Одеса якої немає

Заголовок посту є протиставленням назв безлічі пабліків у дусі “як вона є”. Але сьогодні ми поговоримо про ту Одесу, якої немає. Почнемо?

Почнемо з того що з дитинства я вбивав собі в голову, що люблю своє місто і пишаюся тим, що я типу “тут народився тут і живу”. Відсутність планів коли-небудь переїхати (особливо в іншу країну) і крайнє нерозуміння того, як можна вижити за межами цього міста, де всі доріжки давно протоптані. Але з кожним роком проживання тут, а скоріше навіть останнім часом я відкрив для себе багато речей, які порушують питання поняття “любові” до міста.

Не в останню чергу це люди 

Нещодавно я прочитав щось на зразок притчі, мовляв, йде хлопець, підходить до воріт міста і запитує “- Які люди живуть у цьому місті?”, на що йому ставлять зустрічне питання “- А які були в тому місті, звідки ви прийшли? “- Погані”. “- Тут тобі зустрінуться такі самі”. І ось за цією логікою скрізь люди повинні бути однаковими, але…побувавши в інших містах, склалося дивне відчуття, що там немає цього самого “запаху грошей”, який ширяє в повітрі Одеси. Немає цих куп дорогих машин, немає кожної другої дамочки з яфоном, немає цієї зарозумілості та нахабства, з якою стикаєшся щодня. І притчі притчами, але люди дійсно сприймаються інакше.

Але люди людьми поїдемо далі. Наступна зупинка – “Зупинка”

У місті останнім часом відбувається багато змін щодо зовнішнього вигляду. Почалося все, на мою думку, з того моменту, коли розширили Балківську, де я жив. Останнім часом її зовсім мало не зробили трасою а-ля Одеса-Київ. У свої 13-15 років зазвичай гуляючи я повертався додому трамвайними рейками, що проходили через усю Балківську і доходив прямо до будинку, особливо не переходячи дорогу ніде. Зараз там ганяють машини, причому пробок і раніше не було, але тепер вони їздять швидше, створюючи ще більший шум і сморід. Далі покращення торкнулося Тираспольської вулиці. Принаймні мені так запам’яталося. Прибрали дерева все, розширили, зробили ще одну трасу, але вже прямо в центрі міста (до речі потік машин там зараз не особливо помітний тому що мало хто там їздить), прибрали дорогу з бруківок, і…вулиця “померла”. Там де раніше можна було пройти пів десятка кварталів у тіні, ховаючись від спеки, яка з кожним роком все сильніша, тепер треба йти просто-таки сонцем. Про Грецьку площу з тим скільки її переробляли, скільки вона була проїжджою і не проїжджою частиною, мабуть, просто промовчу. У деяких місцях дерева попилили. Ну…у сенсі наполовину. Тобто. тіні від них немає, сенсу теж, але “типу модно”. Було ще щось, хронологію не веду, але згадаємо ту саму Аркадію, яку з гарної алеї зробили бетонним раєм без натяку на тінь, але з великим натяком на всі заклади. Чи варто згадувати, скільки часу не їздив через це основний транспорт до Аркадії – 5 трамвай? І я думаю, що не варто. Тренд останнього часу був на початку абзацу – зупинки. По всьому місту забираються зупинки. Всі. Ті, що з будками стояли, ті, що без будок, абсолютно будь-які зупинки. Знову-таки бабусі, дідусі, діти стоять на сонці в очікуванні трамвая. Головна пам’ятка – зупинка, яку знесли прямо на залізничному вокзалі. Там основне місце де проходять більшість трамвайних маршрутів, щодня чекають на трамвай тисячі людей, прибрали зупинку і… зробили поки що нічого, зате поставили безліч заготовок для майбутніх магазинчиків. Своїх природно. Та й загалом плани “облагородити привокзальну площу” закінчилися тоннами плитки скрізь і вся (яка незабаром “попливе” від кількості людей, що по ній ходять і своєї якості) і знову ж таки нереальною кількістю будок під магазинчики, які там абсолютно ні до чого, т.к. . подібних в окрузі дуже багато. Фінішна пряма. Одеса місто-плитка. Плитка скрізь. Ні, вона скрізь. Вона у парках. Вона на вулицях. Вона скрізь де її можна засунути, і я більш ніж впевнений, що коли все що викладали буде викладено – плитка стане новим способом робити в Одесі дороги, адже її запасів напевно вистачить на ту саму трасу Одеса-Київ. Хохми заради я сказав що рекон…пробачте, “покращення” Потьомкінських сходів закінчиться тим, що…її викладуть плиткою. “І тільки той хто по плитці крокує, той нікуди…” вибачте, порушення авторських прав:)

З плиткою закінчили, на жаль тільки ми, далі у нас…а, до біса. Міський голова (дупа краща, але цензура)

Сказати, що Одеса славиться своїми горе-покращувачами – нічого не сказати. Кожен наступний краще за попередній, з кожним наступним щось старе забиралося, нове додавалася, розкрадалося, що залишилося, і все по колу. Останній ставленик взагалі має “про-російське коріння”, і що далі тим більше здається, що…вибирати немає сенсу, т.к. вибирає хтось “понад”. Ми чомусь на вибори мера не ходили? А тому, що нас – рать. Мова не про те, що інші “конкурсанти” були особливо кращими, а скоріше саме про те, що кожен наступний мер все більше і більше руйнує місто, роблячи з нього такий собі майданчик, який через десяток інших років перетвориться на цензуру жопу і все буде дешево продано комусь чужому, який або все зробить платним (пляжі, повітря, дороги), або ще більше засріє і забуде. І тут знову на сцену виходять люди. Людям пос–рати хто мер. Ну, благо не буквально, т.к. Одеса має одвічні проблеми із забитими стоками, і після дощів деякі жителі міста, а точніше приблизно відсотків 40-60 радіють морю прямо перед вікнами. Але все ж таки людям за їхніми грошима не особливо видно хто і що робить, а загалом коли ти їдеш на своєму поршенькаєні по гладкій дорозі без чортових бруківок як на Пушкінській, то дупа раз у раз радіє м’якості сидінь і відсутності дерев, що раз у раз падають. Саме нездатність людей любити своє місто і хотіти для нього кращого породжує всі моменти, що вище були вказані.

 

“Ті і я щаслива сім’я, бо ти машина і я машина…”(с)ОЕ

З таким замуркотливим контингентом на дорогах без каменів, як дамочки на порешнкаене (та й не тільки дамочки, чого вже там) на тій же Балківській де я жив була хохма, на кшталт “перехід на Балківській – це те місце, де переходячи дорогу, потрібно дивитися в обидві сторони, чи хтось їде по зустрічці”. Звучить дико, але й таке бувало, пам’ятаю навіть випадок, коли спостерігали подібну картину прямо біля Автовокзалу (тоді ще Балківська була напів-сільською дорогою з 3 смугами руху). Бажаєте екстриму не відходячи від дому? А ви просто перейдіть дорогу. Не важливо де, правда особливо актуально на пішохідних переходах, а якщо зебра ледве видно і знаку нема (так-так, у нас і таке буває) – то переходити дорогу потрібно, як писала одна людина, “Тільки на порожню кишку, і тільки з молитвою”. Втім прямо біля будинку через пару доріг і зебри немає. Переходь як хочеш, адже різниці де переходиш – ні. Скрізь де тебе зіб’ють ти не правий, т.к. у тебе завжди менше грошей. До речі, жодного разу чув від не місцевих водіїв, що вони шоковані тим, як у нас водять машини. Хоча ці люди були з Києва та інших міст, де потік машин явно не менший.

Узагальнити…

В “узагальненні” хотілося б сказати, що список далеко не повний (наприклад на моїй пам’яті в Одесі найдорожчі маршрутки, в яких постійно грає шансончег або що гірше, водій без гарнітури говорить телефоном пропускаючи зупинки людей і т.д.), але достатній щоб сказати що чим дорослішим/самостійнішим ти стаєш, тим більше явно бачиш деякі речі включаючи у місці або місті, якому живеш. Я не можу говорити особливо за інші міста, так як мало де бував, але скрізь мені здавалося, що все інакше. Не так, як тут. Немає цього пафосу (ну так, тут навіть кафе одне так обізвали), немає цих дивних людей, які пропалюють життя і іноді забирають чуже. Цей перелік не містив згадок що мене протягом усього життя разів 5 намагалися “гопнути”, т.к. це певно є скрізь та знаючи маршрути та способи я міг уночі спокійно пішки дістатися додому.

Коли ти живеш у місті з населенням у 200-300-10000 чоловік – можна змінювати місто, людей…коли життя протікає у місті з 1000000 людей – місто своїм потоком змінює тебе, і тоді можливо простіше переїхати туди, де цей вплив буде мінімальним. Багато хто прагне до міста, у своїх 25-30 хочуть мати свою квартиру хоча б у комуні тощо, а я хочу скоріше з нього звалити. Звалити від пробок, звалити від людей, звалити від гір плитки скрізь де йдеш … це не моє місто дитинства, і якось не хочеться, щоб дитинство моїх дітей протікало в такому ж місті, яке, можливо, по-своєму їх виховає більше, ніж батьки . Але більше не означає правильніше.

Пост виявився без картинок, тому нижче покажу більш конкретно про що писав.

Балківська ДО реконструкції:

Балківська ПІСЛЯ реконструкції:

 

Аркадія ДО:

Аркадія ПІСЛЯ:

Вже майже колишня зупинка на фото новеньких магазинчиків:

“Море море…світ бездонний…”: