Заробіток вдома. Частина 1. Передмова

Сьогодні до мене знову на думку спала думка, що треба на чомусь заробляти.

Нас оточує величезний світ і в ньому існує безліч способів заробітку без безпосередньої роботи в будь-якій фірмі. Мені б хотілося поговорити з вами про те, як можна заробляти вдома, які бувають “підводні камені” і власне наскільки це доцільно. У першій частині хотілося б розповісти трохи про те, з чого все починалося в мене і до чого все прийшло.

Мені зараз складно згадати, яким був перший пристрій. Так-так, це було найімовірніше саме пристрій на кшталт кишенькового комп’ютера. Рік так 2006-2007, як зараз пам’ятаю як я з тодішньої стипендії в 117 грн, чи, трохи підзбирав, купив у Харкові (Харківський ринок відрізнявся в цьому плані на краще завжди) пару кишенькових комп’ютерів, тоді ще Palm. Я пам’ятаю те кафе, ту людину, яка сиділа навпроти. Саме від нього я почув і запам’ятав назавжди цю фразу “ніколи не можна сідати навпроти покупця”. Мовляв, це поганий тон, ніби ти “протиставляєш” себе покупцеві і завжди потрібно сідати по-діагоналі. Один йому не сподобався подряпиною на екрані, інший ще чимось. Можливо я брешу і це був не перший покупець, але мабуть саме цей випадок я можу навести приклад як свою “першу угоду”.

У той же час, коли я, власне, був студентом, грошей на “іграшки” не було, я знайшов хороший спосіб отримувати те, що потрібно більш простими способами. Мені складно було взяти собі комп’ютерні залозки в магазині або навіть з рук, тому що грошей ледве вистачало на пару комплектуючих і я вирішив що мінятиму старі залозки на пиво-сік-шоколадки. Зараз ця тема на місцевому форумі містить 1000 відповідей та сотні переглядів, до “модерації” (довга історія, але мене заблокували, “забрали” тему собі, виставивши свої правила. Такі ось модератори) там були кілька тисяч повідомлень і до певної міри це теж могло вважатися моїм “бізнес-проектом”. Чому? Крім “погратися” я зрозумів, що можна таким чином забирати у людей те, що не потрібно і щось залишати дійсно для гравців, а з чогось збирати комп’ютери і продавати. Чи не згадаю чи зібрав я хоч один комп’ютер таким чином, але ідея була. Повернемося до теми кишенькових комп’ютерів.

Мама завжди з мене сміялася і називала “купи-продай”. У чомусь образливе прізвисько, але чи варто було звертати на нього увагу, бо в той час, коли одногрупникам щось купували батьки, я таким чином змінював свої вже доросліші “іграшки”. Я не скажу що мені батьки нічого ніколи не купували (перший телефон SX1, на перший КПК позичив 300 грн, можливо, щось ще було), але в цілому свою ієрархію кишенькових комп’ютерів я оновлював сам, часом при цьому заробляючи (у мене так виходило , що я міг щось вигідно купити, а потім продати і купити щось цікавіше ще й заробивши).

У деякі моменти у мене не було грошей, чи скоріше не так. Мені були потрібні дуже нескромні суми на ті часи (700-800 грн). Як я обходився у таких ситуаціях? Все було дивним, але просто. Я граю з тими “схемами”, які деякі, пардон, хитрощі продавці використовують зараз, а саме – замовляв десь той же КПК, він приходив на поштове відділення післяплатою. Я дзвоню покупцю, кажу мовляв “підійдіть туди”. Людина приходить, дає гроші, я даю гроші на пошті, він оглядає товар і якщо все ок то забирає, а мені власне частина тих грошей іде до кишені. Так я продав кілька пристроїв, тобто заробив буквально “з повітря”.

Був час, коли я влітку підробляв на “штампуванні футболок”, якщо порівняти з “роздачею каталогів” по фірмах, це була цілком собі робота. 2008 рік. Вранці практика, вдень кілька годин роботи. За місяць із лишком заробив близько 1450 грн, що на той момент було чимало. Суть роботи полягала в тому, щоб занести готовий товар в основний офіс, а також нанести малюнок на футболки (термодрук, чи що. Вже і не згадаю метод). Тоді я побачив, що гроші можна робити і “самому”, вірніше не особливо маючи обладнання, можна штампувати такі собі “адідаси” місцевого розливу. Корисний досвід не дати, не взяти.

Був якийсь період “після” який складно згадати, мабуть тоді особливо нічого і не відбувалося, тому перестрибнемо відразу на рік так 2011. Втім брешу. Був 2009 рік. Складний рік, бо не стало тата і до певної міри “роль годувальника” перейшла до мене. Було покинуто навчання, причому в обох уч. закладах (десь перший курс, десь п’ятий), влаштували мене на роботу за “залізками”, і в результаті на поточний момент це, мабуть, була єдина “офісна” робота, де я саме що “приходив о 10-й, йшов” о 18″. Лівих грошей особливо не було (не рахуючи продажу списаних жорстких, але це вже інша історія), і тоді мені мабуть було не до високих ідей своїх бізнесів. Просто жив, часом приторговуючи. Пів року я там пропрацював, чи що. У результаті встигли за них перевести в інше місце там же, призначити чи не різнорабом, і тоді я зрозумів, що якщо і працюватиму в офісі, але то виняткових умов. Не те, щоб я був дорогий співробітник чи щось важливе. Просто гордість завжди була вищою.

Був час явного безробіття. Мені було складно з освітою, яка “не моя” (я був далекий від моторів, хоча в дитинстві “моторчики” були улюбленими іграшками) знайти роботу, яку зміг би виконувати без явних “боків”, адже інакше сенс чимось займатися. І ось повертаючись тепер уже до 2011 скажу, що рік був дуже паршивим. Не скажу точного місяця, але десь у середині-кінці 2010 (літо-осінь мабуть), я познайомився з такою замуркотливою річчю, як “фріланс”. Суть роботи була дуже проста – мені потрібно було вранці і ввечері додавати на сайт зі списку інших сайтів кілька десятків “вакансій”, і мене можна було назвати контент-менеджером. Згодом мій т.зв. “роботодавець” запропонував мені ще й додавати статті з інших сайтів. Потрібно було додати 1-2 статті злегка підредагувавши їх. Ну…потрібно та й потрібно, не питання. За це мені додатково приплачували 120–150 грн (основний заробіток становив 400–450 грн/міс). Витрачаючи на день годину-півтори (скоріше навіть годину) я мав свій скромний прибуток. Далі природно захотілося більше, і помчало…

Серед вакансій, що додаються, я знаходив ті, які підходили мені. Тобто виконуючи роботу, знаходив роботу собі. Звичайно ті вакансії не додавав на сайт, щоб не було конкуренції, і став заробляти ще більше. Ця нова віха в моєму житті почала називатися “рерайтерством”. Я цим пишався і з гордістю говорив, хто я і чим займаюся. Найскладніше було змусити себе працювати, а не сидіти в інтернеті. Що найцікавіше, вже тоді я пізнав усі принади вільної роботи – я поїхав у село, і навіть там без будь-яких проблем вільно працював, надсилаючи “замовлення” через телефонний інтернет. Бабусі не могли зрозуміти, як так виходить, що я сиджу вранці за нотиком, щось набираю і заробляю гроші. Закінчилося тим, що я почав писати коментарі і заробляти цим дуже непогані гроші. У планах було збагнути основи в просуванні сайтів,

Зараз, крім основної роботи, я часом займаюся продажами, в чомусь досяг деякого успіху, з чимось навпаки були провали. Про що я хочу розповісти у цих статтях? Я постараюся більш-менш цікаво публікувати записки про свої ідеї на тему “бізнесу” і про те, які питання нюанси зустрілися на шляху до досягнення поставленої мети.

Ps щоб піст не був зовсім порожній і нудний, додав трохи розчулених картинок:)

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Відкрийте більше з Only for Us

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання