Паливні брикети Pini Kay. Особистий досвід використання

Поговоримо про таку сировину для опалення як паливні брикети Pini Kay. Чи є сенс ними топити і які вони порівняно з дровами/торфобрикетом?

Сталася зима. Раз на кілька років настає зима з капітальними (за нашими мірками) морозами до -20 градусів за вікном. Для прикладу ось те, що показано на найближчі дні:

І так співпало, що за станом здоров’я ми зараз хворіємо, а дровами запастися не встигли або запаслися не повністю. Як бути? Так як дрова, які вам привезуть у будь-якому вигляді, будуть сирими (хоч рубані, хоч ні), варіантів залишається небагато – якщо опустити паливні гранули, то у нас ще є класичні торф’яні (або соняшникові…або солом’яні – залежить від того, що більше потрапить до складу) брикети або паливні брикети Pini Kay. Принаймні у наших краях варіанта є лише два, на яких і зупинимося.

Торфобрикет та досвід використання

Коли ми переїхали до села, окрім дров нам, від колишніх господарів, лишилося ще таке щастя, як торф’яні брикети. Вони лежали чаркою в літній кухні, їсти не просили, і чекали свого часу. Коли час прийшов ми вирішили випробувати цей вид палива. Відкликання було двояким – з одного боку кількість тепла, яке вони давали, була на рівні гарних сухих дров. Складно сказати породу деревини, але, мабуть, не гірше за середнє між березою і дубом. Але було кілька моментів.

Перший момент полягав у запаху – при відкриванні кришки котла для закидання палива, на кухні від диму був запах горілого курячого пір’я. Судячи з відгуків в інтернеті, такий запах був не тільки в мене. Другий момент не менш приємний – зольність. Зольність була такою, що вичищати від золи доводилося буквально щодня, оскільки відсік забивався під зав’язку. Сама по собі зола нагадувала щось середнє між глиною та цементом. Не менш цікавим був і досвід висипання залишків у город – через кілька місяців після дощів та вітрів – попел як лежав купкою, так і залишився лежати, ніби це не попел, а цемент. Тоді ми вирішили, що паливо хоч і хороше, але не для нас. Топитимемо дровами!

Pini-kay. Загадковий звір

Про брикети виду pini-kay я десь чув, але не особливо надавав їм значення. Причин тому було кілька – одна з них ціна, але про неї ми поговоримо трохи згодом. Друга причина – низька поширеність у нашому регіоні, а третя – співвідношення обсягу даної сировини порівняно з кількістю сировини за ту саму ціну у вигляді торф’яних брикетів та дрова. Картинка поки що не райдужна, але не поспішатимемо.

На весь дубенський р-н було одне оголошення, і мені стало цікаво, в яку ціну під ключ вийде тонна таких брикетів. Мені відповіли, що без доставки 3000 грн., з доставкою 3200 грн. При цьому за рахунок кількості буде пара людей, які мені її вивантажать. За торфобрикетами мені пропонували ціну в районі 4000-4250 грн за 3 тони з доставкою насипом. Я чудово знаю на що перетворюються торфобрикети насипом, а з урахуванням снігу, що випав, так і зовсім, тому вирішив відмовитися. Вартість дров за 14 складометрів мені виходила в 6300 грн (зі знижкою, береза, метрівки) що дуже добре і, чесні, краще 2 тонн pini-kay, але дрова сирі і їх ще треба порубати, а на вулиці, нагадую, мороз! Тому вибрали найменше із зол. Та й перевіряти будь-яке я люблю.

Є речі, до яких я ставлюся вкрай скептично, тому що про них мають властивість розповідати ті, хто їх продає, а продавцю завжди цікавіше розповісти про товар трохи краще, ніж він є. Опис продавця:

За вчорашній вечір було спалено 2,5 упаковки, тобто близько 25 кг. Якщо перевести в грами і відібрати 98%, ми отримаємо зольність близько 500 грам. На жаль, фото вимірів не робив, але повірте мені на слово, зі спалених 2.5 упаковок даних брикетів з додаванням двох невеликих закладок звичайними дровами з берези (сируваті), кількість золи, яку я дістав (там же могло бути трохи старої золи, котел не чистився під нуль перед тестом) я отримав 680 грам. Тобто, на мою думку, зазначена максимальна зольність цілком відповідає тому, що в описі. Варто також врахувати, що у нас звичайнісінький саморобний котел часів совка, який не володіє піролізом або ж не відноситься до котлів тривалого горіння, де кількість золи може бути меншою.

Наступний експеримент буде за вагою.

Бачимо вагу близько 9.32 кг. Експеримент провалено. Робимо повторний тест, інша упаковка

Тут у нас 9.36 кг замість вказаних 10 кг. Будемо об’єктивними, я не став заміряти кількість упаковок, тобто їх там могло бути просто більше 100 штук, щоб вага дорівнювала 1 тонні. На виправдання ж продавця (ха-ха, ось би я так із відгуком про Епіцентр робив, правда?) скажу, що вартість даного типу палива в основному становить від 3000 і вище, частіше це 3300-3500 грн за тонну. Тобто я купив його за найнижчою ціною і покупка в іншому місці означала б для мене переплату вищу, ніж теоретично можлива різниця у вазі.

Як-небудь перевірити склад можливості немає, але брикети добре горять навіть без попереднього розтоплення котла дровами, з однієї закладки в, нагадаю, звичайний котел, температура в будинку стала близько 60 градусів (з 80 до яких ми нагріваємо котел) і це при розмірах будинку у 90 квадратів та температурі за вікном у районі 10-12 градусів морозу.

Важливий момент, за який вам, напевно, буде цікаво дізнатися – наскільки багато сміття від брикетів?

Приблизно стільки це від двох пакетів з брикетом. Тобто порівняно небагато (особливо в порівнянні з торф’яними брикетами) і цей пил також цілком можна закинути в котел – згорить за дві секунди!

Самі по собі брикети виглядають так

Єдиний мінус (але де мінус там і плюс) – розмір упаковки. З одного боку 10 кг зручно, тому що без проблем таку вагу може занести додому і дівчина, з іншого ж погано, що скрізь використовується поліетилен, з погляду екології не найкращий варіант. Але тут ми поки що не про екологію, а про опалення.

Можемо порівняти. Цікаво, якби кількість золи була однаковою, ви вгадали б де яка?

Справа зола виключно з берези, а зліва береза+pini-kay. Якщо ви хоч раз бачили золу від торфобрикету, то зрозумієте, що в порівнянні з нею тут, за відчуттями, і там і там вона виглядає однаково.

Я не зміг зробити красиве фото брикетів, що горять, тому насолоджуйтесь тим що є У центрі, якраз таки, тліє цей самий диво-брикет!


Думка

В інтернеті ви зустрінете різні думки про цей вид палива. Починаючи з “та це найкраще, що ми тільки зустрічали” і до “горіти в пеклі тим, хто мені його продав”. І річ тут навіть не в тому, що для різних людей це різне паливо. Загвоздка в тому, що як є підроблені торфобрикети, виконані далеко не з торфу, так і брикети pini-kay, які ви купите, можуть мати зовсім випадковий склад, що впливає на якість кінцевого продукту. Я говорю виключно за ті, які були куплені у нас за місцем.

Я ж хочу підбити підсумки.

Давайте перерахуємо плюси:

  • дає хорошу температуру та швидке нагрівання
  • не вимагає додаткового сушіння (як дрова)
  • має дуже низьку зольність (реальну, а не на папері)
  • компактне розміщення (у нас вся тонна вмістилася в холодному коридорі)
  • мало сміття після використання

І про мінуси:

  • вартість (умовно, але все ж таки)
  • питання якості (як пощастить із продавцем)

Чи можна його використовувати як основне паливо? У певному вигляді (піролізний котел?) цілком, але я не скажу вам точно, наскільки він дасть вам більший ефект, ніж дрова в тій самій ціні. Якщо про дрова судити об’єктивно – додайте у вартість дров ще вартість рубки та розпилу. Торік машина рубаних дров (6-7 складометрів?) коштувала близько 5500 грн. Це насипом. Реальних складометрів там близько 4-5, не більше. З таким розкладом pini-kay виявляться вигідними. Я б порадив використовувати їх на додаток до основних дров. Нам ось на зиму та весну/осінь потрібно близько 2 машин дров. Але завжди краще брати “із запасом”. Ось цим “запасом” можуть служити близько 1 тони pini-kay, які будуть відмінною розтопкою для сирих дров або ж для швидкого нагрівання будинку.

Будь-яке паливо слід використовувати з розумом, і мій досвід використання pini-kay показав мені, що не дивлячись на весь скептицизм, це не найгірший варіант палива для дому і, мабуть, найкращий варіант, коли вам потрібно топити “ось уже”, а дров не виявилося. За добу (ми топимо з 5-6 вечора і до 3-4 ночі, тобто близько 10-11 години) у нас пішло близько 2.5 пакетів плюс пару оберемків дров. Це з урахуванням температури за вікном порядку -12 градусів, тобто дуже холодною. На думку Сашки в будинку було набагато тепліше, ніж коли топили самими дровами. З таким розкладом 1 тони вистачить трохи більше ніж на місяць, можливо ближче до півтора. Саме тому я вважаю, що головна перевага цього використання як додаткового, де заміни йому немає.

Ну і наостанок – коли топиш дровами+торфобрикетом – золу можна і потрібно вивозити на звалище, тому що те, що виходить на виході, може забруднити ґрунт. Зола від дров+брикетів даного типу схожа на звичайну деревну золу та її, у тому чи іншому вигляді, можна використовувати як добриво на городі. Принаймні із меншою шкідливістю для ґрунту.


Якщо у вас є думка щодо цього виду палива – буде цікаво його почути 🙂

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання