Підсумки року, переїзду, other

Давно тут нічого не проскакувало. Багато хто пишуть про підсумки року і все таке інше. Давайте і ми підіб’ємо його підсумки, тим більше що підбивати є що 🙂

Почну з любовної фотографії двох чудиків 🙂

За мірками нормальних людей цей рік, можливо, не можна назвати найлегшим. За нього ми встигли продати квартиру, купити будинок у зовсім іншій частині країни, переїхати, зайнятися городом, садом, будинком, щось довести до пуття, щось зібрати, щось закатати, і загалом рік хоч і був не самим. легким, але ми з цим впоралися і можна підбити якісь проміжні результати виконаної роботи.

Будинок

З глобального – не встигнувши переїхати ми вже почали розгрібати все від завалів, розчищати сад від заростей і город від трави, трохи засадили відразу ж город тим, що нам було потрібно (овочі у всій їхній різноманітності), трохи встигли розібрати мотлох тих хто жив тут раніше . Хламу (не дивлячись на спалений ними ж) залишилося дуже багато, а з урахуванням що люди виявилися не найприємнішими позбавлятися довелося навіть більшої кількості всього і вся, ніж планувалося. Коли розібралися з городом, почався збір урожаю і цього року ми на собі відчули всю силу саду та городу. Все, що закочувалося у нас було зі своєї ділянки, трохи допомагали сусіди (а ми своєю чергою їм). Щоб була зрозуміла глобальність, ось цитата зразкової кількості того що є:

5 абрикос, 4 вишні, приблизно 14 яблунь, близько 4 груш, близько 3 слив, теоретично одна айва, 2 персики, кілька кущів чорноплід, малина, суниця до зими була, смородини кущів 10, волоських горіхів штук 5 і один здоровий у дворі , лісового горіха дерев 5

Кукурудзи цього року наїлися стільки, скільки не їли за все життя, прожите в Одесі. По овочах також повністю забезпечені всім своїм. Загалом переваги відчули одразу. Окремо хотілося б відзначити, що вода тут є сільська і з колодязя. Друга взагалі безкоштовно, а за другою за пів року сплатили щось близько 40 гривень без урахування обсягів, які використовувалися як для себе, так і для поливу. По газу також витрата в середньому до 6-8 кубів на місяць, тобто в середньому 50 грн. Електрика дуже залежить від того, що використовуємо. Сушіння наприклад багато споживає і коли косив траву також витрата електрики була вищою, але найбільший рахунок на оплату був щось близько 800 грн. Землі у нас тут 33 сотки, але поділена так що за неї не потрібно платити (приватизована, близько 21-22 соток під забудову, інші город), тому по суті все за що сплачуємо цю електрику та газ з водою. Що ж до опалення там окрема історія.

Ми вирішили що опалюватимемо дровами. Замовили 3 машини, які в сумі вийшли десь на 13500 грн (21 складометр (умовний куб) дров). За розрахунками вистачило б двох машин на весь час, але про запас взяли три. Зараз ось навіть першу машину ще не використали. Якби топили газом, то витрата газу сусідами з котлами (і субсидіями) близько 500-550 куб.м., тобто близько 3675 грн на місяць. Майже те саме, що за машину дров, яких нам вистачить на більш тривалий період. З урахуванням що у нас котел старих часів, думаю що із сучасним витрата палива буде меншою, а якщо утеплити дах так і зовсім різниця між витратою дров та газу буде ще вищою, отже і по грошах опалення буде дешевшим. В Одесі опалення у двокімнатній квартирі коштує близько 2000 грн на місяць, це за 40-45 кв.м. площі. Будинок у нас майже 90 квадратів,

Витрати додому переважно ” хочеться світло ” , ” хочеться щось змінити ” тощо. Так, вони неодмінно вищі, ніж у людей, які живуть у квартирі. Але якщо порахувати, що у нас госп. будівель на зразок гаража, двоповерхової літньої кухні, пари сараїв і т.д. більше ніж кімнат у елітних квартирах, я би сказав що це повністю покриває потребу у додаткових витратах.

На відміну від квартири є купа місця, де можна робити все, що заманеться душі (наприклад, пофарбувати стелаж або ніжки столу зовсім не є проблемою, як це було в квартирі).

Місце

Вибір міста для переїзду був дуже трудомістким. Іноді здавалося, що просто неможливо знайти щось, що було б нормально по нашому бюджету, при цьому залишилося трохи грошей на покупку найнеобхіднішого і звичайно нормально виглядало і щоб це було тим місцем, де хотілося б жити. Власне після поїздки до тернопільської області (той же Збараж) Дубно був фактично другим містом, яке ми побачили на власні очі (Тернопіль не береться до уваги). Поїздка туди була спонтанною, мовляв “тут всього 100 км, давай проїдемося, якщо поруч відразу подивимося що там і як. У результаті за день було наїжджено близько сотень двох кілометрів, і в Дубно, як і в Збаражі, нам зустрілися відносно затишні (і доречні по грошах) будиночки, але було відчуття чогось “не того”. В результаті поїздка закінчилася тим, що приїхали в останній будинок, по дорозі познайомилися з Пашею та його малим (він нас і завіз туди) і як згодом виявилося це і став наш дім. Загалом також не без нюансів, але плюсів було значно більше, тож сумнівів у виборі не залишалося.

Саме місто дуже сподобалося, безліч магазинів, інфраструктура з можливістю без проблем дістатися однієї з трьох найближчих новин (Львів, Тернопіль, Рівне), а також залізничне сполучення прямо з Дубно з багатьма великими містами країни. Також є можливість автобусом поїхати в ту саму Польщу прямо з цього ж міста. Хороші люди. Скрізь акуратно, чисто, кожен будинок обов’язково має квітник або клумбу, садок. По всьому місту є крім звичайних баків для сміття також і баки для пластику. Не дивлячись на відносно невеликі розміри (оманливо дуже, з огляду на те, що в місті проживає близько 40 тис. осіб), у місті є маршрутки яких тут близько 20 маршрутів. Для дітей та пенсіонерів діють пільги. Транспорт ходить строго за графіком та зупиняється виключно на зупинках. Більшість зупинок зроблено капітально (викладено з цегли). Велодоріжок немає, але по-перше водії об’їжджають десятою дорогою всіх, хто на велосипедах, по-друге, пішохідна зона (тротуари) зроблені так, що на них без проблем знайдеться дорога і для велосипедистів, і для звичайних пішоходів. Є кілька повноцінно працюючих заводів (у тому числі той, що випускає відомі по всій Україні сири “Комо”). Також у Дубні є свій музичний фестиваль – Тарас Бульба, який проводиться наприкінці літа. Є свій замок, який відновили і за яким стежать. Ще помітили, що тут безліч людей з різною вірою і що певною мірою дивно було для нас – по суті, кожна віра має свою церкву. Про місто можна розповідати дуже багато, але в ньому швидше потрібно просто один раз побувати, щоб зрозуміти, наскільки він прекрасний. Складно було уявити, що за такий короткий термін вдасться знайти місто,

Люди

Про людей як і місто можна говорити багато і довго. Усі привітні. Намагаються допомогти чим можуть. Незвичайно було в магазині спостерігати як не радять щось купувати, бо воно “давно лежить”. Вже є якесь коло спілкування, яке поступово розширюється і за півроку напевно складно згадати якусь людину, яка б викликала негативні емоції (не рахуючи колишніх господарів тепер уже нашого будинку, але там окрема історія). Будинок складається з двох половин і в другій живе 86-річна бабуся – тітка Таїса (правда складно назвати бабусею людину, яка у своєму віці та городом займається, і по дому справи робить. Для цих місць це нормально, а в Одесі в такому віці зазвичай бабусі сидять на лавочках під будинком і обговорюють усіх і вся). З рештою сусідів також швидко налагодився контакт і в разі чого завжди один одному допомагаємо, ходимо в гості. Це все мені дуже нагадує часи коли у дитинстві ми жили однією великою родиною із сусідами, святкували разом усі свята, вітали одне одного. І ось тут я це вперше відтоді відчув.

Тварини

За той час, що ми тут живемо, у нас встиг побувати собака і зараз живе кіт (причому кіт живе відразу на всі чотири будинки, тому що гуляє і ловить мишей скрізь). Історія з Гризиком (собачкою Грізлі) почалася з того, що нам під паркан підкинули двох вівчароподібних цуценят, які як маленькі тролі жили у нас під містком. Ми їх підгодували, приручили, Гризик залишився жити у нас, а другого чудика забрала жінка (у неї не стало собачки за трагічними обставинами, а тут ми розмістили оголошення про те, що є щенята). Останнім часом вона тікала з дому і закінчилася вся ця історія тим, що або збила машина, або загризли чужі собаки (тут парочка бігає, а її ми знайшли поряд з будинком вже на жаль не живий).

Що ж до котика Артеміса – він нас знайшов сам, коли ми поверталися з магазину. Приблудився до нас. Ми не звертали уваги. Ну він з нами дійшов до дому, а на ранок виявилося, що він сидить на горіху поруч із парканом і репетує на всю округу мовляв “врятуйте мене, я не вмію злазити по деревах”. Природно зняли, природно так у нас з’явився нововрятований котик (мабуть засранець спеціально заліз щоб врятували, типу “тепер я вам зобов’язаний, тому житиму з вами” 🙂). До речі, того ж дня майже одразу виліз на абрикосу поряд із домом зростаючу, а з неї вже й на будинок. Довелося знову знімати. Зараз бігає і лазить деревами сам без проблем (по алюмінієвих сходах, як виявилося, також вміє лазити). Дуже добрий за характером, шкодить не дуже багато, добре ловить мишей, а ще він повністю білосніжний. Спочатку були якісь руді незрозумілі плями на голові, потім сірі плями по всій спині (але це вже наслідки кохання Гризьки до котика, а любила вона в першу чергу бігати йому по голові з приводом і без 🙂). Зараз з горем навпіл він живе в будинку (адже холоду), бігаючи на вулицю погуляти.

А … ще кури сусідські забігали, але думаю вони не в рахунок 🙂

Погода

Як не згадати про погоду? Погода тут у принципі та сама, що була і в Одесі, правда, трохи більше дощів (хоча люди всі кажуть, що це цього року так багато влітку дощів було, а зазвичай посушливіше). При мінусовій температурі, якщо немає вітру, цілком собі можна працювати у дворі і займатися справами на вулиці. Мінус тут був уже до -15 градусів протягом декількох днів, але в основному не відчувалося. Снігу більше ніж в Одесі та сльоти як такої немає. Тобто в основному якщо і тане то за пару днів, а якщо випав, то лежить, а не “незрозуміло що”. Влітку в будинку не жарко, взимку як встигли помітити у нас навіть з протоплюванням протягом вечірньо-нічного часу в будинку цілком тепло (сусіди протоплюють протягом усього дня, наприклад), тому навіть у тому вигляді, що будинок зараз нам у будь-яку погоду тепло і затишно. Цього року всіляко утеплюватимемо будинок,

Загалом погода нам припала до душі. Немає сильної спеки чи якогось неймовірного холоду. У чомусь комфортніше, ніж була там, де жили раніше. Вболіваємо менше. Сашка, наприклад, тільки раз ось захворіла зараз, я ж і поки особливо і не хворів зовсім.

Про головне розповів, про решту постараюся своєчасно ділитися по можливості (дуже багато справ, дуже мало часу), а поки що хочу додати трішки фотографій, щоб хоч якось урізноманітнити “сухий текст” 🙂

Почну з грубки. Завжди мріяли щоб у нас була справжня піч (а як її називати російською чи українською це кому як подобається). І ось вона у нас є:)

У ній виходять чудові гарячі бутерброди!

Не менш чудовою виходить і випічка. Булочки готові буквально за 10 хвилин! 🙂

Не менше порадував і цьогорічний урожай. Усі абрикоси вирішили нас порадувати – на фото ту кількість, яку ми збирали щодня з тієї чи іншої абрикоси)

Тазик для варення цього року став у нагоді як ніколи раніше. Чого у ньому цього року тільки не варилося 🙂

Деякі ягоди тішили нас аж до кінця листопада (насправді далі). Фото зняте у 20-х числах листопада

Напевно це перший рік у нашому житті, коли ми стільки переробили та з’їли найрізноманітніших ягід, наприклад ось ягідний коктейль із суниці, малини та чорної малини

Власне наша колись лісова німфа Гризя побігала садом 🙂

А котик у перервах між пробіжками, як видно по фото, робив їй масаж 🙂

А ще те, що раніше фотографувалося десь на прогулянках, тепер стало цілком фотографабельно прямо у себе в саду! 🙂

Природно ближче до зими підготувалися до холодів – одна машина дров на місці, що раніше було вольєром для великого собаки.

Ну і який приватний будинок без вина? Винограду наросло дуже багато, ніж ми й скористалися наробивши десятки літрів вина. Виноград правда був кислуватий (не дозрів через кількість), але вино вийшло цілком непогане

Ну і звичайно ж трохи городу. Все що праворуч і до кінця де бетонні конструкції – наш город 🙂

“И что дальше уже все равно,
И, если все это всего лишь кино,
Я буду молиться о том, чтоб оно не кончалось.”(с)Cheshires

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання