Часобчислення

Нещодавно зловив себе на думці, що цікаво спостерігати, як іде життя. У тому сенсі, що ось, наприклад, тобі 5 років, і ти думаєш “хочу стати дорослим. Дорослим все можна і вони собі можуть купити будь-що”.

Минає час, тобі 10, у тебе є якісь свої гроші, якими ти розпоряджаєшся і витрачаєш на щось надзвичайно важливе. Тобі 15, у тебе з’являється стипендія, можливостей більше, але що далі ти живеш, то більше розумієш що твоє “все можна” обмежується твоїми можливостями, грошима. Далі тобі 20, ні, візьмемо 21. Тобі 21, у тебе вже є робота, але що ти спостерігаєш? Правильно, що тобі завжди на все не вистачає. Далі ланцюжок продовжувати не стану, т.к. наступний поріг поки не придумав, чи скоріше не пережив.

Приблизно те саме можна сказати і з бажаннями. На прикладі деяких дівчаток все виглядає чимось мило. Ось, наприклад, 5 років – дівчинка грає у “принцесу”. 10 років. Дівчинка намагається зробити з себе принцесу. 15 років. Дівчинка розуміє, що принцесою їй не стати. 20-… років – дівчинка, яка не стала принцесою, шукає собі принца.

Якщо ж глобальніше і без сарказму, то в юному віці у людини є мрія. Це головне, що в нього є і, мабуть, найправильніше. І ось він починає зростати. У 10 років більш-менш мрія формується. У 15 років ти думаєш “та всі Діраки, а я зможу!”. В 10, тьху, в 21 ти бачиш, що всі твої амбіції та думка, що всі не досягли, тому що не намагалися, випаровується, і ти усвідомлюєш, що на тебе чекає все те саме, що й інших.

Такий приклад можна навести буквально щодо чого завгодно. Чим людина стає старша – тим більше вона усвідомлює, що вона така ж піщинка, як і інші, і що нікуди з цього не подітися.

Можливо, все це звучить дещо фатально та депресивно, але часом замислюєшся – який реальний шанс вибитися “у люди” у простої людини, яка виросла десь на околиці в сім’ї тесляра та домогосподарки? Чи є він взагалі? Чи все вирішують гроші? Що б вийшло, якби дати багато грошей такій людині? Ті ж батьки мріють, щоб їх дитина вивчилася, пішла працювати на престижну роботу, але знов-таки який шанс, що саме вона, здобувши вищу освіту, зробить крок вище, ніж середній клас?

Питання не в тому навіть, що щастя в грошах, але в той же час забезпеченість дозволяє насолоджуватися життям, а не проживати його по 10 годин за роботою і по 8 за сном, залишаючи на решту жалюгідних 6 годин. Деколи мені здається, що це все недарма, і що все так влаштовано саме для того, щоб була “еліта”, яка живе за рахунок усіх інших. Втім, це вже не туди і не про те.

Мрійте! Бо поки що у вас є мрія – не все втрачено. Набагато гірше, коли людина живе ні про що, не мріючи, тупо пропалюючи життя.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання