Ідейні сни

Останнім часом, через моє нове захоплення, я не можу спати. Займатися я почала лише таким собі рукоділлям.

Певного поки що нічого, мені просто подобається працювати з різними матеріалами та техніками. Щось приклеювати, щось розфарбовувати, десь щось плести та вигадувати щось нове – все це зараз мене захопило настільки, що більше ні про що інше я не можу думати! Підбір матеріалу, пошуки якихось цікавих рішень – все це у моїй голові стало створювати хаос.

Цей “хаос” був у хорошому сенсі. Мені подобається, що в мене в голові такий собі кольоровий вибух ідей! Мені хочеться, що творити, щось робити, нехай я дуже мало поки що створила речей, але сам їхній вигляд і свідомість того, що це моїми руками зроблено приводить мене в дикий захват і надихає! Але в останній тиждень все це вийшло з-під контролю. Усі мої ідеї мені стали снитися, не просто сниться, а в готовому вигляді. Що я все вже зробила, що в мене все це не виходить, що всі мої старання та прагнення марні. Уві сні постійно переживаю з цього приводу, все це досягло такої точки, що я не просто не висипаюся, а не можу щось робити. Грубо кажучи за ніч, я все це пережила і втомилася емоційно настільки, що вдень я вже не можу взятися за роботу. Я вже вимотана, я вже її зробила та отримала формально негативний результат. Так, в реальності це не правда – адже я не створила річ, я не пережила цю мить її творіння, але тільки сил на її створення у мене не залишається! Я дивлюся на всі речі, які я маю, на всі ці чудові предмети для реалізації всіх моїх задумів і у мене стільки, здавалося б, бажання їсти все це робити, втілювати і продовжувати шукати якісь дрібниці далі, але кожного разу після сну я не маю на це сил. Я зла, розбита, невдоволена та вимотана. Вимотана саме емоційно. Наче через сон з мене витягують усі ідеї, позбавляють сили. Все це вже почало змішуватися з реальністю – я не знаю де мені справді наснилося, а де було насправді. Таке собі існування на межі реальності. Проте я дуже сподіваюся, що всі ці сни мене залишать і я зможу реалізуватися на повну силу.

Давно зі мною такого не було. Точніше, давно мене так нічого не захоплювало повністю, ще з часів захоплення гітарою, а це вже понад 10 років тому! Це чудове почуття ейфорії від свідомості, що тобі подобається щось робити, що в даному життєвому відрізку ти бачиш себе саме в цій справі. Це дивовижне почуття, коли ти на речі починаєш дивитися інакше, практично у всьому ти починаєш шукати матеріали для створення чогось нового, можливо незвичайного, і звичайно, щоб це було ще й корисним. На кожен предмет ти дивишся з думкою про те, як його можна змінити, прикрасити або вдосконалити. Я дуже намагаюся зараз зберегти це почуття, не дати собі перегоріти задумками і не залишити все на півдорозі. Я знаю, що мені не вистачає впевненості в собі, у своїх силах, мені завжди здається, що в мене нічого не вийде. що я недостатньо хороша для створення чогось, що мені не вистачить ідей, креативності та чогось ще. Я старанно намагаюся все це перебороти – у мене має все вийде, інакше за це навіть не варто братися. Але поки що моя проблема всі ці сни. Раніше вони все-таки допомагали мені втілювати ідеї – щось наснилося і я відразу йшла робити або шукати шляхи реалізації. Але зараз поки я з ними не впораюся далі я не зможу піти, як би я не хотіла цього. Мені треба черпати десь сили, а насправді я не відпочиваю навіть нічого не роблячи. Звучить це якось дивно, але описати я інакше не можу. Раніше вони все-таки допомагали мені втілювати ідеї – щось наснилося і я відразу йшла робити або шукати шляхи реалізації. Але зараз поки я з ними не впораюся далі я не зможу піти, як би я не хотіла цього. Мені треба черпати десь сили, а насправді я не відпочиваю навіть нічого не роблячи. Звучить це якось дивно, але описати я інакше не можу. Раніше вони все-таки допомагали мені втілювати ідеї – щось наснилося і я відразу йшла робити або шукати шляхи реалізації. Але зараз поки я з ними не впораюся далі я не зможу піти, як би я не хотіла цього. Мені треба черпати десь сили, а насправді я не відпочиваю навіть нічого не роблячи. Звучить це якось дивно, але описати я інакше не можу.

А це одна з перших моїх робіт. Нею я пишаюсь найбільше насамперед тому, що вона зроблена з бісеру, а працювати з ним мені вкрай складно. Мені здається, що у неї закінчений вигляд – що ця робота повна, її не треба доопрацьовувати, щось їй зраджувати чи переробляти. Вона повністю завершена! Звичайно вона далека від ідеалу і не настільки професійна, але щоразу дивлячись на неї я завжди хочу продовжувати працювати, творити! Можна сказати, вона мене надихає і дає надію, що в мене все може вийде!

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання