Молодість та панк рок чи “Хто всі ці люди?”

Я не пам’ятаю дня, і умовно пам’ятаю рік, а це був рік так 2004. Чим він був примітний? Тим, що цього року рівно пів життя, як я слухаю рок. Панк рок. Поговоримо? 🙂

Починалося все умовно з панку, бо слухалося тоді щось на кшталт Короля і Шута, і тільки пізніше у мене в навушниках гратиме Летов, Дягілєва, Пурген, менш відомі The Mausoleum, Pornoavtomats, FPG, Бригадний Підряд і т.д.

Мені подобалася ідея. Культура, але в моєму розумінні це все відрізнялося від типового “нажертись і обригатися”. Саме тому я “гасив” переважно сам із собою, а з неформалами в основному влітку, перебуваючи в селі (там це більше мало). Пам’ятаю як у році 2005, коли тільки вступив до технікуму, зробив собі круті джинси…нашив на них купу нашивок – Арія, Металіка, КіШ, щось начебто не слухаються мною Чілдрен оф Бодом, природно там була пара шпильок, і…ланцюг . Матераючи, я її сам зробив із дроту доки був у селі (точніше навіть кілька). Скромний я в такому прикиді почував себе відверто ніяково. Не люблячи привертати якусь увагу у своїй групі в технікумі, я був єдиною людиною (брешу) хто слухав таку музику. Що цікаво там же я дружив з людьми, що слухають реп,

У той час я міг проходити кілька десятків кілометрів за день, блукаючи містом у гордій самоті з пляшкою пива в руці, і улюбленою музикою в навушниках. Чи ходив я на протести? Ні. Адже головний протест у мене завжди був усередині. І зводився він до того, щоб намагатися якнайбільше не бути говном. По відношенню до інших, по відношенню до себе. Такий собі протест проти себе самого. І в чомусь з гордістю можу сказати, що я це несу за собою й донині, ось уже як пів життя.

Музика змінилася, зараз я умовно слухаю все, але порівняно недавно ми собі відкрили тих же Тараканів, Порнофільми, Useless ID. Встигли побувати на концерті перших, були на FPG, Бригадному Підряді, але в цілому не проти пустити скупу сльозу, слухаючи того ж Лєтова, а десь на поличці у мене лежить так і не прочитана (подарована колись майже відомим нині поетом Євгеном, більш відомим, як Ес Соя) “Я не вірю в анархію”.

Про що цей пост? Мабуть, що є речі, які нам такі близькі, що залишаються з нами на все життя.

“Я смотрю на эти лица,
кто кем стал теперь
10 лет назад, десятый класс

Каждый выходил в мир
Через собственную дверь
Кто мог знать, что ждет снаружи нас?”

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання