Бігав днями в Risk of rain 2, “перевзутий” у 3D і задумався, чому він мною сприймається краще за оригінал? Поміркуємо сьогодні про “апгрейд” ігор із 2D до 3D
Зараз той період, коли багато розробників віддають данину ретро, і деякі інді-проекти виходять у піксельній (або псевдо-піксельній) графіку. Але є й зворотні ситуації, причому тенденція зародилася дуже давно. Найбільш очевидний приклад? Нехай це буде Super Mario 64 .
Якщо у консолей Sega логотипом найчастіше був Сонік, то консолі від Nintendo обов’язково асоціювалися саме з Маріо. Важко знайти людину з 90-х, хто або не грав у неї, або хоча б не чув, що є такий персонаж. Перша гра про водопровідника Маріо вийшла в 1983 році, пізніше була портована на безліч консолей. Найвідоміша ж частина була Super Mario Bros., яка вийшла двома роками пізніше і продавалася божевільним (зокрема за нинішніми мірками) тиражем 40 млн. копій. Це дозволило грі цілком заслужено потрапити до книги рекордів Гіннесса, ставши однією з найулюбленіших ігор покоління. У той час вже існувало поняття “ексклюзивів” для консолей, і майже всі ігри, що вийшли з цим персонажем, виходили лише з консолях Nintendo. З виходом 64-бітної консолі Nintendo 64, грі було судилося видатися в 3D, надавши гравцям можливість побачити світ улюбленого персонажа в новому вигляді. Чи стала ця гра провалом серії?
З урахуванням того, що на той момент (1996 рік) це було чимось новим, гра була позитивно сприйнята гравцями, що дозволило їй (знову таки) потрапити в книгу рекордів Гіннесса, як однієї з найпопулярніших ігор (11 млн. проданих копій) на 2003 рік). Гра отримала безліч нагород, у тому числі як “найкраща гра всіх часів”, тим самим даючи більш ніж явну відповідь на наше питання – ні, перехід водопровідника Маріо в 3D не став тим моментом, коли гра втратила свою аудиторію та прогоріла у продажах. Я не назвав би це об’єктивним прикладом безпосередньо з тієї простої причини, що (повторюся) тоді перехід ігор у 3D вважався новою віхою ігробудування. Як можна не любити те, що дозволяє нам ще глибше поринути у світ нашої улюбленої гри? Зараз це, наприклад, VR-технології. Можливо першопрохідники у жанрі VR, як і Маріо, стануть легендарними іграми, але чи варто вважати це успіхом самих ігор (високою якістю виконання), чи суть виключно в тому, що вони були першими? Це покаже час, а ми рухаємось далі.
Залиш надію, кожен у 3D вхідний.
Ця алегорія дуже доречна, адже (як деякі здогадалися і перефразування цитати), йтиметься про ігри серії Fallout . Як свідокЄгови оригінальних двох частин, що вийшли в ізометрії, я з безліччю інших людей з нетерпінням чекав на вихід продовження. Знайомство з цією грою припало в мене на час, коли я хворів на ангіну. І ось весь такий хворий я пішов у магазин поміняти диск, і … взяв гру з дивною обкладинкою. Це той випадок, коли “зустрічають по одязі” – щось заманило мене тоді у зображенні силової броні (про це я дізнався набагато пізніше), і таким чином у році так… напевно 2003-2004 я дізнався, що є жанр ізометричної RPG, у повноцінному сеттингу та новим для мене поняттям, рольовою системою. Незважаючи на те, що сама гра вийшла в 1998 році, а я про неї дізнався лише через 6 років, гра не здавалася якоюсь застарілою та нудною. Купа тексту, історії, квести, які можна пройти по-різному, блукання безліччю локацій з пошуком всього, що можна десь відкопати. Випадкові зустрічі, різноманітні квести. Це все вразило мою уяву, дозволяючи ставити цю гру на одне з перших місць серед усіх ігор, що я коли-небудь знав. Ця гра була для мене одкровенням, тому замість її історії я просто розповідаю про те, чим вона була для мене особисто.
Минав час, нова частина (Fallout Tactics 2001 року я втрачаю) не виходила, і далі я дізнався, студія, що створювала цю гру (Black Isle) розпалася. Пізніше правами на всесвіт стала володіти Bethesda Softworks (з якою я маю особисті рахунки), яка випустила у світ щось, іменоване Fallout 3. Чи провалилася гра?
У перший тиждень було продано 4.8 млн. копій гри, а видання публікували позитивні рецензії. Багато гравців гра “зайшла”, і як би ось на цьому я міг би написати “так, гра коштувала свічок, і в 3D гра стала ще крутіше!”, але … проблема в тому, що це був 2008 рік. 10 років з моменту виходу другої частини та 11 років з моменту виходу оригіналу. У цей час комп’ютери стали доступні для безлічі людей, отже в третю частину грали молодші геймери, вирощені в кращих традиціях “чим картинка красивіша, тим гра краща”, і не особливо люблять цікавитися тим, що було біля витоків. Я сказав би, що гра (незважаючи на дивну трійку в назві) зайшла людям не як продовження, а як окремо взята частина. Чи грав я в неї? Грав. Чи подобалося? Так, цілком непогано, хоч і дивно. Чи перевершила вона оригінал? Знову ж таки, подвійність ситуації в тому, що трохи пізніше вийшов Fallout: New Vegas на тому ж движку, але створений студією Obsidian Entertainment (нагадаю, у тому числі вихідцями з Black Isle). І деяким людям саме продовження, випущене (по суті) творцями перших ігор, зайшло більше, ніж (пардон за фантасмагорію) оригінальна третина. Зараз минуло ще 10 років з моменту виходу вже “оновлених” частин, і я не візьмуся говорити “чи гра” в новому вигляді. Думаю, тут усі залишаться за своєї думки. і я не візьмуся говорити “чи ожила” гра в новому вигляді. Думаю, тут усі залишаться за своєї думки. і я не візьмуся говорити “чи ожила” гра в новому вигляді. Думаю, тут усі залишаться за своєї думки.
Let’s the carnage begin!
Здається такі люди звуться “олдфагами”. Саме вони знають про те, що далі йтиметься про гру Rock-n-roll Racing. Для “зелененьких” поясню. Багато хто з нинішніх знає такі ігри, як Overwatch, Diablo, Starcraft, Warcraft, Dota, WoW … всі ці ігри були створені компанією Blizzard Entertainment. У той же час мало хто знає, що другою грою (першою була Lost Vikings, до речі теж непогана) були т.зв. “Гонки під рок-н-рол”. Гра відрізнялася музичним супроводом (знову ж таки для зелених, у грі прозвучали композиції Black Sabbath, Deep Purple, Golden Earring та кількох інших виконавців у 16-бітному звуку) та динамікою дій. Якщо пам’ять не зраджує мені, це була одна з перших (єдина?) Гра для консолей у жанрі “їзди та стріляй”. Пізніше з’явиться Twisted Metall (схожий за жанром, але в 3D і Sony Playstation), але це було через 2 роки, в 1995 році, а ми говоримо про гру 1993 року випуску.
У деякій подобі 3D ця гра була випущена і на соньці, під дивною назвою Rock & Roll Racing 2: Red Asphalt, але це було зовсім уже не те й не про те, адже не вистачало тієї динаміки і драйву … але як у всіх казках зі щасливим кінцем – всі чекали-чекали виходу продовження, і дочекалися. Але не з боку Близзардів.
Наприкінці 2013 року компанія Yard Team випускає гру Motor Rock, більш схожу на оригінал, ніж…оригінал? Природно я про другу частину оріг … тьху, загалом. Розробники багато чого скопіювали (у тому числі музику, правда в новому виконанні, перенесли 1 в 1 суть на сучасний лад. Радіти і кататися? Так, але вийшло недовго. Гра випустили в Steam, там же продаж гри заблокували самі Близзарди, і весь проект (судячи з усього), не дивлячись на кілька років розробки, накрився мідним тазом.Чи по праву?Ні.Ми їздили в неї в тому числі удвох.Як людина грала в оригінал, я можу щиро сказати – це перетворення мабуть кращий варіант, Більше машин, більше зброї, більше суперників … драйв залишився той же, хочеться кататися не досягнень для, а тому що кожен заїзд тобі в кайф.
Це той випадок, коли гра коштувала того, щоб з’явитися в новому вигляді і, хай і не перевершити оригінал, але стати поряд на одній полиці.
Порівняння
Список можна продовжувати і продовжувати, але я хотів би коротко розповісти ще про пару проектів. Свого часу в 3D було переведено двомірний Sonic. Гра носила назву Sonic 3D Blast, була випущена в тому ж році, що і Super Mario 64, але такого ж кохання не отримала, і є однією з найпровальніших ігор про синього їжака. 3D було ізометричним, тобто. не реальним, можливо, це вплинуло, можливо ще щось. У будь-якому випадку, приклад того, як гарна гра пролетіла з апгрейдом до 3Д.
Є кохана мною (зокрема жанр “метроідвань” мені до душі) Metroid. У неї в 3D я бігав не довго, але скажу, що з тим виконанням, що було на Nintendo Wii по праву можна сказати, що гра вдалася. Metroid Prime, що вийшла в 2002 році, поєднувала в собі 2D і 3D графіку (шляхом повороту контролера), дозволяючи оглядати більш детально кожен куточок локації, тим самим знаходячи секретні місця і націлюючись у ворогів. У мене ця гра була набагато пізніше дати свого виходу (приблизно через 10 років), але це все так само викликало захоплення. Насамперед реалізація цього проекту з погляду управління.
Risk of rain залишився мною не зрозумілим повноцінно в 2Дшном оригіналі, і зміг розкритися в інших фарбах, коли я запустив другу версію і побачив 3Д. Мені стало простіше грати і керувати, і гра змогла захопити мене більше.
Ті ж Minecraft і Terraria показують, що жанр пісочниці може бути популярним як у 2Д, так і в 3Д (мені, до речі, Террарія тоді більше зайшла).
Були ще варіації на тему ігор серії Bomberman, які мною з “виглядом зверху” сприймалися більш комфортними в плані ігрового процесу, ніж їх варіанти в 3D.
Чи згадувати, що Nintendo не стала робити серію Маріо виключно в 3Д варіанті, і на тій же WiiU була частина з видом збоку.
Ігри серії GTA починали в 2Д з виглядом зверху, але схожа на камеру GTA Chinatown Wars, випущена на консолях (на Nintendo DS у неї ще було прикольне управління), не знайшла широкого інтересу у публіки.
Висновок?
Випуск гри в 3D, після того, як гра була або в 2D, або в ізометрії, не завжди є порятунком проекту. Часом такий “апгрейд” тільки в мінус і люди не здатні оцінити старання розробників сповна. Самим же розробникам потрібно частіше запитувати у гравців, що вони хочуть бачити в новій частині, ніж брати до уваги лише думку видавця та клепати ігри, які згодом так і залишаться ніким не зрозумілими 🙂
Мій же огляд добігає кінця, і…загалом я радий, що розібравши ігри, взяті майже зі стелі і по ходу написання розбираючись, хайпанули або ні проекти (які отримали перетворення), результати виявилися не завжди передбачуваними.