Ех, як я не хочу зиму. Ось цей сіро-білий світ за вікном та постійний холод. Прям вічна мерзлота якась.
А ось чи цікаво буває зимова депресія? Ні серйозно. Адже осіння і весняна, вони правда частіше від нестачі вітамінів, але все-таки. Виходить, що може бути і зимова, від нестачі тепла та сонця, прогулянок, квітів та іншого. Звісно. можна сказати, а що заважає гуляти взимку? Мороз, те, що треба довго одягатися і… і ось цей одноманітний краєвид. Це все так сумно, просто до жаху. Мені катастрофічно не вистачає фарб та натхнення, такого як восени! Звичайно я хочу і свят зимових та подарунків, але саме творчих сил. якогось такого підживлення мені не вистачає. У мене начебто і задуми є і недописані пости стоять, а настрою немає. Дивлюся на це все і руки опускаються, не вистачає мені витання в хмарах, ейфорії. Здавалося б я особливо нічого і не роблю щоб втомлюватися, але мабуть мені як творчій людині потрібно щось більше, щоб творити, створювати та радувати оточуючих. Таке бажання неможливо виростити в собі, воно все одно буде позбавлене натхнення і користі від такої роботи буде мало. Та й мої книжки, що надихають, лежать недочитані. Такий стан справ мене дуже пригнічує, все це не закінчене висить з мене як Домокловий меч, який ось-ось обірветься і відрубає мені голову. Дивно звичайно звучить, але таке почуття, що в мене душа втомилася, що всередині якось порожньо і я не знаю чим це заповнити, що поселити там щоб у мене знову були сили творити! Раніше мене надихала осінь – можна було просто взяти і прогулятися з фотиком, подихати повітрям, наповненим такими різноманітними ароматами, властивими тільки осені, надихнутися її різноманітністю фарб. А зараз… зараз нічого цього немає. Все похмуро, одноманітно, дуже вітряно і холодно для прогулянок.
Зовсім не хочеться черпати натхнення у минулому, адже осінь закінчилася, і якось до майбутнього теж далеко – адже попереду три зимові місяці. Єдине, що мене рятує це думка про майбутню поїздку. Це як передчуття пригоди, це подорож, це завжди надихає. І навіть те, що ця зима стає не так страшно, адже там є ліс, який прекрасний і взимку! Значить, можна буде і фото зробити і хоч якось надихнеться. Насправді будь-яка поїздка дарує незабутні враження, які завжди наповнюють емоціями та прагненнями, і ще якимось невловимим почуттям чи може передчуттям чогось незвичайного, що хвилює все всередині! За це я люблю поїздки і неважливо як далеко, важливо, що це зміна обстановки, що це дорога кудись, що в будь-якому випадку це щось нове.
А поки що до поїздки майже місяць, і треба якось не давати собі розкисати остаточно. Принаймні треба закінчити все, що розпочалося до нового року. Не залишати жодних хвостів, адже кожен новий рік це новий аркуш мого життя, а отже, і починати писати його треба заново. Щоб усе було чистим та красивим, щоб не було помилок, адже їх не виправити.