Чи така погана гра Lords of the Fallen, як про неї пишуть? Об’єктивний огляд на Dark Souls для дітей

Давайте поговоримо про те, чому Lords of the Fallen краще Dark Souls і для кого ця гра буде цікава

Перше питання, яке ви поставите «навіщо оглядати гру майже 5-річної давності?». Все саме так, але, наприклад, та ж Dark Souls 2, що вийшла в той же час і має ту ж механіку (природно оригінальну), зараз коштує в Стимі 540 грн або близько 20 у.о., а Lords of the Fallen 56 грн, або 2 у.о., що у 10 разів менше. Ось про те, чи гірша гра в 10 разів ми і поговоримо 🙂

Класи персонажів

У Dark Souls їх обов’язково більше (8 штук, якщо говорити про другу частину). Тут три класи — Клірик, Розбійник і Боєць. З огляду на те, що заклинань у кожного класу чотири (причому деякі дублюються), особливо сенсу робити більше не було. Механіка гри нарівні з Dark Souls дуже спрощена, отже і безлічі класів не має сенсу, оскільки за фактом гілки прокачування всього три (сила, спритність, віра), та й ті дозволяють створити мультиклас (не в плані заклинань, у плані вибору зброї) обладунків) вже на першому проходженні гри. Якщо подумати по логіці речей – тут можна було обійтися без класів, давши на вибір список з 10-11 заклинань (скільки їх за фактом і є), в іншому хитайся як хочеш, т.к. тут суть прокачування відчувається менше, ніж заточення персонажа у грі, з якою гра бере приклад.

Зброя

Зброї багато. Воно відчувається. У плані ваги/швидкості атаки не завжди (чомусь) легша зброя б’є швидше за важку, і такі характеристики як вага/швидкість для мене залишилися туманними. Проте за всю гру я реально користувався приблизно 5-7 видами зброї, і це за умови, що я гойдав одночасно віру та силу, в іншому випадку швидше за все проходив би пару видів зброї. Не завжди потужніша зброя підходить краще, ніж те, що слабше, але швидше завдає шкоди, у зв’язку з цим зброю потрібно підбирати під свою манеру гри і це обов’язково плюс. У той самий час не відчувається якогось нереального відіграшу зброї. Тобто коли ти погойдуєш свою навичку управління з конкретною зброєю, знаєш, як і коли краще вдарити і т.д. З плюсів є легендарна зброя,

Боси

Босів лише 10 (11 з доповненням, я туди примудрився не забігти). Чи достатньо? Ну … у тому ж DS2 їх було близько 41. Чи означає це якість самих босів? Теж немає. Але суть тут в іншому, а якщо бути точним у тому, хто грає у цю гру. Кожен бос специфічний для своєї локації, кожен має якісь особливості і далеко не кожного можна пройти з першої спроби. Але точки респауна персонажа знаходяться або поруч із босом або персонаж респауниться прямо перед дверима до боса, отже не цього ДаркСольського «знесли половину лечилок поки добіг до боса». Більш того, перед босом, у разі попередньої смерті, вам дадуть ще й повний боєкомплект ліків. Тут битва з босами це якась опціональність, тобто ти не будеш пів дня вбивати одного боса, і достатньо пари смертей, щоб вивчити його досконало. Чому? Тому що в основному у босів близько 3-4 різних атак. Тобі не потрібно заучувати кожен рух і знати, коли потрібно повертатися у тому чи іншому випадку, деяких босів можна просто розстріляти з рукавички (аналог далекобійної зброї), як це було зроблено (при повторному проходженні) з першим босом на NG+. За все проходження було 3 боси, які у мене викликали складність (ще 1 правда я не бачив, можливо він теж буде у списку). Власне Звір, з яким (як виявилося) і можна підступно вчинити — просто розстрілюючи його здалеку, Знищувач (з його чортовими блискавками, які завдають шкоди в будь-якому місці, якщо вчасно не ухилитися), і, власне, Суддя (останній з). Були боси, до яких я заходив, намагався довідатися про їхні прийоми і примудрявся або з першого разу винести, або майже винести. Якщо говорити про співвідношення локацій/босів,

Крафт

Крафт тут…скромний. Крафтити можна…руни. Точніше їх можна у коваля отримувати та вставляти у деяку зброю, рукавичку та зброю. Коли я зустрів коваля, побачив цей диво-крафт я вирішив, що гра могла б і зовсім обійтися без нього, але на останньому босі (і заспойлер, від рун залежить кінцівка) мені все-таки довелося в броню напхати захисту від чортового вогню, щоб мене не спалювали живцем при кожній нагоді. У зброю так само ставив руни, там вони дали менший ефект, а ось у рукавичці, та й загалом ідея з апгрейдом рукавички, при якому від тієї чи іншої руни у тій чи іншій частині залежить те, яка атака у неї буде, ідея була гарна. Крафт тут, як і класи, скоріше для галочки, ніж як основна фішка, коли ви сидітимете і годинами щось майструватимете, шукатиме компоненти і так далі. Проте місцями він буває дуже корисним.

Баги

За все 28-годинне проходження багів було два три чотири. Перший трапився у світі Рогаров. На самому початку, де міст. Баг був неприємним, тому що персонаж просто тупо завис на місці. Неприємний баг був тим, що в грі є чудова система – чим довше ти без збереження бігаєш, тим більший множник досвіду. Моя біганина закінчилася на тому, що я зайшов до панелі Стіма (по Shift+TAB) під час гри, і…все. Допоміг лише вихід із гри та повторний захід. Я розчистив половину локації, і довелося завантажуватись, щоб знову пройти те саме місце. Другий баг був якимсь подібним, вже не пам’ятаю його. Третій — це коли на фінальному босі мій персонаж чомусь побіг у стінку і там застряг (на фото)

А четвертий, власне (начебто після третього) — шлейф вогню за босом від його попередньої атаки.

Для гри, що вийшла 4 роки тому, це сумно. Чи не смертельно, але як факт. Був ще момент коли бос (перший) затупив і залишився стояти в іншому кінці карти, що дозволило без проблем здобути два досягнення (за вбивство без збитків та вбивство з 20к набраного досвіду)

Вороги

Ворогів тут…мало. Мало від слова «яка різниця, кого виносити, головне, що вони є». Пальців двох рук мабуть не вистачить, але якщо ви мутант з третьою (четвертою? Не факт) кінцівкою, є припущення, що ви зможете перерахувати ворогів на пальцях рук. Це не напружує, а з урахуванням що в ДС найчастіше на локацію по 3-4 унікальних ворога, можна сказати що тут все не так вже й погано, і знову-таки (повертаючись до кількості босів) це плюс-мінус стандартна кількість ворогів. Втім без прокачування більша їх частина буде вам а-ля бос на початковому етапі гри (хто дійде до павука в лабораторії — зрозуміє).

Сюжет

Він є, але зрештою він смішний. Смішний з погляду дурості. Хтось каже, що у ДС глибокий сюжет, але як я розумію там частіше люди самі малюють сюжет, виходячи з опису деяких речей та пари діалогів персонажів. Тут сюжет більш явний, що розкривається в письменах, які ми знаходимо хитаючись світом гри, і все ж (не вникаючи в подробиці) сама по собі задум сюжету не ахти. Але коли я хочу сюжету – я йду і запускаю ігри на кшталт Pillars of Eternity, або чого старшого (Fallout 2?), на крайняк Divinity в кожній з її версій (навіть ту, що була Divinity II), в чомусь схожу по манері гри. На жаль, я поки що не зустрів сюжету в Souls-like іграх, які б мене захопили.

Оптимізація

Що таке оптимізація? Те, чого у грі немає. На мінімальних налаштуваннях в Стимі вказано, що потрібен 4-ядерний процесор (гра 14 роки, коли 4 ядра ще не були мейнстримом) і карта рівня GTX 460. (У FullHD). З плюсів – графіка краще на мінімалках, порівняно з DS2 на середніх, але вимоги нагадують мені про Vampire the Masquerade, яка мала свого часу надмірні апетити. І навіть із пригальмовуваннями, я її таки зміг добити та пройти.

Тривалість

Одне проходження зайняло 28 годин. Лазив скрізь (крім локації доповнення), збирав усе і вся, досліджував кожен куточок. Якщо грати на NG+, проходження займе ще менше часу. І це скоріше плюс, ніж мінус. Гра не встигає набриднути. Тобі розповідають історію, ти її слухаєш, бігаєш, рубаєш. Я писав що тут не особливо велика різноманітність монстрів, але в цілому це не встигає приїсти за гру, яку за часом можна пройти за добу. DS, не дивлячись на 60 годин геймплею (і це я тільки до середини приблизно дійшов) набриднути теж не встигла, але там і контенту в рази більше.

Так чому ж гра краще DS і заслуговує на оцінку вище, ніж 5.5 з 10 в Стимі?

Давайте розпишу по пунктах

  1. Складність. Гра, маючи схожу з DS механіку, є дуже спрощеною, з точки зору складності, тобто людям на кшталт мене (які в DS дійшли навряд чи до половини і те, завдяки помічникам, що закликаються до бою, що виносять більшу частину здоров’я боса) гра буде ідеальною грою. Не роботою, коли від тебе вимагають ідеально винести якусь істоту з 10-15 атаками і не особливо зрозумілою механікою (коли начебто ти уворотом пролітаєш поряд з ударом, але тобі шкоди не завдають, і навпаки), а відпочинком після робочого дня. Бігаєш, рубаєш, насолоджуєшся.
  2. Кількість зброї. Так-так-так, в DS його теж у достатку, але тут воно випадає чи не з кожної скрині, що дає відчуття тієї самої, ем … загалом ейфорію від чогось новознайденого. Дійсно унікальної зброї у грі з десяток (досягнення говорить 12), але часом звичайна палиця-махалка радує не гірше за мега-наворочену косу з магічною втратою (і кігтем, що вилітає з-під землі).
  3. Можливості. Якщо порівняти цю гру з чимось на зразок God of War або схожих ігор, тут трохи більше варіативність проходження, екіпірування, нелінійний сюжет. Тобто якщо порівнювати цю гру не з ДС, а зі схожими іграми, що виходили раніше, її механіка буде більш цікавою.
  4. графіка. Вона тут приємна, суперечки немає. Візуально приємніше DS, хоча гра за рахунок неї має вищі системні вимоги.
  5. Нелінійність. Нехай і умовна, але я примудрився тут лівим шляхом обійти одну з локацій та вийти зі зворотного боку. У DS мені здавалося, що кожне з місць веде одна дорога. У будь-якому випадку варіативність проходження є плюс.

Можливо плюсів не особливо багато і вони не особливо явні, але я отримав справжнє задоволення від проходження даної гри. Це друга з ігор, про яку я залишив відгук у Стімі, адже на мою думку, ця гра залишилася дуже недооціненою спільнотою в цілому, але вона цілком має право на життя. В інтернеті місцями зустрічається інформація про продовження (другої частини), ніби грою займається інша студія, а оригінальна студія випустила (ще в 2016 році) гру The Surge, схожу на геймплей, але відмінну за задумом і незабаром планує до випуску другу частину. Цікаво буде поглянути на розвиток (або не розвиток) нового проекту у того ж розробника. Зараз без акції The Surge коштує 599 грн (що, природно, вище за Dark Souls 2 і нижче, ніж Dark Souls 3). Примітним є той факт, що в порівнянні з першим дітищем, друге має позитивніші відгуки серед гравців. Чи варто грати у Lords of the Fallen? Так. Чи варто її купувати за 56 грн.? Так. Чи варто в неї грати людям, які пройшли всі частини Dark Souls? Ні. Це ті люди, які обов’язково будуть нею розчаровані, тому що «тут все не так». Якщо ж дивитися на гру через призму того, що це просто окремо взята гра – вона дуже непогана, не дивлячись на всі її недоліки, яких менше ніж плюсів.

UPD! Від 20.01.19  Пост був спочатку розміщений від 14 числа, потім видалений через розчарування тим, що я так і не зміг потрапити до локації доповнення (глюк гри). Виявилося, що проходив мало не по порядку локацій (так-так, як і в Салт н Санктуарі тут можна піти не тим шляхом і не пройти сюжет від і до), через що локація Лабіринт не була доступна. Відповідно піст було відновлено, т.к. в цілому думка за межами тієї ситуації про гру не дуже змінилася

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання