Ще одна подорож, ще одна історія, ще одне одноденне життя. Поїхали селами?)
Все більше освоюємо простори наших просторів, а з ними дізнаємось скільки цікавих та красивих місць є довкола. Кожна нова поїздка це така собі історія про те, де можна побувати, і щоразу це по новому, і з кожним разом все цікавіше.
Цього разу в поїздку вирушили удвох на триколіснику та пончику. Останній показав себе добре навіть при виїзді на дуже крутий ухил.
Кожна наша поїздка є ще одним доказом того, що подорожувати можна і на великах, які (умовно) не створені для таких умов. Щоразу безліч нових людей, бачачи нас, дізнаються, що велосипеди є за межами звичайних, непоказних, двоколісних залізяків, а також цікавляться тим, скільки такі чудики коштують і як на них їздити. Іноді мені здається, що моя мета долучити більше людей до веложизні і пересадити на два/три колеса (поки що) рухається семимильними кроками. Більше їздиш – більше людей дізнаються про такий транспорт, а отже в перспективі також їздитимуть оном. Нова мета у житті? Мабуть, а поки що милуємося чуйною фотографією з поїздки 🙂
Землю селянам! Ровери бабам! 🙂
…А потім ще і спускатись доведеться…
“Іскри між рукавами
Зайдеш за межі серця
Цей світ мене заводить
Цей світ – моя залежністьТане вчорашня втома
В довгому коридорі
В цьому маленькому домі
Я залишаюсь собою…Де твоє ліжко у моєму морі
Твої танці розгойдують мій човен
Шаленій, я міг би бути вільним
Далеко від дому,
Але не зараз
Але ніколи…”
…and відео