Спалюючи мос-ти…

Рідкісні випадки коли мені снитися щось таке, що змушує мене відразу ж бігти до комп’ютера і починати штопати пост, але даний сон був саме таким.

Від частини через символізм, від частини тому що мабуть це було чимось справді важливим у моєму житті, але…

Часом мені сниться щось, що змушує мене одночасно захоплюватись і боятися. Одним з таких снів був сон коли гуляючи парком я побачив якийсь трамвай…він стояв нерухомо і раптово злетів. Всі дроти (завдяки яким трамваї їздять) натяглися і тут же трамвай з усією силою впав. У цей момент з одного боку перехопило дух, з іншого боку страх, що будь-якої миті воно могло впасти на мене. Але сьогодні було інше.

Ми з Сашкою пішли на щось подібне до пікніка до моря і сіли на верхівці. Повертаючись до теми самого моста, зазначу, що він був якийсь час повністю стояв, потім його частково прибрали, а потім і зовсім знесли те, що було. Так ось сидимо ми на верхівці цього мосту і причому виглядає він інакше, але я все одно знаю що це він. Сашка сидить більше з краю, я ближче до іншого боку. Вітряно, похмуро. І таке дивне відчуття як колись ти на чомусь стоїш, і тобі здається що воно починає повільно падати і ти разом з ним. Я кажу мовляв “слухай, давай підемо звідси, не питай чому”. Ми відходимо назад, сідаємо трохи далі, починаємо складати речі, і тут чуємо страшний тріск. З одного боку розумію, що потрібно зняти даний момент, щоб було документально все, з іншого, якось не вистачає сил себе це змусити. Міст починає розгойдуватися і зрештою падає прямо в море, десь чути крик ніби хтось потрапив під його уламки. Збираємось туди йти. І чомусь перша думка, яка спливла в голові – “потрібно сказати Каті, що Чкала більше немає..”. У результаті ми так і не дійшли туди, я прокинувся, і на цьому сон закінчився.

Історію самого мосту тут писати не буду, думаю всі можуть і самі за бажання знайти за словами “Чкалівський міст Одеса”, але коротко розповім чим він був для нас – одного разу колись цією Катею мною було відкрито нове місце у списку місць, “куди можна прийти”. І ось зазвичай, якщо не знав, куди сходити погуляти, завжди вибиралося це місце. Це місце було насправді чимось понад розуміння, бо це вважався навіть не міст, а скоріше ліфт із одного із санаторіїв Одеси на однойменний пляж санаторію, але ліфт давно не працював і всі туди просто ходили подивитися на море згори. Одного разу хтось вирішив що він вкрай аварійний і зібралися його знести, мовляв, небезпечний для людей, і коли це сталося, ця сама Катя, хоча ми з нею тоді чомусь не спілкувалися написала мені, повідомивши що “Чкала більше немає”. Було дуже сумно т.к. з деякими людьми (на кшталт того ж Льоші aka Фарготена) ми любили спускатися шахтою ліфта (там були сходи на всю висоту ліфта) вниз або навпаки підніматися нагору. Для мене, людини яка дико боїться висоти, було дивно спускатися з висоти високого будинку сходами серед шибок, де будь-якої миті можна підсковзнутися і впасти, розбившись на смерть, але тоді про це чомусь не думалося і ми спокійно опускалися, а іноді й піднімалися знизу нагору. Пам’ятаю якось хотіли навіть випивши на НГ (так-так, ми пішли з мостом святкувати НГ бо особливо нам було не з ким), спуститися сходами, але коли прийшли і було вкрай вітряно і холодно, вирішили що краще за це не робити і відклали до найкращих часів. людини, яка дико боїться висоти, було дивно спускатися з висоти високого будинку по сходах серед шибок, де будь-якої миті можна підсковзнутися і впасти, розбившись на смерть, але тоді про це чомусь не думалося і ми спокійно опускалися, а іноді й піднімалися знизу нагору . Пам’ятаю якось хотіли навіть випивши на НГ (так-так, ми пішли з мостом святкувати НГ бо особливо нам було не з ким), спуститися сходами, але коли прийшли і було вкрай вітряно і холодно, вирішили що краще за це не робити і відклали до найкращих часів. людини, яка дико боїться висоти, було дивно спускатися з висоти високого будинку по сходах серед шибок, де будь-якої миті можна підсковзнутися і впасти, розбившись на смерть, але тоді про це чомусь не думалося і ми спокійно опускалися, а іноді й піднімалися знизу нагору . Пам’ятаю якось хотіли навіть випивши на НГ (так-так, ми пішли з мостом святкувати НГ бо особливо нам було не з ким), спуститися сходами, але коли прийшли і було вкрай вітряно і холодно, вирішили що краще за це не робити і відклали до найкращих часів.

Сам вид з пляжу був приблизно такий:

А ось такий вигляд відкривався з вежі самого мосту:

Ну і звичайно вид моста в повному розмірі:

Так ось завершуючи піст, хотілося б сказати що уві сні хоч і було відчуття що це був він, але це все ж таки було інше місце та інший міст, але відчуття були приблизно ті ж … правда в моєму сні він дійсно впав сам, а не був знесений кимось “ззовні”.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання