Криза середнього..

Поговоримо про кризу без кризи. Тобто ні про що 🙂

У моїй системі координат є статті ні про що. Це одна з них, тож далі можна не читати 🙂

Читаєте? Ну гаразд, куди ж від вас дінешся …)

Хоча в деякі періоди цього року і було складно, загалом я прагнув сприймати все, що пройшло через призму доброго чи нейтрального. І все ж таки десь на поверхні свідомості я розумію, що це як знеболювальне. Воно лише гасить відчуття, але не прибирає першопричину болю. Або під гнітом цього всього, або через справ, що навалилися, мені не хочеться писати. Немає чогось, що викликало б бурю емоцій, а все, що поза, йде в Нотс. Я хочу хоча б 5-6 постів на місяць, але остання справа вичавлюватиме щось хороше, намагаючись не порушувати картину гармонії. Я вриваюся в новий проект, і я навіть розумію, що я в ньому шукаю – спілкування та натхнення. Але в цілому це вдається не зовсім, за те на шиї у мене ще +1 камінь, що тягне мене неодмінно вниз.

За фактом, все це не криза, а необхідність відпочинку. Від роботи, від домашніх справ і проблем, від того, що раз на мене навалюється. Але я не можу собі дозволити цей відпочинок, зокрема, зараз. Мені потрібно колупати нотик, мені потрібно розбиратися з бліхами, мені потрібно займатися дровами, я давно не писав у блог, у мене умовно давно було нове відео, і таке інше. Все це скрізь слідує за мною, “і тому я так повільно ходжу”(с). Прекрасно писати сльозливі пости про те, що ти не знаєш, чому все так і що робити далі, а тут навпаки. Жаль, що знаєш першоджерело проблеми, і… все одно не можеш її вирішити.

Печаль цього блогу в тому, що половина відвідувачів приходить почитати і те, як прибрати пароль, а друга половина все інше, але й перші і другі мали на увазі що-небудь десь відписати на тему “о..круто, я також думаю” або “ваші думки вкрай тупі”. І це породжує причину ведення мною Ютуба і лише.

Я помітив, що в житті бувають дві крайності. Перша з них – хороше життя і хронові відносини, а друга – хороші відносини в мінус хорошому житті. І ось стосунки як би у нас знову на такому собі піку, коли все добре, є розуміння і так далі, і напевно тим хренові і відбуваються речі, які, втім, і роблять нас ближчими. Тож нехай же хрень за межами відносин триває вічно 😀

Якщо ж без жартів, я хочу організувати свій час. Щоб усе встигалось і нічого не закидалося. Ось навіть цей пост як можливість виговоритись приведе до того, що в мене знайдуться сили та бажання про щось докладно розповідати. Поки ж відчуття вигорілого, а точніше згаслого ґноту. Можливо, натхнення у мене є тільки коли я переживаю яскраві (не важливо, хороші чи погані) емоції. Саме тому наступний пост, ймовірно, буде про АІУ, як про крайню міру серіальної гидоти.

Знаєте, що я зроблю зараз? Піду і помру раз-два у Dead Cells. Нехай це буде першим кроком до одужання від “середньої кризи”. Усі справи на завтра залишу 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання