Space Robinson. Добрий рогалик від Alawar?

Гра від Alawar. Ті хто грав у ігри нульових з великою ймовірністю пам’ятає цю контору. Що вони випускають через 20 років? Це й обговоримо.

На ігри компанії Alawar у ті далекі часи були дві точки зору – або це щось маленьке та цікаве, або шлак, який випущений незрозуміло для кого. Напевно, ви пам’ятаєте рівень хайпа тієї ж Веселої ферми або як хтось із знайомих іграх у Скарби Монтесуми – це все їхній продукт. В останні кілька років проекти, які видає Alawar, отримують позитивні відгуки на свої продукти, що в чомусь навіть тішить, оскільки нарешті даний розробник/видавець показав щось, що може бути не просто вбивачем часу, а серйозною грою. (Той же Beholder, якщо виходити з відгуків критиків і отриманих нагород, можна вважати успішним продуктом. Але в нашій статті мова піде про зовсім сторонній продукт – гру Space Robinson.

Сюжет, як такий, не особливо закручений і все що вам потрібно знати це коротку передісторію – одного разу хтось Борис (ім’я я придумав сам, ну…гра російського розробника. І будка у персонажа ось просто “Борис!”) летів на одноразовому кораблі, що вказано у самій грі. Корабель падає, а ми опиняємося на безлюдній планеті через що, власне, гра і зветься “Космічний Робінзон”.

Спробуємо зробити ось як. Я спочатку напишу мінуси, а потім перерахую плюси. Щоб останнє, що ви запам’ятаєте про гру були її позитивні сторони. Домовились? Поїхали!

Так як поняття “Робінзон” має на увазі наявність всього 1 людини, то і …грати нам належить всього 1 персонажем. Без можливості вибору статі та кольору обличчя, без перспектив додавання “П’ятниці” для гри в кооперативі, без…багато ігор взагалі має на увазі вибір персонажа? Зі схожих за жанром, в принципі, так. Тобто цей мінус для соло гри не важливий швидше, але він є.

Будемо відверті – ті хто знає гру Nuclear Throne відразу дізнаються, звідки була “взята” ідея різних патронів для різної зброї. Втім, на момент написання цієї статті, я вже встиг побігати в “трон” і схожого між ними, мабуть, лише поділу патронів на різні типи. Ну … гаразд, ще бос наприкінці кожного третього рівня. Сам концепт гри все ж таки відрізняється, адже у нашого героя спочатку є якась база, яку ми будемо умовно “облаштовувати”, відновлюючи роботу генератора і поставляючи електроенергію тим чи іншим приладам, які дають нам додаткові аптечки, життя, посилення зброї та здібностей. Окремо хотілося б згадати можливість брати із собою одного з трьох вихованців, кожен із яких виконуватиме ту чи іншу роль.

Гра не обтяжує нас купою тексту, сотнями квестів на тему “подай-принеси” або взагалі будь-якими завданнями. По суті, ідея полягає в тому, що ми впали на якусь планету і … вирішили дати люлей усім поганим на користь хороших. Природно ми при цьому за добрих, а решта всіх за поганих. Якоїсь глибокої історії світу нам просто не дали. Знову ж таки, чи це погано для шутера? Напевно, ні, але лор’а у гри немає від слова зовсім.

У вигляді різноманітності є поява деякої особи жіночого роду через перше проходження гри. Вона нам скаже, що нам потрібно знайти кілька комплектуючих для супер-костюму, який дозволить нам знищити злий розум та навести лад у всьому світі. У своїй суті це і є той єдиний квест, який нам дадуть з докладним поясненням місцезнаходження предметів.


Поки що все виглядає жахливо, чи не так? Які є плюси?

Ціна

Гра була куплена приблизно за 1.5 у. чи еквівалент 40 грн. За нинішніми мірками це, ймовірно, дешевше за шаурму. Чи готові відмовити собі обідом на користь розваг? Вибір за вами!

Ігровий процес

Гра затягує. Варто визнати, що пройшов я її на одному подиху і ті 15.2 години гри, що я в неї набігав, були повною мірою приємно проведені. Студія Alawar завжди славилася проектами, які затягують, і тут гра стала не винятком. Сама опрацювання різної зброї (до речі, ще спільного з NT в даній грі види зброї – подвійний дробовик, потрійний дробовик, вогненний дробовик – ось це ось все), можливість носити одночасно два види (так-так, тикайте пальцем те що NT також має на увазі наявність двох знарядь одночасно), все це тією чи іншою мірою дає вам насолодитися цим продуктом. Не менш цікавими виглядають і апгрейди, які нам пропонують. Звичайно, артефакти з Blazing Beaks ця механіка не переплюне, але приємно, що розробники врахували моменти, які урізноманітнять кожне проходження.

У тому чи іншому вигляді реалізована ідея “бафів”, доступних з початку гри – знаходимо насіння, висаджуємо у свій міні-город на станції, з’їдаємо – отримуємо ту чи іншу плюшку. Єдине, що засмучує цю їх кількість – всього три.

Зміна часу доби

Цікавою особливістю є зміна часу на день/ніч. Вночі ми обмежено бачимо і…тут, знову ж таки, можна згадати деякі рівні з Nuclear Throne, де нам обмежують поле зір, але там це рівні, а тут це використовується повсюдно. Цю фішку я відзначив швидше як момент, який у подібних іграх не зустрічав.

Універсальна складність

Гра не настільки складна, щоб її раптово закинути, але й не настільки легка, щоб у неї було нудно грати. Баланс складності та ігрового процесу дозволив з комфортом пройти весь “сюжет”, вибити ачивки та сісти писати цей пост не згадуючи про гру, як про нічний жах.

Різні супротивники

Різні біоми = різні противники, і ось із чим творці не промахнулися так це з кількістю та різноманітністю ворогів. Коли я дізнався, що в Nier Automata, по суті, лише один вид ворогів (в основному), мені здалося, що гра буде нудною. Але там це було обіграно так, що гра пройшла на одному подиху. У той же час у рогалики, особливо добрі, славляться різноманітністю противників, і тут у гри 10 з 10. Знову ж таки, до певної міри мені здалося, що навіть Nuclear Throne з погляду ворогів виглядає якимось досить одноманітним, а в нього ж найграно всього 10.5 годин.


Дивно, що коли я сідав писати огляд я почав його коли ще не запускав Nuclear Throne, але дописую піст коли вже трохи побігав і в неї і…так, гра в деяких моментах його копіює і дуже явно, але при цьому продукт є не клоном , А має свої особливості, які роблять гру по-своєму унікальною. Зараз подібних ігор досить багато, і вона явно загубилася десь серед них, але, за великим рахунком, вона цілком має право на життя. Удалекому2017 у неї був приквел – Spaceship Looter, в який у вас є можливість пограти абсолютно безкоштовно. Судячи з скрін, гра була не менш цікава, і обговорювана нами сьогодні гра є її ідейним продовженням.

Є такий жанр художньої літератури, який також можна зустріти у вигляді однойменного серіалу – “бульварні жахи” або Penny Dreadful або, як це переклав Гугл, “низкопробний пригодницький роман у дешевому виданні”. Так ось, Space Robinson це щось на зразок того. Гра цікава. Гра хороша, якщо сприймати її як окремий продукт. Гра чудова як продукт вищезгаданої фірми. Якщо за AAA проекти в жанрі вважати щось на зразок Enter The Gungeon та подібні ігри, то їй явно не вистачає сюжету та персонажів. Причому останніх як ігрових, так і тих, які просто хитаються десь на фоні, працюючи на станції. У своїй суті іноді складається враження, що нам запропонували демо-версію гри, яка знаходиться в Стимівському “ранньому доступі” і кінцевий продукт виглядає приблизно на рівні альфа-версії Старбаунда.

З явних плюсів порадувала відсутність будь-яких багів у грі протягом усіх 15 годин. Це, скажу я вам, дорогого коштує, адже не кожна дорожча гра була так само безпроблемною в геймплей.

Чи варто вам купувати її та грати? Дивіться на ціну, друзі мої, дивіться на ціну…за тих 160 грн, що за неї просять поза розпродажом, я рекомендував би прикупити ту ж Blasphemous або EtG на розпродажі. Але з гарною знижкою хоча б у 50% брати її цілком варто – пару вечорів у вас буде приємне проведення часу.

Оцінка? Давайте усереднену, мабуть це 6.5 з 10. Гра варта того, щоб пограти в неї! 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання