“…Чомусь так хочеться мені
Для тебе пісню заспівати…”
Зараз я переживаю період, коли здається, що варіант “поснідав, пішов на роботу, пообідав, прийшов додому, повечеряв, спати…” був би свого роду відпочинком чи відпусткою. У моєму житті було кілька нечисленних періодів, коли я мешкав певний вид робіт. Спочатку бігав з листівками і був вільний у часі, потім була робота, де потрібно було в певний час з’являтися. Після роботи, де графік з 10 до 18, два вихідні. Фріланс, після нього “приїжджай у нас поламалося”. І ось зараз я проживаю ще один дивніший період, що поєднує в собі фріланс (коли хочу тоді роблю), роботу за графіком (“коли хочу” обмежено “якщо не зроблю лежатиме гіркою, а не продаватися”), під соусом “приїжджай у нас працює”, т.к. з колись 4-5 робіт я залишив тільки дві (іноді я замислююсь, насправді, чи так я прагнув зберегти ту чи іншу роботу? Мабуть ні).
На мені пошук, закупівля, розміщення, опис, фото, ремонт, стеження за “чого потрібно придбати, щоб не брати у нас” і т.д. Чи не кожен день (майже завжди якщо бути точнішим) хтось дзвонить і чимось цікавиться (рідше постійні, частіше нові. Ух би таке на цьому блозі, а?:)), хтось пропонує абсурдні пропозиції. Поступово вся ця “махіна” (тим хто бачив квартиру року півтора-два тому і зараз – зрозуміє) набирає обертів, і є чітке розуміння, що ще трохи і тебе вже не буде за межами цього життя. Ва банк. Або так чи з нуля, у зовсім іншому напрямку та з іншою ідеєю. У мене немає страху, що в один день це все може впасти, закінчитися, щось трапиться і поняття “торгівлі” посилатиметься благим матом. Не буде цього – буде щось інше, не менш цікаве для мене, адже мені майже 27,
Якщо раніше я бачив світ аж до того, що у 40 років у мене має бути якийсь свій “заклад” тощо, а в 30 своя нерухомість, то зараз є лише ідея знайти десь будинок, продовжити розвивати поточне напрямок і…там вже за обставинами. І в цілому цей пост швидше про те, що часом життя за графіком здається більш прийнятним і простим, ніж працювати на себе і для себе, адже за графіком ти хоча б знаєш, коли у тебе вихідна, відпустка, лікарняні і не замислюєшся про те, що чогось не встиг.
“…Коли буває від усіх
Ховаю я себе за ґрати,
Чомусь так хочеться мені
Твою безмежність відчувати…”