли випробувати гру вдвох і вона одночасно спрощує гру (смерть одного з прибульців не кінцева, другий гравець може його оживити) і ускладнює її (не особливо зрозуміло, кого атакуватиме той чи інший ворог), тому кооператив є, він досить добрий і продуманий але нам на жаль не зайшов.

Чи варто гра вашої уваги? Мною вона була куплена за 85 грн., що приблизно еквівалент 3 у.о. За цю ціну гра дозволить чудово провести час в одиночному чи кооперативному варіанті. Якщо вам зайшла Kill to Collect і ви шукаєте щось близьке за духом – ця гра для вас. За оригінальну вартість майже 10 у.о., я б її брати не став швидше за все.

Оцінка 8 з 10. Хороша музика, приємний геймплей, новаторська ідея ігрового процесу, нелінійне проходження, наявність умовно складних босів роблять цю гру гідною вашої уваги 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання