Neon Abyss – позашлюбний син інді-жанру

Що б сталося, якби переспали кілька інді-розробників? Відповідь далі.

Коротко – на світ з’явився б їхній спільний син під назвою Neon Abyss. Гра, в якій індекс цитування інших проектів просто…зашкалює?

Цей продукт був отриманий мною у вересневому Humble Bundle. Гра була в моєму списку бажаного, і…я був радий, що на акаунті дружини ми підключили Хамбл-Монтлі на три місяці за ціною 8 у.о. / місяць. Крім неї там були (якщо ви читаєте цю статтю в 2021/вересні, то ще є!) ще кілька проектів, не менш цікавих на мій погляд, але цю я вирішив запустити першою. І вже награно близько 24.5 години. Отже, що гра?

У Стімі є така категорія ігор, як “Пекло з куль”, що означає концепт, в якому нам доведеться дуже багато ухилятися від пострілів, що летять у нас. Найбільш популярним проектом цієї категорії я назвав би Enter the Gungeon. Гра, яку я довго відкладав, і яка тим більше змогла мене підкорити різноманітністю зброї та предметів. Neon Abyss це буквальне пекло з куль, в якому ще більше зброї та предметів, та…як ви розумієте, посилань до Enter the Gungeon. Якби я почав перераховувати їх, то, мабуть, на це пішов би окремий пост. Достатньо вже того факту, що багато зброї мають схожу анімацію атаки, за якою цілком можна зустріти знайомі гармати зі Зброєлля. Але бог із ними, з посиланнями, що гра?

Нам належить виступити людиною, яка урочисто пробивається через орди ворогів, з традиційною метою знищити все погане на користь усього доброго. Ну… адже ми розуміємо, що такі ігри не про сюжет? 😉

Спочатку нам дано лише п’ять рівнів, наприкінці останнього з яких зустрічається головний бос. Після його знищення нам додають ще один рівень (з ним же) і, крім нього, додають нового боса, тим самим змушуючи нас пройти вже шість рівнів. На жаль і ах, кожне проходження не закінчується якимсь NG+ або концептом у дусі EtG, коли нам ніжно вбити своє минуле, а ми … знову і знову повертаємося в нуль. Крім зазначеного раніше EtG концепт переродження був у тому ж Dead Cells і він був цілком логічно пояснений. Тут автори звели все до класичного “бо!” і ніби ось.

Я надто часто згадують EtG і, мабуть, річ у тому, що до певної міри Neon Abyss це такий собі Exit the Gungeon, тільки в більш…правильній, чи що, обгортці. Тобто якби в такому вигляді мені дали продовження однієї з найвідмінніших інді-ігор, я б сказав “ну ок, режим камери змінився, але це все те саме тільки новіше!”, Але на жаль. “На жаль” є і в зворотному ключі – NA має деяку синергію по зброї, але дуже обмежену. При підборі предметів у нас може збільшитися швидкість атаки, кількість куль, що випускаються, додатися ті чи інші ефекти (підпалювання, шкода вогнем, шкода холодом), але при цьому залишається якесь почуття “штучності” цього всього. В EtG, особливо в кооперативі, ти міг спеціально брати пару різних зброї, щоб у тебе було щось потужніше. Тут із собою можна носити тільки одну зброю, набоїв нескінченно, і…головне правило – чим більше патронів летить – тим живішим ти будеш. Але не факт, бо…

Neon Abyss, на мою думку, гра, яка трохи несправедлива до гравця. У перших у грі немає перекатів (наявність його в одного персонажа не звільняє розробників від відповідальності), що ускладнює отримання одного з досягнень, яке … пропонує нам пройти гру не отримавши жодної шкоди. Тобто взагалі. Ні разу. І коли механіка всіма силами налаштована на те, щоб тебе вбити (вороги тут рідко стріляють від балди, а не прицільно), вибивання цієї очівки стає практично неможливою. З одного боку можна сказати “гра для хардкорних гравців”, з іншого … вона дуже багато прощає в одному місці (ти можеш 24/7 потрапляти під град куль, так як на екрані складно часом зрозуміти, де твої а де чужі, при цьому виживати без будь-яких проблем на максимальній складності), і не прощає в іншому (вирішивши спробувати пройти, як радять, на новому збереженні – вилізли два ворога, які не залишили мені шансів кудись втекти від куль і завдали шкоди). Це бісить з тієї простої причини, що тут вже гра залежить не від твого навички, а … від, мати його, випадку!

Другою причіпкою буде несправедливість рівня складності як такого. Ти можеш прокачати свої гармати, виносити всіх ліворуч і праворуч, у тому числі босів, і…дійшовши до фінального відгрібти від нього “просто тому що”. Хлопці, чому до останнього боса ви мені давали “грати аби як”, а на останньому вирішили перевірити мій скілл? Та й який скілл, якщо, знову-таки, наша зброя спамить кулями весь екран, і ти просто не помічаєш атаки ворогів.

Ці два моменти, які можна назвати “одним мінусом”, цілком собі псують враження від гри. Як казали розробники Dark Souls, гра не повинна дратувати тебе своєю складністю без приводу. Вона повинна давати гравцеві зрозуміти, що якщо він трохи прокачає скіл, знайде свою тактику – він без проблем впорається з тим чи іншим босом, і що, приміряючи цю ідею на NA, пукани не повинні вибухати просто тому, що розробники зробили можливим випускати ворогами більше куль, ніж кількість, від якої ти можеш піти. Давайте від мінусів до плюсів.

Бігати задерикувато і весело. Бігати хочеться і реграбельність дуже і дуже висока. Опустимо, знову ж таки, ачивки із завданням “999 разів спуститися в Безодню (мяяяяяягко кажучи це “багато”, з тим що в збереженні у мене 25 смертей, мені потрібно … награти близько 999 годин, щоб мати 999 спусків. Ну … ви зрозуміли, так?). І це, мабуть, головний плюс цієї гри. Щоразу в тебе новий набір предметів з безлічі, щоразу новий бос, яких також вистачає. Боси дуже різноманітні за атаками, з кожним можна підібрати свою тактику, з кимось більше розраховано на везіння, але в будь-якому випадку грати весело та задерикувато. Це, до речі, одна з тих нечисленних ігор, у які Сашка бігала соло, тобто гра вже має “знак якості” 🙂

Є якісь свої особливості на кшталт тих самих ігрових кімнат, де нам пропонують у тій чи іншій грі виграти предмети, які допоможуть нам із проходженням. Є концепт 99 вихованців (ні, їх не стільки, але ачівка пропонує нам зібрати 50 яєць, з яких вони повинні вилупитися), і що доставило – це можливість вихованців еволюціонувати до наступного більш потужного рівня. Одноманітні, процедурно згенеровані рівні змінюються тими, де нам пропонують піти одним із кількох маршрутів, отримавши в результаті ту чи іншу нагороду. Тобто, висловлюючись просто – нам дають ту саму різноманітність, завдяки якому ми готові щоразу повертатися в цей ігровий світ. І це дуже гідний плюс, тому що тобі хочеться відшукати всі ці 425 предметів і зброї, і особисто перевірити ефективність.

Мабуть, тішить той факт, що не дивлячись на величезну кількість взаємностей з усього, що оточує нас (починаючи від ігор і закінчуючи фільмами), є якась частина, яка робить цей продукт по-своєму унікальним. І якщо я сів писати пост про неї, то гра, в моєму розумінні, дуже хороша.

---

Я все ще продовжую в неї грати, можливо, захочу пізніше доповнити свій відгук, але поки що це все. Що б я поставив грі зараз? Гм…напевно, це скромних 7 з 10. Гра варта уваги, але є якесь відчуття, що розробникам потрібно її ще дуууууууже сильно пиляти, додавати баланс, змінювати характеристики предметів і так далі. Як явний приклад такого ставлення до свого продукту це той же Dead Cells і Terraria, де розробники довгі роки беруть свої ігри, ведучи їх до ідеального балансу між-між. Dead Cells не прощає помилок, але дозволяє тобі, за належної реакції, виправити багато з них. Neon Abyss має свої внутрішні помилки, які намагається видавати за твій низький рівень навички, що засмучує, але… адже ми всього лише про гру, так?

Хотілося б вірити, що гра кудись розвиватиметься, причому цей той випадок, коли не в плані кількість контенту, а з погляду балансу між тим, що в ній уже є. На цьому все до нових зустрічей! 🙂

UPD від 24.09.2021 – вибив досягнення за проходження без отримання втрат

Через кілька десятків годин спроб, я…таки вибив це чортове досягнення Safety First. На моїй пам’яті це…цілеспрямовано довговибивне досягнення з усіх ігор. Яким чином? Потрібно розпочати гру з нуля, щоб у нас було лише 5 рівнів та 5 босів. Дууууже добре вчити атаки босів, завжди чекаючи чого завгодно, оскільки у цій грі немає якогось явного порядку атак, крім умовної послідовності в деяких. Гра не лукавить, кажучи що “від усіх атак босів можна піти”, але лукавить з тим наскільки вивіреними повинні бути ваші рухи при цьому і набір предметів, який для цього потрібно. Були випадки, коли я сам лажав і доводилося починати по новій, були моменти коли гра робила щось, що…змушувало знову і знову починати проходити. Головна порада така – не намагайтеся створити термінатора. Бачите двері боса? Ідіть до нього одразу! Найбільше шансів пролетіти не на босі, а на звичайному ворогові, котрий вилізе не там. Лише проходячи босів відразу ж як тільки знайшли їхню кімнату, можна швидко вибити це досягнення.

Майже через 72 години гри на гру я не забив, все ще залишаються два боси яких потрібно вбити і близько 10 досягнень. Загалом…загалом добре, але в грі є ряд багів який встиг зустрітися (наприклад, неможливість активувати одну ігрову кімнату з медитацією) і по дрібниці. Гра скоріше рекомендую, ніж ні 🙂