Переїзд ч.2. Східніше

А з чого, власне, розпочати? Почнемо з кінця – переїзд.

Спочатку планувалося, що запис допоможе мені якось устаканити сумбур у моїй голові, але з одного боку сумбуру стало тільки більше, а з іншого прийшла якась ясність. Останні 4 дні були складними, і я хотів би якось їх структурувати. Їх і останні 4 роки?

Якщо уявити у простій площині, що зараз відбувається – це приблизно як розлучення в день річниці весілля. Тобто. без тижня 4 роки, як ми сюди переїхали, і без цього тижня ми їдемо шукати…новий будинок

Нічого страшного не трапилося, просто прийшло розуміння, що щось не те. Спочатку була ідея подивитися по здоров’ю до кінця літа, і там, якщо краще не стане (погано було і в мене і у Сашки виникли проблеми) – продати будинок і переїхати в … квартиру. Але мораль була така, що … квартири та будинки подорожчали, а поміняти будинок на 2 кімнати якось “западло”. Полізли варіанти на кшталт виїхати в будинок бабусь, пожити ближче до родичів, якось простіше може там би жилося, всі справи…і поступово шукати собі будиночок чи квартиру, куди б згодом переїхати. Але цей варіант, незважаючи на всю свою реальність, здався якимсь депровим і безрезультатним, чи що? А отже, потрібно шукати третій варіант.

Третій варіант збігся з тим, що в одній області, що знаходиться на схід від нашого місця розташування, досить доступне житло. А значить… так-так. Значить, потрібно продавати своє і їхати дивитися те. Але ми пішли від теми, повернемося до неї.

Що не так

Послушайте песню, она не про Вас,
Послушайте! В песне ни слова о Вас. Шутка!
Он требует всё. Ни жива – ни мертва
Отдам Ему паузы и промежутки…(с)Р.А.

Найскладніше – це знайти для себе причини, що саме тут не так. Де ми зараз живемо. І навіщо переїжджати. Але складність виникає не лише коли щось “не так”, а й коли ти не можеш чітко сказати, що тобі подобається. Життя знаходиться в нейтральній позиції, коли ти не на що особливо явно не скаржишся, але в той же час споконвічно здається, що ти виконуєш свою функцію і тільки. Не більше. У широкому значенні за 4 роки не було досягнуто жодної мети, поставленої під час переїзду. Ми не придбали тут друзів, ми не влилися в середу, ми не доїхали до фестивалів, та й загалом часом роботи було більше, ніж ми очікували. Але загалом це все дрібниці. Дрібниці, з яких і полягало життя.

Однією з ідей, коли ми пішли в редакцію газети, до “якби компанії”, була ідея, що всі так здорово і прикольно збираються там. Давайте зробимо милу річ – подаруємо проектор. У результаті той проектор став найбезглуздішим відданим подарунком, адже зрештою як малі діти мені писали “деякі з”, про те, що “начальник забрав проектор і не дає, а ти ж казав що він…а ми…а я…а ось …” – тобто. мій задум зробити цей світ трохи кращим, а в результаті вийшло … вийшло Дубно.

Опустимо момент з обламаними деревами – там, можливо, і справді постаралися зайці, але є й інші моменти.

Мені не подобалося, коли хтось приходив і без прохання починав допомагати. Так-так, мені не подобається допомога, про яку не просять. Коли ти бачиш усе якось по своєму, хтось починає робити по-своєму, і єдине, що ти відчуваєш – це роздратування, що навіть зваливши за три-дев’ять земель, не ти керуєш своїм життям та бажаннями, а хтось інший …

Я бы хотел быть Лемми – жрать вискарь,
Быть всегда молодым.
Я бы хотел быть Оззи – пить кровь мёртвых мышей,
Грызть бошки живым.
Я бы хотел быть Игги – резать тельце бутылкой,
Прослыть крутым.
Я бы хотел быть одним из Ramones,
Но никогда не стану им.
Мне уже никогда не быть им!

Ведь тем, кем я хотел бы быть
Стал уже кто-то другой!
Кем я хотел бы быть
Стал уже кто-то другой!(с)Т!

Місцями виникали неприємні моменти, коли мене висміювали перед…ем…моїм близьким чоловіком? Десь так. Це дивно, коли це роблять у твоєму домі … твоєї чортової фортеці … відчуваєш, як вже обсипаються її цеглинки? Я так…один за одним…

Місцями та підтримка, яка тобі була потрібна, за всієї її видимості не була тим, що тобі потрібно. Або, можливо, і зовсім не була підтримкою … зрештою, адже, “це не мої проблеми” … так?..

Одним із найсмішніших моментів був той факт, що переїжджаючи в українське середовище ти… маєш усі шанси потрапити під його роздачу. Наскільки важлива комусь твоя позиція, якщо ти “чамунеукраїнською” розмовляєш… ніщо не викликає в тобі стільки огиди, скільки чиєсь бажання перевчити тебе під себе… і бетонна стіна нерозуміння твоєї позиції, адже… ох, гаразд, скажу. Іноді у людей позиція настільки на кшталт “дуб-дерево”, що виникає двояка думка у тому, чому Дубно це Дубно…

Бажання зблизитися з іншими обернулося двояким відчуттям, що від тебе потрібно те, чим ти ділитися не особливо хочеш, тому що це твій хліб … і замість обговорення будь-яких речей, ти навіть у відпочинку займаєшся роботою …

Більшість пунктів вище вам будуть не особливо зрозумілі – але важливіше, що вони зрозумілі мені.

Ще одним каменем у чаші терезів став той факт, що часом місто все більше починає нагадувати Одесу і ті речі, від яких ми намагалися втекти – коли ти бачиш, як у місті заради сраного магазину з паркуванням вирубують десятки дерев – це змушує замислитись, чи туди туди ти переїхав загалом? Можливо, це був не переїзд, а секундний сон? Ну … коли ти їдучи в маршрутці клюєш носом і різко підриваєшся в дусі “я не сплю!”. У суті своїй ці всі дрібниці нічого не представляють, але переповнюючи чашу терезів, згодом вони їх перекинуть.

А що хороше?

Сад, будинок, поїздки, коти…пережиті моменти… та багато чого було. Приїзди гостей, домашні справи, початок ютубокар’єри, кінці ютубокар’єри, велосипеди в будинку, подолання самого себе, мені навіть здається, що одна з криз відносин припала на період життя тут і це добре, адже після стало краще. У мене тут було зроблено фотографій та знято відео стільки, скільки не збереглося за все минуле життя. Ми багато чого навчилися і багато чого дізналися, і швидше за все це було завдяки цьому будинку, аніж всупереч. Якісь плани, ідеї, реалізації … у широкому сенсі з переїздом сюди блог знайшов своє друге дихання і почав більш активно наповнюватися статтями, фотосайт знімками з поїздок, а життя тим, чого в ній раніше не було. Але якщо взяти і підсумовувати все вищезгадане, то…можна повернутися до приказки “куди б ми не їхали – ми завжди беремо із собою”.

З іншого боку ми звикли до кур’єрів, продавців – багато з них знайомі нам з часів нашого переїзду, і якось дуже сумно залишати цих людей десь позаду своєї історії… певною мірою їх усіх можна назвати нашими друзями, з якими ми ніколи не спілкуємось поза роботою…


Неможливість покластися на сусідів і звернутися за допомогою доглянути будинок і котів призвела до того, що за чотири роки ми вибралися до Одеси лише раз. І це пригнічує, адже будинок створив відчуття таких-себе “ланцюгів”, якими тебе прикували до нього. І це теж додавало невдоволення, але десь там… у глибині…

У тому чи іншому вигляді нам удалося підлаштувати цей будинок під себе, щось відокремивши в ньому. Але якщо є речі, про які ти все ж таки замислюєшся на тему “а що про це подумає та чи інша людина?”, то…мабуть, ти живеш не своїм життям і не здатний розкрити себе таким, яким ти є. Ці обмеження на психологічному рівні призводили до крайнощів, які мимохіть згадувалися, але… ось бачите – знову ці самі “але”. І їх у житті тут зустрічалося також немало…”людина готова допомогти, але..”, “сусіди доглянуть за домом, але..”, “нам шкода, що ти поїдеш, але..?”


У планах

У планах зовсім інша область та навіть регіон. Там зустрічаються як україномовні, так і російськомовні люди, і хотілося б вірити, що хоча б не буде цих вічних срачів на тему мови. Смішно – тут ми продаємо будинок україномовній парі, а там (купуємо?) будинок у російськомовної жінки. І всім срать про те, якою мовою відбувається угода. Т.к. суть в іншому. Прикро, що не всі це розуміють.

До певної міри це регіон моєї мрії з дитинства, а отже, принаймні, буде шанс дізнатися, чи так я в дитинстві помилявся про те, що це чарівні місця..складно поки що говорити за конкретне місце і те, чому було обрано саме воно. Давайте я про це напишу якось іншим разом, ок? Коли це/якщо станеться…

Зараз занадто багато справ, тому блог знову, умовно, “іде у відпустку” на час збору речей, біганини, поїздок, переїздів та іншого. Не розбігайтеся! 🙂

4 коментарі до “Переїзд ч.2. Східніше”

  1. По теме языка, думаю местных жителей в свете последних событий отчасти можно понять. В украиноязычную область, глубинку, приехала русскоязычная семья… Непонятна скорее принципиальность автора в данном вопросе. И речь не о том, что тебе кто-то что- то навязывает. Ты приехал на новое место и хочешь влиться в среду, это нормально отвечать на языке местных. И толерантность только оценится. Не знаешь украинского? Да ладно, не верю) Сам живу в ЗП, украинский – не проблема и считаю его своим родным, в отличии от многих “русскоговорящих”.
    Желаю автору счаться на новом месте, но делать акцент на языке местной среды обитания, имхо, глупость полнейшая, важнее менталитет. Что в контексте “гораздо восточнее” звучит неоднозначно…

    Відповіcти
    • Вопрос не местных жителей. Мы с украиноязычными общаемся исключительно на украинском, с русскоязычными на русском. Т.е. проблем нет. Скорее вопрос глупости, когда люди считают что в Украине может быть только (исключительно) украинский язык. Но не особо осознают, что он не везде преподавался и…увы и ах, далеко не везде хотя бы 50% населения им владеет (привет Одесса, откуда мы переезжали, там в лучшем случае 10-20% населения владеет государственным языком).

      Менталитет вещь неоднозначная. Что есть менталитет в пределах одной страны? Обязательно ли все люди с одной из самой восточных областей (Харьковской) пророссийские, ввиду близости границы? Мне Харьков, времен 2011 года, запомнился более проукраинским городом, чем Одесса, которая…эм…”западнее”, если считать по карте в целом. Хотелось не утратить украинской “няшности” (там о продавцах и людях, с которыми имели дело, было отдельно упомянуто), с лояльным восприятием людей на разных языках. Не буду спорить, что порой хотелось и с русскоязычными поговорить, т.к. 27 лет русскоязычной среды никуда не делись. Но язык дело такое. Если кратко – я не переваривал одесскую среду, где “нафигнамвашаУкраина”, “ягаварилибудугаваритьпарусски”, “янеукраинецяадэссит”, но и, в то же время, меня бесит это вот “якщобезрізниціточомунеукраїнською”. Крайности что в одном, что в другом случае создают дискомфорт на пустом месте…считаю ахинеей разделять людей по языку, на котором они говорят, т.к. в таком случае и к европейцам, американцам – можно требовать чтобы учили украинский язык и говорили исключительно на нем…

      Конкретно по региону – люди стопицот раз хаяли, какой дебил мэр. Люди стопицот раз выбирали этого же дебила мэра. Но больше думают не об этом всем, а о…языке. Он ведь важнее, чем ямы на дорогах и мост, который делают чуть ли не год…

      Касательно Запорожья (если верно понял) – у нас есть подруга оттуда. Судя по ней – Запорожье, опять таки, более украиноязычный регион, чем Одесса 🙂

      Ps был когда-то опрос на сайте по тому, на каком языке должны быть записи. За украинский проголосовал я…случайно дважды и украиноязычная подруга. Не случайно дважды. Как-то вот…хотя с Украины больше 50% трафика…

      Відповіcти
      • Т.е. по-сути вы из “онр” бежите в “хнр”, что еще более неоднозначно))
        По-поводу голосовалки, так то наше совковое наследие и само по себе оно не уйдет никогда. Я про результат если что.

        Відповіcти
        • почему “хнр”? Я не сказал что мы переезжаем в Харьков. Скорее в центр. Там сложно все. Не в локациях, я имею ввиду о причинах переезда. Просто есть некий дискомфорт по нескольким моментам, некоторые из которых осязаемы (как пример – что вторая половина дома не наша и перспектив ее выкупить сейчас не ахти, а также появление новых людей вместо старой соседки через дом, что также морально, в конечном счете, вызвало дискомфорт), а некоторые не особо (когда тебе хочется сменить локацию, ибо за последнее время произошло много всякого и ты, между делом, воспринимаешь эту локацию как источник проблем, хотя возможно это и не так). Т.е. это не “побег на почве языка” и проч. И не поиск “лучшей жизни”. Просто переезд в локацию, которая будет ближе к родственникам, “копии моря”, при этом языковая среда более нейтральная как к нашей украинской натуре, привыкшей к русскоязычности. Еще и дом (перспективный) больше и дешевле чем тот, в котором живем. Время покажет правильность сего решения 🙂

          Возможно и так. В любом случае, сейчас сайт автоматически переводится на язык браузера посетителя. Более лояльно только вручную переводить весь контент, но блог не настолько популярен чтобы это имело ценность

          Відповіcти

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання