Інтерв’ю з електро-вампіром (Сашка розповідає про свій триколісний електровелосипед)

Розмінявши перші півтори сотні кілометрів дороги електротранспортом, нам є що вам про нього розповісти. Послухаймо? 🙂

Насправді тут мала бути красива відео-версія інтерв’ю в лісі (буквально), але моя криворука натура не дозволила нормально все сфотографувати, тому ґвалтуйте очі і читайте-читайте 🙂

– Який ваш досвід їзди велосипедом?

Досвіду по суті немає, тому що я лише у 2014 році навчилася їздити велосипедом. Це був кінець сезону та поїздок було не дуже багато. Потім рік була перерва і я майже наново вчилася. У місті особливо й нікуди було їздити й ніде, тим більше що машин я на дорозі дуже боялася, через що часто доводилося зупинятися і такі поїздки особливо насолоди та й досвіду катання не додали.

– Як вам цей велосипед загалом та його електро-інкарнація? Як він у порівнянні із двоколісним велосипедом?

Триколісник мені якось з першого погляду запал у душу. Їздити на ньому незвично, але дуже зручно у плані величезного кошика – можна брати на прогулянки із собою все, що завгодно. Мотор додав можливість їздити у більш тривалі поїздки, можна без проблем підніматися на високі гірки. Мені їздити на ньому комфортніше, ніж двоколісним. Я впевненіше почуваюся на дорозі, машини намагаються самі мене об’їжджати. Великий плюс для мене в тому, що я вільно можу дивитися на всі боки, розглядати пейзажі які ми проїжджаємо, при цьому мені не обов’язково зупинятися. На звичайному велосипеді для мене мало можливо, там потрібно тримати дорогу.

– Чи важко було звикнути керувати ним (навчитися їздити)?

Спочатку здавалося, що він сам їде, куди захоче. Кермо сам по собі крутився на всі боки і я була майже готова відмовитися від ідеї ним керувати. Але після буквально пари спроб я вже могла впоратися з ним і протягом декількох днів їздила абсолютно вільно. Звичайно є певні нюанси в їзді, треба пристосуватися до керування його вагою – якщо його починає нахиляти в один бік, то самій мені доводиться переважувати на інший, такі ситуації бувають, коли є нахил дороги і задні колеса починають нахиляти весь велосипед за собою. Загалом можна сказати, що звикання до нього йде досі – на дорозі бувають абсолютно не передбачувані ситуації та треба вчасно зманеврувати, а з його габаритами це не просто.

– Для яких цілей найчастіше використовується?

Абсолютно для різних цілей. Це така собі робоча конячка. І по магазинах просто покататися.

– Як часто використовується?

Щодня, якщо не дощ на вулиці 🙂

– Наскільки було комфортно їздити без електротяги?

Без електротяги на ньому є просто фізично непереборні підйоми. В іншому на ньому їздити зручно завжди, хоч і важкувато місцями. Мотор додав можливість більше та довше подорожувати.

– Як далеко ви їздите на ньому?

Поки що найдальша поїздка була за 25 км. Це не дуже далеко, оскільки це відстань в обидві сторони. Та й поїздки поки що лише до найближчих населених пунктів. Сподіваюся, далі буде більше.

– Чи страшно залишати без нагляду?

З одного боку є розуміння, що на ньому навряд чи хтось просто зможе виїхати або забрати його на собі, а з іншого можу зняти екран або ліхтарик, дзвіночок. Тому якось не спокійно, коли я його надовго залишаю.

– Чи є інтерес до цього транспорту з боку перехожих?

Ще дня не минуло, щоб мене не зупинили на вулиці і не розпитали про нього. До уваги він привертає дуже багато, всі дивляться з цікавістю, хтось обов’язково попросить покататися.

– Чи траплялися аварії і наскільки серйозні, якщо так?

Пішоходів поки що не збивала, в машини не врізалася, а ось уже двічі завалювалася на бочок:) Це смішно і не смішно одночасно. Тут начебто стійкість більше і впасти по ідеї на ньому складніше, але є такі місця на дорозі, коли його починає нахиляти і ось тут головне його утримати, якщо не встиг вчасно утримати – раз і ти вже разом з ним ліг відпочити:)

– Наскільки комфортно/не комфортно їздити за межами асфальту?

Тут справа не в асфальті, а як дорога рівна. Це може бути і путівець, але головне щоб без особливих ям, вибоїн і каменів. Звичайно, коли ми їхали до Форту, то там дороги не було взагалі. Прохідність для такого велосипеда там важка, але якось з’їздили. Звичайно він зовсім не пристосований для бездоріжжя, та третє колесо дуже заважає місцями, але немає нічого неможливого! Звичайно ще важливу роль відіграють покришки. У моїх більше зчеплення з гладкою дорогою, якщо поставити спеціалізовані для бездоріжжя, то їхати буде трохи комфортніше.

– Чого вам у ньому не вистачає/що хотілося б додати?

Загалом я задоволена своїм транспортом і відчуваю до нього найніжніші почуття. Звичайно хотілося б, щоб кошик закривався, цього іноді дуже не вистачає, хотілося б ще дзеркало заднього виду, ну і ще один кошик спереду – кошиків багато не буває!

Ось таке коротке інтерв’ю у нас вийшло. Можливо у вас є якісь питання щодо нашого нового транспорту? Задавайте їх у коментарях, і ми з радістю дамо на них відповідь! 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання