“Люди, вокзали, дощі …”

Поговоримо про людей та їх сприйняття, а також всякі там Інтернети:)

Почну з продовження цитати, бо як без цього?

“…время наше почти на исходе.
Счастье где-то внутри,
Я говорю “спасибо”, и все же
Так неспокойно, непоправимо, невыносимо молчать.”

Завжди серед своїх інтересів ставив людей перше місце. Мені цікаві люди. Їхні звички. Думки. Те, що вони роблять і як себе проявляють. Добре коли людина гарна. Погано коли поганий. Кожна людина обов’язково щось робить або доповнюючи цей світ чимось новим, або руйнуючи його своїми вчинками чи думками.

За понад десять років я встиг поспілкуватися з людьми з різних точок планети (Інтернет наше все, ага), в комусь встигав розчаруватися, кимось захоплювався, від когось хотілося якнайшвидше втекти і втекти, а з кимсь годинник у розмовах неслися як секунди, і як хтось ловить кожну краплю кави, хотілося ловити кожну висловлену думку.

Зараз люди (або їх сприйняття) трохи змінилися і кожну людину швидше вивчаєш. У дусі серіалу який зараз дивимося (Думати як злочинець. Серіал хрень, але ефір треба забивати чимось:)), спочатку вивчаєш людину всіма можливими шляхами (уже повірте, їх багато), дізнаєшся його інтереси, улюблену музику, серіали, і вирішуєш чи варто з ним спілкуватися.

Як не крути, а Інтернет вніс свої корективи у спілкування між людьми і якщо раніше для того, щоб дізнатися щось про когось потрібно було особисто запитувати у людини чи її знайомих, то зараз 90% інформації про більшість людей перебувають у вільному доступі і, як би дивно не звучало, надається самими ж людьми. Хтось постить 100 500 першу фотографію в “Інстаграмчег”, у когось стрічка Твіттера складається з сотень щохвилинних записів, хтось навіть реєструється на всяких там “запитання” сервісах щоб його запитали про щось обов’язково таємне, але не настільки потаємне щоб було не соромно розповісти, адже про це “запитаймене” знають усі в т.ч. бабуся, сусідка та купи друзів і не дуже.

Раніше люди продавали товари чи послуги, то зараз люди продають людей, а якщо бути точнішими – самі себе…

“Люди-вокзалы, люди-вокзалы, люди-города,
твои-мои-наши,
люди-вокзалы, люди-вокзалы, люди-города,
и часть меня осталась там,
в ваших руках, в ваших глазах, где совсем недавно было отражение меня.
Люди-города, люди-города, люди-города, люди-города.”

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання