Ріж мене ріж…заповни цей пролом…”

“…из этих цепких нитей
живым не выйти
горько-соленая слеза из глаз прольется
зажглась звезда
погасло солнце”

2015 рік був одним із самих паршивих у моєму/нашому житті, а роком раніше таким же був рік автора цих рядків…власне приблизно тоді я вперше і почув її…і ось зараз вона вийшла офіційно у тому числі у вигляді кліпу. Виявилося що я був серед перших 10 вгаданих “на яку пісню буде кліп”. У той момент я просто знав, що саме вона більш особиста, і в той же час, можливо, найбільш важлива в цьому альбомі. А можливо, і вся справа була в тому, що мені знайоме те, про що співалося в цій композиції. І хотілося переконатися, що є хтось знає/розуміє ті речі, які ніхто не дізнається і ніхто не зрозуміє. Було багато (мало?) людей, які співчувають, але по суті нікому ніколи не дізнатися що це таке. Коли життя (чи смерть?) забрали твою першу/єдину дитину. Різні ситуації, різні причини, але я не зміг донести до когось навіть десятої частки того, що мене хвилювало, турбувало, що я переживав у ці дні, тижні, місяці… як це через 2 роки, коли у людей з кола нашого спілкування виросли/ростуть діти, і ти як би розумієш що десь тут, те саме, так само мало бути в тебе…

“зима все ближе
постель мне лижет
свой вонзит кинжал
а мой хороший
нас всех искрошит
жаль”

За останні роки мій “плейліст” став включати ще більше композицій, які ти прив’язуєш до якихось подій…. забувати про свої помилки і не робити їх знову.

Скоро буде рівно ще один рік рівно ще одного життя прожитого за межами того, яке могло бути. Ми встигли переїхати, частково змінити коло спілкування, частково самі змінилися, але ніколи не забудемо того, що трапилося того літа, коли за місяць до народження те, що хтось називає “долею”, хтось “богом”, хтось ще чимось забрав у нас сенс нашого життя. Хоча б тому “у пекло все”…

Незабаром сподіваюся все ж таки виділити час на більш позитивний пост пов’язаний з переїздом, новими знайомствами та новим життям, а поки що…

“…воды хлебнув бортом
качнется наш паром
в холодной жиже
сквозь беспросветный дождь
ты меня зовешь
я слышу

жди меня жди
и я уже в пути
к моей любимой крохе
слабеют вдохи
мы покидаем этот край где правит осень
свой скорбный бал
нажми на весла ..”

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання