Archvale. Цікавий негативний досвід гри від Humble?

Другий запис поспіль про гру, де видавцем є Humble Games. Другий запис про гру з особливостями?..

Видавці

Що таке “видавець”? Ми звикли чути новини про те, що “гра вийшла забагованою, бо видавець торопив з релізом”. Принаймні я, доволі часто, натикався на такі новини, коли цікавився іграми що стали легендарними з часом, але котрі на старті були не best sale’ами. У випадку з такими видавцями, як Ubisoft, ти чітко знаєш, чого чекати від їх гри. Бо ж концепт буде приблизно однаковим, не дивлячись на те, який саме сетінг. Студії, котрі змогли вилізти з-під крила видавців, часто самі контролюють процес розробки, але це також не завжди гарантує якість, як вийшло з продовженням Divinity: Original Sin II – але про це іншим разом. Що ж з відбувається з іграми, де видавцем значиться Humble Games? Давайте, спробуємо розібратись не стільки з першопричиною, скільки з результатом.

Концепт і проблеми

В дитинстві-юності я застав “конструктори ігор”, типу GameMaker або RPG Maker, котрі дозволяли створювати ігри без особливих знань у розробці. Я б сказав, що ця гра дуже нагадує проекти того часу, бо ж механіка гри досить проста, та й реалізація десь та ж сама. Втім, зараз не обов’язково, що такі ігри розробляються на тому ж движку, тож окреслювати всі баги роботою “двіжка” якось не зовсім доречно. Втім, хочеться уточнити про моменти, з якими я стикнувся, щоб до них в майбутньому не повертатись.

Цей запис буде без жодного скріншоту, бо ж…гра не дозволяє їх робити. Так-так, ви вірно все почули. По натисканню кнопки F12 у Стімі…нічого не відбувається. Гра не робить скріншот, тож наробити їх звичним методом не вдалось. Звісно ж, клавіша Print Screen чи окремі додатки можуть вам з цим допомогти, але вже на цьому моменті відчувається, що “щось не так”. І далі буде ще кілька особливостей.

Друга особливість це робота гри у кооперативному режимі. Справа в тому, що в ньому, коли ти граєш з кимось, всі монстри чомусь атакують одного гравця. Часом це перший гравець, часом другий. Але тобі “прилітає” не через те, що ти не зміг відійти від атаки ворога – а тому що тебе зачіпає атака, котра йшла не по тобі. Атаки ворогів розмашисті, тож коли всі вони направлені проти одного гравця, грати стає значно важче.

У грі є така штука, як “значки”, котрі додають певні здібності. При спробі замінити всі серця здоров’я серцями захисту, ми стикались з тим, що гра просто брала і…вилітала. І це повторювалось кілька разів, тож це є явний баг механіки гри.

Був ще момент, коли після перекату персонаж застряг у текстурі. І…все. Буквально все. Швидкого телепорту кудись немає. Можливості якось “вилізти” з текстури теж. Довелось повністю перезапускати гру. Але годі про нюанси, перейдемо нарешті до…плюсів?

Плюси

Серед купи особливостей і мінусів є і плюси. Серед них це досить непогані боси, котрих цікаво проходити – атаки відрізняються, є певне ускладнення в кінці бою, загалом дуже згадується Enter the Gungeon, в якому розробники явно знайшли натхнення. Світ гри також, з точки зору мобів, вельми різноманітний. В кожного своя атака, до кожного нового моба доведеться пристосовуватись, і щось в тому є. Тобто немає відчуття, що всі противники клоновані з одного варіанту. В певних ворогів навіть є кілька атак, тож з цим проблем явно немає.

По різноманіттю зброї важко сказати – воно наче і є, але як хтось писав в коментарях “маги імба” – і так і є. Бо гру можна пройти виключно магом, більш того – ближній бій майже не несе якихось переваг, а от на великому рівні складності він і зовсім стає чимось для мазохістів. Тож не дивлячись на різноманіття зброї, можливості використовувати її всю фактично немає.

Окремо хотілося б згадати випробування у вигляді кристалів. Є спеціальні кімнати, де треба пройти три рівні випробувань. Їх результатом є отримання нового значка. Ця міні-гра виявилась досить цікавою, тож за неї теж можна додати плюс.

Трішки здивував напів-відкритий світ, котрий дає тобі змогу проходити гру не в певній обов’язковій послідовності локацій, а в рандомному порядку. Тож ти можеш спочатку вибити більш потужну зброю, а потім піти проходити локації, котрі мали б бути (за складністю ворогів) раніше.

В іншому, мабуть важко щось виділити таке, щоб якось виділяло цю гру на фоні інших.

Складність

У Стімі є певна кількість відгуків, де згадується складність гри. Тож…так. Складність – це ще одна проблема. Навіть не так. Складність – головна проблема. Бо я звик, що ми проходимо всі ігри на важкому режимі. В першу чергу цікавіше грати, в другу – ти проводиш у грі більше часу, бо гра не дає тобі можливості розслабитись і ти проходиш знову і знову, тренуючись і видобуваючи навички. Так от, Archvale на важкому рівні це не про навички. Це про підгоряння пуканів з приводом і без. З приводом бо “хотіли складності? Ось вам!”. А без, тому що особливості гри (згадані вище постійні атаки відносно одного гравця з двох), обмежена кількість перекатів (три) і “пекло з куль”, котре не дає хоч якось врятуватись від ворожих атак, і..ти вмираєш. Знову, і знову, і знов.

Останній босс став причиною, через яку ми почали гру знову. Бо не змогли його пройти. Зовсім. Тож були змушені почати спочатку, так як гра не має налаштувань рівня складності безпосередньо під час гри. І це тупо. Тупо, бо гра немає досягнень за “NG+” або проходження на високому рівні складності. Тож останній рівень у грі просто для людей, в котрих має підгорати кожні 5 хвилин. І це бісить. Чи це є ціллю розробників? Якщо ні, то слід було або переробити гру з точки зору рівня важкості, або ж закрити всі баги, котрі не дозволяли її пройти з комфортом.

В якомусь сенсі гра на ролику у Стімі виглядає краще, ніж той продукт, котрий ти отримуєш в результаті. І саме тому, не дивлячись на рейтинг гри у 83-89% позитиву, я поставив їй негативний відгук. Бо мені не подобається, коли гра поводиться не чесно зі мною. Причому настільки явно було видно, що певному гравцеві дістається на горіхи більше – коли в одного повне здоров’я, а в іншого, не дивлячись на навички, була вже половина.

Замість..

Думаю, що ми доб’ємо досягнення в ній, але більше “щоб добити”. Зараз багато ігр схожого типу, і відчуття що люди, сп’янілі успіхом ігор типу Enter the Gungeon, вирішили робити щось на кшталт. “А може вийде..” – але ні. Не виходить. Виходять лише клони один одного. І це досить сумно.

На жаль, ми живемо в час, коли ігор більше ніж гравців. Ігор більше, ніж колись. І рідко коли на ринку, серед інших проектів, можна знайти щось таке, що буде достойне вашої уваги. Чи достойна її Archvale? Вирішувати виключно вам. На мою ж особисту думку, гра, що вийшла майже 2 з невеличким роки тому, так і не була дороблена до фінального релізу. Досі трапляються моменти, котрі б могли бути давно виправлені. Але ні. Важко сказати, чи то вина видавця, чи ж розробники видали сирий продукт, вже як є. Мій же рейтинг цієї гри позначається як “Не раджу”.