Графічні новели і як я в це вліз. Відгук на Sakura Sadist

Добрий день. Мене звати Руся. Мені 32 і я граю у графічні новели з еротичним підтекстом…

Так сталося, що з недавніх пір я почав находити можливість відволіктись від ситуації навколо і відключень світла тим, що став грати у всякі ігри, котрі відрізняються двома речами – вони не потребують надто потужних комп’ютерів і…вони не навантажують мозок. В кращому випадку від тебе потрібні навички читання, в гіршому можеш просто дивитись на картинки що змінюються, але…давайте повернемось до нашої сьогоднішньої гості – гри Sakura Sadist.

Сюжет розповідає нам про життя студентки-ледащі гедоністки на ім’я Адзуса, котра вчиться у музичній академії. Її батьки відомі музиканти, тож вибір майбутньої професії був, в першу чергу вибором її батьків, через що вона не дуже поспішає навчатись, і…воліє у всякий спосіб не робити того, чого від неї хочуть вчителі, загалом вона не дуже поспішає написати ессе, через що її можуть вигнати з навчального закладу.

Як водиться в її віці, голова в неї забита романтичними історіями і почуттями до…дівчини, котру вона колись зустріла, коли тільки попала в академію. До Маміко. Окрім неї у Адзуси є подруга – Марі, котра живе з нею в одній кімнаті, і всіма силами намагається зробити так, щоб Адзуса не закинула навчання. Загалом, весь сюжет буде крутитись навколо цих трьох дівчат.

Не пам’ятаю як сама стикнувся з цією грою, але пам’ятаю що вона була одною з тих, котра одразу захопила своєю назвою і описом. Перед тим я вже пройшов щось на кшталт “новели+3 у ряд” під назвою Sex and the Furry Titty, і мені хотілось чогось схожого, але іншого. Гг, не такого збоченого. Жартую. По опису на сайті з візуальними новелами склалось відчуття, що вся серія Sakura являє собою щось типу “бульварних історій”, котрі видавці друкують одну за одною. З іншого боку, якщо не помиляюсь, ця гра це вже десь 17 у цій серії, тому не дивно, що до неї було таке відношення. Але я буду розповідати про неї як людина, для якої ця гра стала першою.

Коли ми починаємо у щось грати – не в останню чергу звертаємо на зовнішній вигляд. Він нам або подобається, або ні. Коли мова йде про графічну новелу – тут в цілому ти або насолоджуєшся естетикою картинки, або ж…нащо в неї грати? І мені подобається графічний стиль, котрий я зустрів у цій грі. Знаєте, є ігри в котрих бюст головних героїнь малюють таким, що він ледь-ледь влізе у екран. Мене відверто відштовхують такі ігри, бо вони викликають у тебе відчуття якоїсь штучності. Тобто я вважаю норм, коли персонажі мають вірні пропорції тіла, і не проти великих бюстів, але не у тонких, як олівець, дівчат. І хоча героїнею тут промовляються кілька разів типова фраза у дусі “у…її груди більше за мої” – це не та річ, на якій буде акцентуватись весь сюжет.

Хтось по відгукам написав, що йому не сподобалось, що у грі дві теми – “фотографування трусиків” і “есе”. І…з певної точки зору воно так і є, з іншого на цьому (як би дивно не звучало) базується вся історія. Тобто є ситуація, в котру попадає наша героїня. Є певна історія (про її розпутливість), котра шиє більшу частину сюжету. І мені не дуже зрозуміло, в чому для тої чи іншої людини тут може бути проблема. Тим більше що новела досить коротка, і я її встиг пройти менш ніж за 8 годин. Тут не розповідається довготривалий період життя, а вся історія відбувається десь у відрізок  часу біля тижня.

Коли я почав грати, в мене склалось відчуття, що я дивлюсь анімешку, де мені дали цілком типового персонажа, з тою різницею, що фрази всіх діючих осіб я промовляю сам. І…не дивлячись, що книги я майже не читаю, це для мене виявилось більш цікавим проводженням часу. Це щось на кшталт, коли ти привчаєш тварину щось робити, і коли вона успішно виконує своє завдання – ти даєш їй смаколик. Тільки смаколиком тут виступають приємний гумор і, звісно ж, арти.

Гра має два варіанти – з цензурою і без. Для прибирання цензури треба використати спеціальний патч, котрий додасть галерею з роботами і…мабуть щось прибере. Важко сказати, бо я одразу вирішив грати без цензури. А прикривати у грі було що…^_^

У Стімі половина гравців пише відгуки у дусі “так, я граю у NSFW ігри на основному акаунті”, або “драчібєльно”. Так от, я не фанат грати у такі ігри для мастурбації, тому що для мене головне насолоджуватись сюжетом і візуалізацією. Чи гаряче у грі описані сексуальні сцени? Ну…скажімо так. Коли я грав у згадану вище Sex and the Furry Titty, в мене були подвійні відчуття. З одного боку – наче все яскраво описано, ще й візуалізація, ще й анімація. А з іншого…знаєте, відчуття, наче то писав якийсь школяр-задрот, котрому головне в такій грі щоб було, пардон, “на що подрочити”. Так от, у Sakura Sadist процес описаний більш лаконічно. Якщо не помиляюсь, авторка новели дівчина, і, можливо саме це вплинуло на те, як описані ті чи інші процеси. Картинка, котра виникає у тебе в голові, дає збудження не менше ніж те, що ти бачиш на екрані, і тому я цілком розумію, чому хтось може використовувати цю гру для задовільнення своїх сексуальних потреб. Але то не про нас 🙂

Через те що це моя перша повноцінна новела, мені здавалось, що варіанти вибору у діалогах ні на що не впливають, бо після кількох фраз, не дивлячись на мій вибір, персонажі кажуть одне й те саме. Але це не зовсім так, і від нашої поведінки протягом більшої частини гри, в кінці нам дадуть одне з кількох варіантів завершення гри. І найцікавіше, що найбільш приємним чи…більш вірним, є той варіант розвитку сюжету, котрий є основним. Коли я пройшов гру на два додаткових варіанти – мені вони здались якимись штучними, котрі не викликає в тебе відчуття закінченого сюжету.

Історія має кілька незначних поворотів, і якось по-доброму їй вдавалось кілька разів мене приємно здивувати. Нам встигли розкрити кожного з діючих персонажів, пояснивши риси його характеру і причину, через які він поступає так чи інакше. В кінці ти не задаєшся питанням нелогічності дій персонажів гри. А певні аспекти, навпаки, стають зрозумілими після того, як ти дізнаєшся якусь особисту інформацію.

Одна з причин, через яку минула гра була з фуррі-візуалом – це втома від відображення сексуальності у класичному вигляді. Хотілось чогось незвичного і я це отримав. Як після цього сприйнялась більш типова сексуальність, коли персонажі це звичайні люди? Мабуть через сеттінг, але історія і те, що буде далі, заставляли мене проходити всі гілки діалогів і з зацікавленістю чекати, що ж мені покажуть далі. Це як коли тебе щось дивує, і ти не впевнений, що знайдеться щось, що зможе здивувати ще більше. І в результаті ти отримуєш саме те що хотів. У звичайному житті мені завжди подобались люди, котрі веселі у компанії, і, в той же час, котрі діляться чимось дуже особистим, коли ти лишаєшся з ними наодинці. І всі ці емоції мені вдалось отримати, коли я читав цю новелу.

Приблизно у середині проходження мені стало цікаво, чи є продовження у цієї історії, Нажаль, це і є вся історія цих персонажів. І є якийсь певний смуток. Не те щоб вони чимось яскравим запам’ятались, просто склалось відчуття, що було б цікаво побачити продовження розвитку відносин між героінями. Втім, часто буває так, що головне вчасно зупинитись і закрити сюжет, тож може і тут той самий випадок.

Мені важко порівняти цю новелу з чимось іншим, бо по суті це моя перша гра такого жанру. Тому візьмемо її за приклад для наступних ігор, і з нею вже будемо порівнювати. Оцінка? Важко, але з цієї точки зору хай буде 80 зі 100. З запасом на майбутнє 🙂