Що не так. Tumblr

Починаємо нову злободенну рубрику, в якій скаржимось на щось 🙂

Ні, справді. Під свої скарги я виділив цілу тему у блозі. Подумав, що можна часом пописувати про речі, які не сподобалися у чомусь чи десь. Тому почнемо з соц.сіточок, а саме з Тамблера, Тумблера, Tumblr або кличте як хочете.

Реклама

Якщо вбити у пошук тег “психологія”, можна натрапити на рекламу якоїсь фірми чи начебто. І бачити лише її статті, не виявивши жодних інших записів користувачів. Якщо цього користувача заблокувати – ми маємо порожній результат пошуку. Часто, за тими чи іншими тегами ми потрапляємо на рекламу ютуб каналів, якихось практик і багато чого іншого. І хоча Тамблер не відчувається особливо живою соціальною мережею, але багато сумнівних конторів, раптово, вирішили, що саме Тамблер – той майданчик, де їм варто рекламувати свій продукт (ні). Якщо говорити конкретно про україномовну аудиторію, то не такі та численні записи розбавляються тим, що половина з них на рекламну тематику. Що дуже і дуже засмучує.

Цвинтар літаків

Певною мірою блогінг помирає повсюдно, і зараз повноцінні соціальні мережі сильно витісняють окремі, вузькоспрямовані сайти. Нерідко можна натрапити на облікові записи, які зробили останній запис пів року тому і більше не з’являлися. Також є акаунти, які просто перестали оновлюватися досить давно, тому нерідко складається відчуття, що ти ходиш не по живому сайту, а по цвинтарі людей, які колись писали, які просто зникли в небуття. Якщо сказати про популярність платформи, то, мабуть, спочатку йде англомовна аудиторія, згодом російськомовна, потім україномовна. Але останньою можна мало не на пальцях рук-ніг одну людину перерахувати. Що дуже засмучує, т.к. вся російськомовна аудиторія відноситься до рфії, з усіма ..

Теми

Я сказав би, що Тамблер це напів-Твіттер. Не рідко зустрічаються записи на кшталт “хочу пописати”, які показують глибину думки речей, які намагаються донести світу. Складається відчуття, що все, що від тебе чекають, це позачергове безглуздя, яке тобі зможуть лайкнути. Хтось пише про своє так зване “дибр”, тобто про повсякденність, але, знову ж таки, без якихось яскравих ноток, а більше замітками, мета яких відкласти ці спогади для архіву.

Аудиторія

Кумедна тенденція існує в тому плані, що головні (ядрені) блогери – це люди з категорії “старше 30-ти”. Тобто ті, хто починав писати щось у мережі, коли їм було від 15 до 20 років. Середня аудиторія Тамблера – це люди віком близько 18-25 років. Рідко зустрічається хтось старший, за рахунок чого в тебе складається враження, що речі, які тобі цікаво обговорити, не знайдуть жодного відгуку в інших. Та й відгук, найчастіше, це кнопочка “лайк”. Спрощення ідеї блогінгу спричинило спрощення взаємодії між користувачами. Тепер нема чого писати – простіше показати, що тобі “подобається” думка або ідея.

Зручність

Мені поки що так і не вдалося потоваришувати з інтерфейсом, і зрозуміти що в ньому і до чого. Що в браузері, що в додатку на телефоні – ти змушений перейти по десятку кнопок, щоб знайти функцію, яка була потрібна. Неначе ти вперше це робиш. Відповіді користувачам, знову ж таки, виглядають скоріше як “реакція”, ніж повноцінний коментар. Зрозуміти у списку відповідей, хто кому і чого, дуже часто не виходить. Бо дизайн трохи кривуватий.

Дизайн

Не дивлячись на наявність певної кількості тем, частина з яких є безкоштовними, у тебе складається відчуття, що робив ці дизайни рукожопий кролик, який знає CSS стилі ще гірше за мене. Саме тому підібрати гарний дизайн для своєї сторінки практично неможливо. Можливо з платними темами справа краща, але в безкоштовні я б радив навіть не лізти. Унікальний дизайн кожного блогу унеможливлює як-небудь з комфортом пересуватися сторінками самого Тамблера. Доводиться або шукати фірмову кнопку або повертатися назад.

Репост

Плюс і мінус Тамблера є можливість робити на нього ріпости з інших майданчиків на кшталт сайтів на WordPress, ніж я користуюся. Функціонал навіть доступний із цілком рідного для WP плагіна Jetpack. Але функціонально на Тамблер робиться репост заголовка та частини тексту. Ті плагіни, які мають схожий функціонал, не оновлювалися і розроблялися під “http”. З тим, що Тамблер перейшов на “https”, з плагінами виникає проблема, оскільки код авторизації не спрацьовує, і ми не маємо можливості повноцінно налаштувати плагіни, у яких можна так чи інакше змінити вигляд тексту, який зрештою йтиме на Тамблер . Думаю, що тут головний мінус за майданчиком, бо творці плагінів просто не бачать сенсу їх оновлювати.

Плюси

Хтось вирізняє серед плюсів атмосферу. І вона є, але її складно помітити, оскільки більшість людей гасять деякими “групками”. Це видно з того, хто чиї пости зазначає і де зазначається. Але в цілому атмосфера ближче до пост-апокаліпсису, коли на землі (сайті) залишилося невелике населення, яке купується, щоб грітися і вижити. Знову ж таки, за відчуттями англомовне співтовариство трохи більше розвинене, але воно і на тому ж Reddit’e цілком процвітає. В іншому … мені здається, що ці соц. мережі, у тому числі близький за духом Твіттер, переживають не найкращі часи. З тією лише різницею, що тут немає стільки політики та офіціозу, як у Твіттері.

---

З деяких пір Facebook захлинула хвиля закритих профілів – коли основна частина інформації зі сторінки не доступна без додавання до друзів. Думаю, що це закінчилося деяким відпливом бази користувача, так як сенсу з ресурсу, у якого половина або більша частина профілів закрита – особливо немає. Приблизно така ж історія ставилася приклад адміністрацією Дайрі, коли виникало питання про те, що ресурс не може існувати як-небудь в режимі самоокупності, тому що більшість користувачів мають закриті профілі. На Tumbler’e немає закритих профілів, але є багато в чому закриті люди. Це коли людина прибирає всю інформацію про себе, не уточнюючи статі та імені, місця проживання та взагалі. Зрештою, виходить така собі база з контентом від безликих людей. Можливо такі зараз тенденції анонімності,

Так що ж не так із Tumbler’ом? Думаю, все те ж, що і з іншими блоговими платформами з початку поточного десятиліття – повільно, але вірно, написання змістовних текстів виходить з моди. Незважаючи на це, для україномовної аудиторії блогоресурсів, Tumblr є найменш токсичним порівняно з аналогами.

Ps це не про те, що сайт поганий. Просто свої нюанси. Здається, я знайшов для себе кілька цікавих людей. Цього більш ніж достатньо, щоб не вважати сайт безглуздим.

Pps після досвіду Кіпер з Блог Хаусом, на якому (попри всю його “вільність”) запроваджено грубу цензуру, зокрема, для українців, Тамблер, знову ж таки, один із небагатьох варіантів, де подібних речей помічено мною не було. Якось так..