“І для неї Курт – це Воннегут, а для мене – Кобейн”

Колись я собі пообіцяв писати сюди широко, писати сюди те, що викликає захоплення, писати чому це викликало захоплення і наводити наочні приклади. Знайомтесь, гурт  3na4OK.



Познайомився я з ними буквально позавчора. Познайомився випадково, точніше згадував вірші одного одеського поета Ес Сої, і серед його рядків натрапив на ще один. На скільки пам’ятаю, це було:

“Ждал тебя долго, устал быть гордым
Для моего “ятебялюблю” не хватит ворда”

Спробуючи знайти продовження, зрозумів що це вже не зовсім Ес Соя, але творчість подекуди схожа. 

Важко якось охарактеризувати творчість даного колективу. Це як би репом складно назвати, якась суміш жанрів з гри на гітарі та віршів. З того, що я можу привести в приклад це мабуть знайомий багатьом “Нойз”, тільки інші теми, і виконання інше.

Історія гурту коротко описана на багатьох ресурсах, а саме «3на4ок» – сайд-проект музикантів гурту «34»: вокаліста Сергія Седріка та бас-гітариста Дениса Баринова. Написавши навесні 2009 року 9 треків+1 fun-work, які не зовсім відповідають тому, що робила основна група, вони створили окремий диск, давши новому проекту ще одну навколоцифрову назву.”

Проект дуже молодий, якщо не сказати більше, але текстами вже змушує закохатися з перших рядків. Зважаючи на те, що відеозаписів концертів немає, точніше є лише одне відео, радуватиму я вас відповідно текстами з музикою.:)

“ждал тебя долго, устал быть гордым
для моего “ятебялюблю” не хватит ворда
путался в твоих сережках и запахах
ничего не кончено – начинаем заново
пробуем сначала спальню со свечами
целуемся, чтобы помнить, играем, чтобы качало
никаких тебе “нам больше вместе делать нечего”
галочкой отмечено “хорошего вечера”

ночь – моя девочка, моя девочка
в ночь моя девочка едет за рулем
в картах напутано, закрашены стрелочки
этому мальчику рано быть королем
но нам ли до смеха ли,
давай, поехали,
дорога такая – что-нибудь принесет
а вдруг мы по ложной?
да ладно, можно
я, обещаю, сегодня можно все”

Цей пост можна сміливо віднести до постів, які я не “пишу”, а саме що “народжу”. Поясню. Пост почав писатися ще в далекому другому жовтні, якщо не помиляюся, намагався писатися через пару днів після того, і ось зараз уже чи то третя, чи то четверта спроба пересилити себе, і доштопати його як слід:)

Є речі, які просто складно сказати чим, але врізаються в голову. Чи є глибоке значення в цих композиціях? Навряд чи. Чи є щось незвичне? Сумнівно. Тобто відразу я не зможу сказати, що мені подобається. Начебто і стиль виконання не зовсім той, який я люблю, з урахуванням нової любові до тих же “Тараканів” або заслуховуванням одних і тих же пісень “Слотів” по колу протягом місяця або навіть більше. Але щось є таке, що змушує нехитру мелодію грати в голові, навіть коли у плеєрі грає щось інше. 

Якщо порівняти, мені згадується дует Олександра Красовицького та Олександра Заранкіна з тих самих Animal джаZ, коли дві людини з одного колективу пишуть музику, яка виходить за рамки проекту, в якому вони беруть участь, але яка саме завдяки цьому знаходить своє життя. Своє ні з чим не порівнянне звучання. І зараз я все більше і більше спостерігаю появу не сольних виконавців, на кшталт того, як той же Князь пішов з КіШ’а і створив однойменну групу, або той же Артур Беркут, а саме коли так звана “група” поєднує в собі всього двох людей, які грають на одній хвилі. Це як ідеальні стосунки. Можна бути з ким завгодно, але коли ти з тією людиною, з якою мислиш однаково, все робиться краще.

“Она учится готовить по Харуки Мураками
И читает его брата Рю.
И обнимает меня сдержано холодными руками
И не слушает, что я говорю.
Ей всё равно как там дела моей непопулярной группы,
Но в контексте истории искусств,
Она однажды объявила все мои стихи неглупыми,
С условием – убрать немного чувств.
Я улыбнулся и, целуясь, пообещал себе не париться
И выключить свой внутренний радар.
Немного зол, что к нам в постель теперь ложится рядом с Маркесом
Известный режиссер Годар.
И до утра они с любимой говорят мне, что Playstation
Не больше, чем тинейджейрский груз.
Хотя когда она уходит парни носят мои вещи
И тащатся от группы The Roots.

И для неё Курт – это Воннегут, а для меня – Кобейн.
Для неё О-пять – суперкислород, а для меня – “again”.
Для неё музыка – это джаз, а для меня – Том Йорк.
Я иногда предлагаю ей тост за нас,
Но она не пьет. Она не пьет.
Она такая… взрослая.
Она такая взрослая! А я… а я.. а я. ая.”

Назвати стиль гурту чимось на кшталт “репу” складно, як мені здається. Роком теж важко назвати. За посиланням на ex.ua написано, що це “акустичний хіп-хоп”, що, мабуть, і є найкращим охарактеризуванням стилю. Стиль напрочуд приємний навіть мені. До речі, якщо раптом вам захочеться послухати гурт, завантажити їх альбом можна тут  ну  і за сумісництвом ось посилання на вірші, до речі на ЖЖ, там не тільки вірші, але вірші те, що теж сподобалося  http://aerococktail.livejournal.com/  та…Формспрінг  http://www.formspring.me/aerococktail .

До речі, зауважив, що записи не оновлюються по всіх акаунтах з 17 липня. Поки що так і не вдалося дізнатися, чому і що трапилося, але сподіватимусь, що просто люди вирішили трошки відпочити від творчості, тому що вже дуже зачепили їхні творіння. Ось вам до речі ще одне їхнє ж:

“И с каждым днем меня качает все реже и меньше
Земля покрыта тонкой сеткой из трещин
И есть причина, по которой я резче
Меня меняли на вещи. От женщин
Я жду не больше, чем они обещают
И всех не помню, но они мне прощают
Обмен заслуженный, ведь я отдаю им,
А они не вмещают.
Но иногда бывают лодки, что справляются с течением
Не делая ни шагу назад
И я такое называю приятным исключением
И преданно смотрю им в глаза
Не объяснишь потом, как-так
Что вроде бы было все заметано, но кто-то
почему-то не смог
Подружки выпили и на полу валяются мертвыми, такой вот необычный морг

В который входит она
И разбивает молотком мое сердце
И говорит, что мы не очень похожи
И накрывает мне лицо полотенцем
И убивает “До свиданья, Сережа”
А разве это не смотрелось красиво?
По крайней мере, где-то в самом начале
Но ярко-красный превращается в синий
И с каждым днем меня все меньше качает
И с каждым днем меня все меньше качает”

З творчістю первісної групи, тобто “34”, я ще не встиг познайомитися. Можливо з огляду на те, що останнім часом ось навіть не зміг змусити себе дописати цей пост, а можливо з тієї простої причини, що все, чим я захоплююся, я зустрічаю випадково, а не шукаю цілеспрямовано. Це як пісні Lumen чи Сплін. І ті, й інші останнім часом випустили по новому альбому, і як би обидва альбоми чекав, і обох виконавців дуже люблю, але…що у перших, що у других прослухав кілька пісень, закинув їх у плеєр, і вони крутяться по колу , а решту так і не прослухав поки що. 

Підводячи підсумок, скажу, що у групи є свій напрямок, який мені раніше не зустрічався, і… мабуть саме за це я виділю для них окреме місце у своєму плеєрі та у своїй голові. Колись знайшов на просторах мережі таку людину, як Юля Єлісєєва. Її в чомусь порівнювали з Янкою Дягілєвою і в чомусь схожість виразно була. Про що я? Так ось, у неї за весь час був записаний лише один альбом, причому спочатку знайшов його в самій огидній якості, але цей альбом завжди в повному обсязі залишався у мене в плеєрі. Головне не скільки у виконавця альбомів. Не те, чи був ти на їхніх концертах, чи не було можливості піти, не було бажання чи ще чогось. Головне, що подобається музика. Що ти її слухаєш і отримуєш задоволення. А скільки цього самого “задоволення” виконавці встигли записати – це вже інша річ 🙂

“Мы там у третьего столика, бар для алкоголиков,
Таких себе коллег. вернулся с моря Олег.
Привез обычную историю про женщину-кошку,
Поцелуях в лунных дорожках, все в прошлом.
Но говорит его неудержимо тянет назад
Смотреть в глаза, цветы, с балкона слезать
Точными фразами так узлы завязывать,
Чтобы не смогла развязать.

Но на его “Тебе понравится”,
Она ему – “Мы будем дружить, только дружить”
Мы не успеем состариться, если так будем жить.

Бармен спрячь меня,
Из чего захочешь, сделай эту стену,
Лишь бы до самого утра
Ей было не достать
Меня глазами или через память,
но до самого утра.”

На цій сумній, а може й не дуже “нотці” я…ні, не прощаюсь. Доб’ю вас ще кількома віршами цього автора. Тьху, де моє це саме…те саме, ну загалом ви зрозуміли. Загалом виконавець та автор віршів та текстів Сергій Локшин (Седрик), а акомпанує йому бас-гітарист тієї ж групи “34” Денис Барінов.

Обіцяні вірші 🙂

“У кого-то на ладонях линии ровные,
Жизнь понятная и борщ всегда на плите.
А у нее только и есть, что сердце огромное,
И глаза, которые светятся в темноте.

Да, у кого-то на ладонях линии ровные,
Машина с хромом и утро без рома.
А у нее в кулачках сжатых решимость танка.
И у нее собака, по имени Тайна.

Она не любит снег, за то, что тот тает.
И Тайна лает, ставит хозяйке лайки.
Пока на лапки клеит смешные латки,
Сосед играет на расстроенной балалайке.

Песню о тех, кто не по два, а по три раза платит.
Она слушает музыку, курит в окно вечерком.
Тайна в том, что удивлять надо было не синим чулком,
А прекрасным платьем.”


 

Upd. от 02.12.18

Хоча проект 3na4ok так і не відродився, нині тексти Сергія Локшина (Sedrik) можна почути у виконанні відомого українського колективу – гурту Kazka. На моїй пам’яті автором усіх пісень цього гурту був/є саме він. З урахуванням того, що одна з останніх пісень KAZKA — ПЛАКАЛА на даний момент має 65 млн. переглядів (це при тому, що текст українською, а в Україні живе у півтора рази менше людей) можна зробити висновок, що в тому чи іншому вигляді, Проте творчість цього автора знайшло свою аудиторію, ну а нижче, власне, ви можете бачити цю композицію

“Врятуюсь від слів твоїх буду ціла
За рік образ не складу ціну я
Горять, мости горять і сліз моря
Та знай це гра моя, менш слів – більше діла
Врятую від стріл твоїх хоч би тіло
Загнав під лід не знайду душу я
Болить, ой як болить, і кров кипить
Та донька вже не спить, менше слів – більше діла

Поплакала і стоп! Фіалка розцвіла
Засяяв день таємними знаками
І мама молода й закохана мала
На кухні всі однаково плакали

Зотліла ніч, зранку все стало сіре
Знайти нові кольори мушу я
Лице умий дощем, що треба ще?
Дай серцю під плащем – менше слів, більше віри”

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання