Дякую

Всім:

Дякую всім тим людям, завдяки яким у нас в будинку є світло – всім електрикам, тим, хто під обстрілами і небезпекою для власного життя робить так, щоб у інших в оселях було світло і тепло.

Дякую військовим, що боронять країну, віддаючи свої життя для того, щоб ми могли жити далі. Тих, чиї серця вже спинились чи ще, нажаль, спиняться, у цій невиправданій агресії до нашої країни.

Дякую людям, котрі займаються волонтерством, забезпечуючи не тільки потреби армії, а й звичайних людей, переселенців і всіх тих, хто потребує допомоги. За їх неоцінний вклад у здобуття перемоги.

Дякую лікарям, котрі виконують свій борг не дивлячись на небезпеку, котра в цій професії буквально на кожному кроку. За відданість своїй справі і рятуванню життів жертв цієї війни і тих, хто по тих чи інших причинах потребує лікарської допомоги.

Дякую людям, котрі донатять і допомагають чим можуть армії і іншим людям, котрі опинились в скрутному становищі. Всім тим хто допомагає іншим виїхати з-під місць обстрілів і дістатись більш безпечних місць.

Дякую пожежникам, що рятують життя людей від наслідків обстрілів і не тільки.

Дякую працівникам ДСНС за їх важку роботу у часи, коли кожен день по всій країні доводиться працювати без вихідних і обідніх перерв, бо завжди є ті, хто потребує вашої допомоги.

Дякую магазинам, котрі працюють і допомагають ЗСУ. Забезпечують цивільне населення всім необхідним не дивлячись на те, що в країні відбувається війна.

Дякую лідерам і громадянам тих країн, котрі підтримують нас у ці скрутні часи. За фізичну і моральну підтримку. За те, що розміщують у себе і допомагають біженцям. Немає слів, наскільки ми вдячні кожному поляку, чеху, німцю, і багатьом іншим народам, котрі стоять поруч з нами, не дивлячись на незручності, котрі для них спричиняє ця війна.

Дякую діячам культури, що допомагають всіма силами збирати кошти на ті чи інші потреби армії і людей. Тих, хто не задумувався, громадянином якої країни він є. Дякую в тому числі російським діячам культури, котрі проявили свою позицію в бік людяності, і осудили агресію своєї країни проти нашої. Тим, хто через це лишився дому, але проявив свій моральний вибір у вірному напрямку.

Дякую журналістам і блогерам котрі висвітлюють події, часом ризикуючи своїм життям. Завдяки кому ми знаємо, що відбувається в країні і у світі, дізнаючись про це з перших шпальт.

Дякую людям, котрі, не дивлячись на обстріли, працюють в полі, дивляться за худобою, роблять все, щоб в кожного з нам вдома був хліб і інші продукти харчування. Хто просто робить свою роботу.

Дякую газовим і іншим службам, що не покладаючи рук відновлюють постачання тих чи інших речей, необхідних для життя, у наші будинки.

Дякую пану Президенту і очільникам його офісу за те, що зробили вірний вибір, коли ворог прийшов до наших дверей. За те що зробили і за те, що ще доведеться зробити. За нашу майбутню перемогу.

Дякую всім людям, що не лишили країну і продовжують працювати на своїх місцях, а також дякую тим, хто не дивлячись на те, що виїхав з неї, допомагають всіма доступними їм методами.

Свого часу не дуже розумів, чому люди мають вмирати за землю чи ще щось. Але приклад певних людей показав, що люди вмирають не за землю чи за мову – люди вмирають за те, щоб такі як я могли жити і робити те, що якось допоможе іншим. За свої сім’ї. Дітей, батьків, друзів. Задля того, щоб кожен з нас міг прокинутись у кращому світі. Тому вічна пам’ять тим людям, кому довелось віддати своє життя, захищаючи свою сім’ю і близьких.

Якщо ще один рік цього блогу і мав з чогось початись, то хай це буде подяка всім тим, завдяки кому цей запис існує. Дякую!